Рішення № 82498064, 12.06.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/916/19

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/916/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл»,

м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс», с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 14 218,87 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс» (надалі-відповідач) про стягнення 14 218,87 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 2451/2018-ОС від 17.09.2018, в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2019 відкрито провадження у справі № 911/916/19, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 08.05.2019.

Ухвалою суду від 08.05.2019 підготовче засідання було відкладено на 27.05.2019.

Ухвалою суду від 27.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/916/19, справу призначено до розгляду по суті на 12.06.2019.

31.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 03/01-04/553 від 28.05.2019 (вх. № 10912/19) про долучення копій платіжних доручень № 185 від 07.05.2019 на суму 4 000,00 грн. та № 186 від 07.05.2019 на суму 4 000,00 грн., з призначенням платежу: «за моторну оливу згідно рахунку № 024859 від 18.09.2018».

03.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 03/01-04/555 від 29.05.2019 (вх. № 11049/19) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Представник позивача в підготовчих засіданнях 08.05.2019 та 27.05.2019 підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 08.05.2019, 27.05.2019, 12.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, відзив на позов, до суду не надіслав. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, зокрема, з посиланням на закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № 2451/2018-ОС, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому товар.

Найменування, асортимент, ціна, кількість товару вказуються у видаткових накладних, виданих постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару (п. 1.3 договору).

Ціна товару за цим договором встановлюється у гривнях і вказується в рахунках, що пред`являються до оплати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару (п. 2.1 договору).

Загальна вартість договору визначається як сумарна вартість поставленого товару (п. 2.3 договору).

Умовами п. 3.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару, дата якого зафіксована у відповідній видатковій накладній.

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

Датою поставки товару вважається дата його передачі, яка зазначена у видатковій накладній, що видана постачальником і завірена підписом повноважного представника покупця (п. 4.3 договору).

Умовами п. 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2018. У разі, якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить про намір розірвати договір, дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Так, на виконання умов договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар в загальній сумі 27 637,20 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 022141 від 18.09.2018. Вказана видаткова накладна підписана в двосторонньому порядку та скріплена печатками підприємств.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Для оплати вартості отриманого товару, позивачем був сформований та виставлений відповідачу рахунок на оплату № 024859 від 18.09.2018 на суму 27 637,20 грн.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 19 637,20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжний доручень № 205 від 09.10.2018 на суму 7 637,20 грн., № 146 від 06.11.2018 - 4 000,00 грн., № 150 від 23.11.2018 - 4 000,00 грн., № 151 від 23.11.2018 - 4 000,00 грн., вартість товару в сумі 8 000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 01/19, в якій вимагав перерахувати суму заборгованості в розмірі 8 000,00 грн. та нараховану неналежним виконанням зобов`язань пеню.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

31.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 03/01-04/553 від 28.05.2019 (вх. № 10912/19) про долучення копій платіжних доручень № 185 від 07.05.2019 на суму 4 000,00 грн. та № 186 від 07.05.2019 на суму 4 000,00 грн., з призначенням платежу: «за моторну оливу згідно рахунку № 024859 від 18.09.2018»

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після направлення позовної заяви до суду (відмітка підприємства зв`язку на поштовому конверті від 02.04.2019) та відкриття судом провадження у справі № 911/916/19, відповідач перерахував позивачу, в рахунок погашення заборгованості 8 000,00 грн., а отже провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача 4 413,84 грн. пені, нарахованої за період з 03.10.2018 по 01.04.2019.

Пунктом 7.2 договору визначено, що при недотримані покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання», розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тобто, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2 149,42 грн., розрахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання».

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 181,38 грн. 3 % річних та 1 623,65 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.10.2018 по 01.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 179,11 грн. 3 % річних та 483,03 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та на відповідача в частині судового збору за позовною вимогою про стягнення основної заборгованості, сплаченої відповідачем після відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/916/19 в частині вимог про стягнення 8 000,00 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 13, код ЄДРПОУ 41123974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл» (69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3-А, код ЄДРПОУ 31852954) 2 149 (дві тисячі сто сорок дев`ять) грн. 42 коп. пені, 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 11 коп. 3 % річних, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 1 460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 67 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.06.2019.

Суддя О.О. Христенко