Рішення № 82498344, 20.06.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019 Справа № 917/687/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго», 37600, Полтавська область, м. Миргород, пров. Луговий, 11

про стягнення 82 215,59 грн.

Суддя Мацко Оксана Сергіївна

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" про стягнення 82 215,59 грн., з яких: 45 400,89 грн. – пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., 28 509,67 грн. – інфляційні втрати, 8 305,03 грн. – 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за переданий газ у строк, визначений договором купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві № 601 від 16.05.2019 р. (вх. № 5131 від 20.05.2019 р.) стверджує про те, що ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" повністю розрахувалось з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ та, посилаючись на скрутне матеріальне становище та відсутність вини підприємства у прострочення платежів за договором № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним договором на 90%.

Відповідь на відзив позивач не надав.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

24.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на даний час – Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», згідно зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 р. «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Миргородтеплоенерго” укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 (а.с. 16-22).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець (АТ “НАК “Нафтогаз України”) зобов`язувався поставити Покупцю (ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго”) у 2017 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець – оплатити його на умовах цього договору.

На виконання зазначеної норми договору № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 749 858,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 23-24).

Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював з порушенням строків, встановлених договором № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., що не заперечується останнім. Остаточний розрахунок за поставлений у 2017 році природний газ відповідачем здійснено 14.11.2017 р.

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 82 215,59 грн., з яких: 45 400,89 грн. – пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., 28 509,67 грн. – інфляційні втрати, 8 305,03 грн. – 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 договору № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р. визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 45 400,89 грн. пені (а.с. 13-15), суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та вірним.

Водночас, як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву № 601 від 16.05.2019 р. (вх. № 5131 від 20.05.2019 р.) просить суд зменшити розмір санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р. на 90%.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення належної експлуатації об`єктів теплового господарства, що належать до спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, а також забезпечення надійного та якісного теплопостачання житлового фонду, будівель та споруд соціально-культурного, виробничого та іншого призначення, інших об`єктів. При цьому, порушення відповідачем строку оплати за поставлений природний газ виникло внаслідок несвоєчасності розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги та, відповідно, значного розміру дебіторської заборгованості перед ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго», що вбачається зі звітів про фінансовий стан за 2017-2018 роки (додані до відзиву на позовну заяву).

Крім того, основна заборгованість за договором № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р. була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, що підтверджується останнім; періоди прострочення є незначними.

Враховуючи викладене, а також те, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану, відповіді на відзив позивач не надав, проте зважаючи на матеріальний стан обох сторін, виходячи з принципів справедливості та добросовісності, суд вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, заявленої позивачем, на 50 % – до 22 700,45 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 28 509,67 грн. та 3% річних - в розмірі 8 305,03 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 13-15).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» (37600, Полтавська область, м. Миргород, пров. Луговий, 11, код ЄДРПОУ 25682207, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Ощадбанк України», МФО 331467) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 59 515,15 грн., з яких 22 700,45 грн. – пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3830/1617-БО-24 від 24.04.2017 р., 28 509,67 грн. – інфляційні втрати, 8 305,03 грн. – 3% річних та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.06.2019 р.

Суддя О.С. Мацко