Рішення № 82497445, 18.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2019 Справа № 905/677/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Готель “Козацький” Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача Державного підприємства “УКРВУГЛЕЯКІСТЬ”, м. Вугледар

про стягнення 17135,21грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні оголошувались

перерви з 14.05.2019 по 03.06.2019, з 03.06.2019 по 18.06.2019

Суть спору: Позивач, Державне підприємство “Готель “Козацький” Міністерства оборони України, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “УКРВУГЛЕЯКІСТЬ”, м. Вугледар про стягнення 17135,21грн., з яких: заборгованість у сумі 11396,74грн., пеня у сумі 2097,00грн., інфляція у сумі 2271,37грн., 3% річних у сумі 572,33грн. та штраф у сумі 797,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не здійснив своєчасну та в повному обсязі оплату за надані послуги позивачем, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляції та штрафу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/677/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

24.05.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Окрім цього, позивач в даному клопотанні надав обґрунтування застосованого ним періоду при здійсненні розрахунку штрафних санкцій за позовною заявою. Зазначив, що відповідач шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.2017 визнав заборгованість перед позивачем. На підставі цього позивачем зроблено висновок, що датою початку розрахунку штрафних санкцій є саме 01.08.2017.

В судові засідання 14.05.2019 та 03.06.2019, представник позивача з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог, в судове засідання 18.06.2019 представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, суд задовольняє клопотання позивача.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про час, дату та місце судових засідань був повідомлений належним чином, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, буд 4.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією на його юридичну адресу (згідно штампу канцелярії на зворотному боці зазначених ухвал).

Однак, станом на дату розгляду справи поштові повідомлення не було вручено під час доставки, про що вказано: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі №906/677/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

У 2016 році Державне підприємство «Готель «Козацький» Міністерства оборони України надало готельні послуги з проживання Державному підприємству «Укрвуглеякість».

Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття (надання послуг), підписаними обома сторонами. Відповідно до акту №13 від 14.01.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачу було надано послуги з проживання на суму 1653,20грн., акту №76 від 09.02.2016 – надано послуги на суму 1826,00грн., акту №93 від 15.02.2016 – надано послуги на суму 2400,00грн., акту №292 від 18.04.2016 – надано послуги на суму 4386,00грн., акту №406 від 06.05.2016 – надано послуги на суму 4068,50грн., акту №490 від 25.05.2016 – надано послуги на суму 1016,96грн., акту №524 від 03.06.2016 – надано послуги на суму 590,00грн., акту №532 від 09.06.2016 – надано послуги на суму 3050,86грн., акту №564 від 16.06.2016 – надано послуги на суму 2033,92грн., акту №592 від 25.06.2016 – надано послуги на суму 1016,96грн., акту №629 від 02.07.2016 – надано послуги на суму 2033,90грн. Отже, позивачем відповідачу надані послуги на загальну суму 24076,30 грн.

01.08.2017 ДП «Готель «Козацький» Міністерства оборони України та ДП «Укрвуглеякість» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.08.2017 склала 11396,74грн.

03.12.2018 позивачем на адресу відповідача був направлений лист №384, яким повідомлено відповідача, що станом на 30.11.2018 дебіторська заборгованість за отримані відповідачем послуги з проживання складає 11396,74грн. Окрім цього, була встановлена вимога з погашення суми дебіторської заборгованості у найкоротший термін. Докази направлення вимоги на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Зазначений лист відповідачем отриманий не був, відправлення не вручене за закінченням терміну зберігання.

Посилаючись на неналежне виконання грошових зобов`язань за надання послуг, позивачем нараховані пеня, інфляційне збільшення, три відсотки річних та штраф.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з положеннями ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, вищезазначений правочин за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, укладений у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що позивачем було забезпечено надання послуг з готельного розміщення відповідачу, які ним були прийняті, однак останнім не відшкодовано позивачу надані послуги на суму 11396,74грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою від 03.12.2018 №384, в якій останній просив відповідача сплатити існуючу заборгованість, проте відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості. Отже, строк виконання обов`язку відповідачем щодо наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених з змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11396,74грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення сплати вартості отриманих послуг, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2097,00грн. за період з 01.08.2017 по 31.01.2018 та штраф у розмірі 797,77грн. за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів з посиланням на ст. 231 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Позивач відноситься до державного сектора економіки, проте позивачем нарахований штраф та пеня за порушення відповідачем грошового зобов`язання, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2097,00грн. за період з 01.08.2017 по 31.01.2018 та штрафу у розмірі 797,77грн. за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів.

Також, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 572,33грн. -3% річних за період з 01.08.2017 по 04.04.2019, 2271,37грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2017 року по лютий 2019 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку про їх невідповідність матеріалам справи, а саме початок нарахування 3% річних та інфляційних втрат визначено позивачем без врахування положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 19.12.2018 на підставі наступного.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з веб-сайту «Укрпошти», зазначену вимогу не було вручено відповідачу, відправлення не вручене (11.12.2018) та повернуто позивачу (11.01.2019).

З огляду на викладене, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати є таким, що настав 18.12.2018 (сім днів від 11.12.2018).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять: 100,23грн. - 3% річних з 19.12.2018 по 04.04.2019 та 171,52грн. - інфляційних втрат за період з січня 2019 року по лютий 2019 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату, з огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача, що підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків є встановленням строку оплати заборгованості за надані послуги.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Готель “Козацький” Міністерства оборони України, м. Київ, до Державного підприємства “УКРВУГЛЕЯКІСТЬ”, м. Вугледар про стягнення 17135,21грн., з яких: заборгованість у сумі 11396,74грн., пеня у сумі 2097,00грн., інфляція у сумі 2271,37грн., 3% річних у сумі 572,33грн. та штраф у сумі 797,77грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “УКРВУГЛЕЯКІСТЬ” (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 32645403) на користь Державного підприємства “Готель “Козацький” Міністерства оборони України (01001, м.Київ, вул.Михайлівська,1/3, код ЄДРПОУ 14303572) заборгованість у сумі 11396,74грн., 3% річних у сумі 100,23грн., інфляційних збитків у сумі 171,52грн., судовий збір в сумі 1308,14грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Державне підприємство «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська,1/3, код ЄДРПОУ 14303572).

Відповідач (боржник) - Державне підприємство «Укрвуглеякість» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 32645403).

У судовому засіданні 18.06.2019 підписано повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило