Рішення № 82498557, 11.06.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Справа № 923/141/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 1 534 690,91 грн за договором купівлі-продажу природного газу

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.М., представник за довіреністю № 14-201 від 17.05.2019;

від відповідача: Смельський Ю.А., ордер № 026677 від 10.06.2019, договір № 192 від 10.06.20194

27.02.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 14/4-118 від 23.01.2019 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" у якій просить стягнути заборгованості в сумі 1 534 690,91 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 2343/1617-ТЕ-33 від 07.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.02.2019 відкрито провадження у справі № 923/141/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 підготовче судове засідання у справі відкладено до 23.04.2019, у зв`язку з неявкою представників сторін та неможливістю виконання завдань підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2019.

21.05.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Литвинової В.В. на лікарняному. Розгляд справи по суті перенесено на 11.06.2019.

11.06.2019 від Позивача надійшла заява, в якій просить вважати вірним найменуванням Позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка набрала чинності 20.03.2019 змінено тип ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

25.03.2019 до Господарського суду Херсонської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Тобто, AT "Херсонська ТЕЦ"№ зобов`язана укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договір у відповідності до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу". Форма та зміст даного Договору повинен відповідати вимогам ЗУ "Про ринок природного газу" та правилам № 2496 від 30.09.2015 (далі - постанова № 2496), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Форма та зміст Типового договору №_____-ТЕ постачання природного газу розміщено на офіційному вебсайті ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (http://www.naftogaz.eom/www/3/nakweb.nsf/0/90CBE7321АЕС1ЗС1С225829С0031FE3D?OpenDocu ment#perexid4). Нижче на цьому ж сайті зазначено про наступне: "Нормативно-правові акти. Інформація у цьому підрозділі оновлюється".

Дана обставина свідчить про те, що тільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має право визначати форму та зміст Типового договору №_____-ТЕ постачання природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 № 1044 затверджено статут ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має право укладати правочини, а отже, затверджувати Типові договори про постачання природного газу.

Таким чином, AT "Херсонська ТЕЦ" змушена була укласти даний Договір у відповідності до ЗУ "Про ринок природного газу" та постанова № 2496, та офіційного вебсайту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", де обмежено AT "Херсонська ТЕЦ" у зміні умов договору.

Пунктом 6.1 Розділу 6 даного Договору зазначено про те, що "Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу".

Абзацом 2 п. 6.2 Розділу 6 також даного Договору зазначено наступне:

"Оплата за природний газ здійснюється таким чином":

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про постачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використання природного газу;

Відповідно до п.6.3 Договору уразі наявності заборгованості за минулі періоди або боргу зі сплати пені, штрафів, 3% річних, інфляційних та судового збору, кошти що надійшли від споживача погашають заборгованість у такій послідовності:

1) витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) інфляційні нарахування, 3% річних, пені та штрафи;

3) основний борг.

Вказана черговість погашення призводить по постійного зростання суми основного боргу за накопичувальним підсумком, й як наслідок додаткового нарахування фінансових санкцій.

За умовами договору AT "Херсонська ТЕЦ" зобов`язана сплачувати кошти за поставлений газ тільки з поточного рахунку AT "Херсонська ТЕЦ" із спеціальним режимом використання для розрахунків за послуги з теплопостачання окремою категорією споживачів - "населення", на поточний рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" із спеціальним режимом використання, незалежно від наявності коштів на інших рахунках споживача.

AT "Херсонська ТЕЦ" заборонено перераховувати кошти з іншого рахунку на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Ця заборона передбачена в наступних Законів України:

- оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється (абз.1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання");

- забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який

постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України (абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу").

Обов`язок відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", відповідно до ч. 3 якої, теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі".

Тобто, єдині кошти, які можуть надійти на відповідний поточний рахунок AT "Херсонська ТЕЦ" із спеціальним режимом використання є кошти виключно від населення. Погашення за рахунок коштів на інших спеціальних рахунках прямо заборонено чинним законодавством.

Реєстр нормативів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за відповідний період та рік.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2072 від 28.12.2018 норматив відрахування коштів банківською установою на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання за категорією "населення" на даний час становить 73,26% від надходження коштів. При цьому станом на 01.12.2016 вказаний норматив складав 71,52%, а з 31.01.2017 - 68,43% згідно відповідних постанов НКРЕКП.

Тобто у розпорядженні підприємства залишалась незначна частина коштів для забезпечення його поточної діяльності.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 11.06.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" укладено договір № 2343/1617-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 183 727 712,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.34-38).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 988 008,19 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 318 295,31 грн.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 228 387,41 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, шосе Бериславське, буд.1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 1 534 690,91 грн, у тому числі: пеня у сумі 988 008,19 грн, три проценти річних у сумі 228 387,41 грн, інфляційні втрати у сумі 318 295,31 грн та судовий збір у сумі 23 020,36 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.06.2019

Суддя В.В.Литвинова