Рішення № 8249811, 25.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10                                                                                 Справа № 4/20

Розглянувши матеріали справи

Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська», смт. Георгіївка Лугугинського району Луганської області

до Державної збагаченої фабрики «Слов’яносербська», с.Лозівський Слов’яносербського району Луганської області

про зобов’язання виконати певні дії

Суддя Батюк Г.М.

Секретар судового засідання Чорна І.М.

За участю представників сторін:

від позивача –Гераськіна О.А., довіреність № 03/5-15 від 14.01.2010;

від відповідача –Зелик С.С., довіреність № 08-10 від 25.01.2010.

          У судовому засіданні 15.02.2010 по справі №4/20, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 25.02.2010.

          Рішення господарського суду Луганської області виноситься 25.02.2010.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов‘язання відповідача відвантажити по реквізитам Відокремлений підрозділ «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» вугільний концентрат ГСШ 23 тони з показниками якості: зола-28,9%, волога - 12,0%

( з урахуванням уточнення позовних вимог, зданого до суду 25.02.2010).

Представник позивача вимоги викладені у позові підтримав.

          Представник позивача надав уточнення до позовної заяви, зданого до суду 25.02.2010, яким уточнив назву відповідача.

Представник позивача вимоги викладені у позові підтримав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №9479057 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №074734 від 28.01.2010 повна назва відповідача Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська».

На підставі викладеного , відповідачем у справі слід вважати Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська».

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 25.02.2010 № 89 позовні вимоги визнав та просить позивач залишки вугільного концентрату забрати самовивозом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ДП «Луганськвугілля в особі ВП ДЗФ «Слов’яносербська»(далі- Виконавець)(відповідачем) та ВП «Шахта «Лугугінська»( далі- Замовник) (позивачем) укладений внутрішньогосподарський договір на надання послуг про переробці рядового вугілля № 2 від 25.12.06, за яким «Замовник»за свій рахунок передає «Виконавцю»рядове вугілля для збагачення, приймає від «Виконавця продукти збагачення і сплачує відповідно з умовами цього договору, надані йому «Виконавцем»послуги.(п.1.1 договору).

Державне підприємство «Луганськвугілля». Згідно наказу № 82 від 13.02.2003 є юридичною особою, до складу якого входить Відокремлений підрозділ «Шахта «Лутугінська», що діє на підставі довіреності з правом самостійного звернення до судів усіх інстанцій для захисту своїх майнових прав.

Позивач зазначив, що у липні 2008 року позивач поставив відповідачу на збагачення рядове вугілля марки Гро-200, а відповідач проводив збагачення вугілля і відвантаження продуктів збагачення (концентрату) згідно заявок позивача. По балансу переробки за липень 2008року у відповідача залишки вугільного концентрату ГСШ складають 23 тони з показниками якості: зола-28,9%, волога - 12,0%.

Оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов’язання за внутрішньогосподарський договір на надання послуг про переробці рядового вугілля № 2 від 25.12.06, тому позивач звернувся до суду з вимогами про зобов‘язання відповідача відвантажити за реквізитами Відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська»ДП «Луганськвугілля»вугільний концентрат ГСШ 23 тони з показниками якості: зола-28,9%, волога - 12,0%.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт невиконання відповідачем умов внутрішньогосподарського договору на надання послуг про переробці рядового вугілля № 2 від 25.12.06 щодо відвантаження за реквізитами Відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська»ДП «Луганськвугілля»вугільного концентрату ГСШ 23 тони з показниками якості: зола-28,9%, волога - 12,0% (позивачу) підтверджений матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, та підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю, оскільки доводи викладені у позовній заяві обґрунтовані, та підтверджені матеріалами справи.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У судовому засіданні 25.02.2010 за згодою представників судового процесу була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачено державне мито в сумі 17 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 7 від 25.01.2010, що знаходиться в матеріалах справи, підлягає поверненню .

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, витрати по державному миту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526, 610 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.22, 34,44,49,77,ч.5 ст.78, ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов‘язати Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська», смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, код ЄДРПОУ 36090220, відвантажити за реквізитами Відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугінська»ДП «Луганськвугілля»вугільний концентрат ГСШ 23 тони з показниками якості: зола-28,9%, волога - 12,0%, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська», смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, код ЄДРПОУ 36090220 витрати по держмиту в сумі 85 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Державному підприємству «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лугугінська», смт. Георгіївка Лугугінського району Луганської області, код ЄДРПОУ 26478414 надміру сплачено державне мито в сумі 17 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 7 від 25.01.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області, є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –01.03.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева