Рішення № 82497728, 20.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2019Справа № 910/4836/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд.15,оф.52 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" (03680, м.Київ, провулок Радищева, буд.6)

про стягнення 214 304,55 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" про стягнення 214 304,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2476 від 06.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4836/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" про відкладення розгляду справи та надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом відмовлено.

16.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн та повернення судового збору в сумі 300,00 грн

24.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про виклик сторін у судове засідання для надання пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" про виклик сторін у судове засідання для надання пояснень відмовлено.

16.05.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про закриття провадження в частині стягнення 20 000,00 грн. та повернення судового збору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 19.04.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

06.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №ЗН-МО-2476 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - «Товар» в відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію Товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору, визначається як сума вартостей окремих партій Товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору.

За приписами п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язується:

2.1.1 На підставі наданих Покупцем заявок та додаткових угод до цього Договору передати у власність Покупця Товар відповідно до умов цього Договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

2.1.2 За вимогою Покупця надати копії Сертифікатів відповідності або копії Свідоцтва на визнання.

За приписами п. 2.2 Договору, покупець зобов`язаний:

2.2.1. Після подання заявки на відвантаження Товару, в разі узгодження Сторонами істотних умов договору щодо поставки зазначеної партії Товару, підписати додаткову угоду і разом з оригіналом заявки відправити 1 (Один) підписаний примірник Постачальнику.

2.2.2. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату повної партії вартості товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Згідно з п. 4.1 Договору, відвантаження Товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної Сторонами додаткової угоди.

Як визначено у п.п. 5.1-5.3 Договору, Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до Договору.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 6.3 Договору, кількість товару, що вказана в товарно-транспортних накладних або в актах приймання-передачі є остаточною і обов`язковою для обох Сторін.

В межах вказаного Договору сторонами було підписано Додаткові угоди № 179 від 14.02.2019, № 180 від 18.02.2019, пунктом 2 яких встановлено умови оплати: протягом 4 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № НБ001254 від 14.02.2019 на суму 23 479,39 грн № НБ001255 від 14.02.2019 на суму 191 990,86 грн, № НБ001393 від 18.02.2019 на суму 218 834,30 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було виконано зобов`язання з поставки Договором на загальну суму 434 304,55 грн., проте відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № НБ001254 від 14.02.2019 на суму 23 479,39 грн № НБ001255 від 14.02.2019 на суму 191 990,86 грн, № НБ001393 від 18.02.2019 на суму 218 834,30 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

В Додаткових угодах № 179 від 14.02.2019, № 180 від 18.02.2019 до Договору сторони погодили умови оплати товару - протягом 4 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов`язок відповідача з оплати поставленого товару на підставі вказаних видаткових накладних станом на даний час настав.

Як підтверджується довідкою з банківської установи, відповідачем частково сплачено заборгованість за поставлений товару на загальну суму 220 000,00 грн протягом лютого-квітня 2019 року.

Окрім того, з наданих позивачем документів (довідка АТ «Альфа-Банк») Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом, а саме, 15.04.2019 та 18.04.2019, відповідачем було сплачено за поставлений товар 20 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 20 000,00 грн. після звернення позивача до суду з указаним позовом, Суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі №910/4836/19 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" становить 194 305,55 грн.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" у розмірі 194 305,55 грн.

Отже, Суд зазначає, що в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 194 305,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Пунктом 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, у зв`язку із закриттям провадження в частині, позивачу підлягає поверненню сплачена ним відповідна сума судового збору за його клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі № 910/4836/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістикатехсервіс" (03680, м.Київ, провулок Радищева, буд.6, ідентифікаційний код 34750848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд.15, оф.52, ідентифікаційний код 33064160) борг у розмірі 194 304 (сто дев`яносто чотири тисячі триста чотири) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 2 914 (дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн 57 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд.15, оф.52, ідентифікаційний код 33064160) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 300 (триста) грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 9197 від 15.04.2019, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/4836/19.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.06.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко