Рішення № 82498338, 18.06.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/119/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 3 832 713 грн. 93 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Родоман Т.О.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3 832 713 грн. 93 коп., з яких 2 653 685 грн. 53 коп. сума основного боргу, пені у сумі 346 487 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 175 601 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 656 939 грн. 47 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 20.09.2016 року № 3861/1617-ТЕ-28 постачання природного газу.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2019 року.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 02.04.2019 року.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 23.04.2019 року.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/119/19 на 30 днів - до 27 травня 2019 року включно та відкладено розгляд справи на 13.05.2019 року.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/119/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року.

У судове засідання 22.05.2019 року представник відповідача не з`явився, однак 22.05.2019 року від останнього надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.

В судовому засіданні 18 червня 2019 року представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з`явився, відзиву на позов не надав, однак на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з неможливістю представника позивача прибути в дане судове засідання з огляду на те, що на підприємстві проводиться планово контрольно-наглядовий захід державного нагляду "Держспоживслужби", а присутність директора КП "Дубнокомуненергія" є обов`язковою.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, вирішив відмовити в задоволені даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Ухвалою суд від 26.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 19.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 02.04.2019 року. Ухвалою суду від 02.04.2019 року розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 23.04.2019 року. Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/119/19 на 30 днів - до 27 травня 2019 року включно та відкладено розгляд справи на 13.05.2019 року. Ухвалою суду від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/119/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року. Ухвалою суду від 22.05.2019 року розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.

В жодне судове засідання представник відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Крім того слід зазначити, що ухвалою суду від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/119/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року. Ухвалою суду від 22.05.2019 року розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 195 ГПК України, якою передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, з матеріалів справи слідує, що розгляд справи по суті розпочався 22.05.2019 року та закінчується 21.06.2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

20 жовтня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (далі – Споживач, відповідач) укладено договір №3861/1617-ТЕ-28 постачання природного газу (далі – Договір; а.с. 30-38), за умовами якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

23 січня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради укладена додаткова угода до договору постачання природного газу від 20.09.2016 року №3861/1617-ТЕ-28. (а.с. 39-40).

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно до п. 1.4. Договору з урахуванням Додаткової угоди №1, за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 2150,0 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2., 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п. 8.2. Договору).

Вказаний Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору №3861/1617-ТЕ-28 постачання природного газу від 20.09.2016 було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 11 028 521 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 1 070 460,92 грн., актом приймання-передачі від 30.11.2016 року на суму 1 674 851,71 грн., актом приймання-передачі від 31.12.2016 року на суму 1 705 416,98 грн., актом приймання-передачі від 31.01.2017 року на суму 2 933 946,79 грн., актом приймання-передачі від 28.02.2017 року на суму 2 229 391,55 грн., актом приймання-передачі від 31.03.2017 року на суму 1 414 453,78 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (а.с. 41-46).

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, пункту 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача із позовом відповідачем не оплачено кошти за умовами Договору на загальну суму 2 653 685,53 грн., факт наявності якої відповідачем не спростовано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки природного газу, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього: 346 487,16 грн. – пені; 3% річних в розмірі 175 601,77 грн. та 656 939,47 грн. інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (а.с. 15-29).

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору постачання природного газу щодо своєчасної сплати поставленого газу, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", тощо.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати основної заборгованості в сумі 2 653 685,53 грн. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 2 653 685,53 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п. 8.2. Договору).

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 346 487,16 грн.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням нормам чинного законодавства та п. 8.2. Договору, а відтак позовні вимоги про стягнення 346 487,16 грн. пені підлягають до задоволення.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 175 601,77 грн. 3% річних та 656 939,47 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 175 601,77 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 594 579,67 грн., при заявленому 656 939,47 грн., а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення в розмірі 594 579,67 грн.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення 2 653 685,53 грн. - основного боргу, 346 487,16 грн. - пені, 175 601,77 грн. - 3% річних та 594 579,67 грн. - інфляційних втрат.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 56 555,31 грн. судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРОПУ 20077720) 2 653 685 (два мільйони шістсот п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 53 коп. основного боргу, 346 487 (триста сорок шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 16 коп. - пені, 175 601 (сто сімдесят п`ять тисяч шістсот одну) грн. 77 коп. - 3% річних, 594 579 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 67 коп. - інфляційних втрат та 56 555 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 31 коп. - судового збору.

3. В задоволенні вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення 62 359 (шістдесят дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн. 80 коп. інфляційних втрат - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 червня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.