Ухвала суду № 82497323, 18.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

18.06.2019 Справа № 905/907/19

Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д; адреса для листування: 49027, місто Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ - 14360570)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» (87535, місто Маріуполь, вулиця Монтажна, будинок № 5, код ЄДРПОУ - 38349378)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 )

про стягнення 111 981,64 гривень, -

без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» та до ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором б/н від 10.07.2018 у розмірі 111 981,64 гривень, з яких:

- 100 000, 00 гривень - основна заборгованість;

- 1 200,00 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість;

- 9 600,00 гривень - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;

- 1 181,64 гривень - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору б/н від 10.07.2018 в частині неповернення кредитних коштів у передбачений договором термін та несплати у повному обсязі процентів у вигляді щомісячної комісії. Також, позивач зазначає, що із відповідачем-2 було укладено договір поруки №POR1531211020449 від 10.07.2018, предметом якого є виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору б/н від 10.07.2018, внаслідок чого сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України, враховуючи надане з цього приводу клопотання позивача (заявника - у випадку наказного провадження).

Відповідно до положень частини третьої пункту 8 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 249 ГПК України клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Разом із позовною заявою позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи необхідність в отриманні додаткових письмових доказів та пояснень від позивача, судом вирішено частково задовольнити вказане клопотання.

Згідно з частиною 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вирішив задовольнити клопотання позивача та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа не є складною.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 23.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, встановлено строк на подання письмових доказів та заперечень.

07.06.2019 на адресу господарського суду Донецької області надійшли заперечення відповідачів проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п.4. ст.250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У своїх запереченнях проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач1 зазначає, що станом на момент подання даної заяви розрахунки між сторонами різняться із тими, що заявлені позивачем на момент звернення до суду з позовом. Також, вказує, що відповідач1 не може надати інформацію щодо здійснених відповідачем2 платежів.

Проте, жодним з відповідачів не надано будь-яких доказів сплати заборгованості за кредитним договором б/н від 10.07.2018 після звернення акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до суду з даним позовом, контррозрахунку, або інших доказів щодо неврахування позивачем здійснених оплат.

Крім того, відповідачі1, 2 вказують про неможливість розгляду даної справи в порядку господарського судочинства з огляду на те, що відповідач2 ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця.

Пунктом 1 частини І статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Таким чином, вищевикладе на правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ:

1. справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів,у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких г фізична особа, яка не є підприємцем;

2. справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вищевикладене також узгоджується й із задумом суб`єкта законодавчої ініціативи (Президента України), який у п. 3,3. пояснювальної записки до Проекту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (реєстраційний №6232), який 03.10.2017 було прийнято Верховною Радою України в якості Закону України №2147-VIII, зазначив, що відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб`єктного складу сторін.

Крім цього, судом враховано правовий висновок суддів Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.03.2018 (справа №415/2542/15-ц, провадження №14-40цс18).

У пунктах 22 та 23 вказаної постанови зазначено, що ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

У пунктах 62-64 вищевказаної постанови суддями Великої Палати Верховного Суду були наведені висновки щодо правильного застосування норм права, які зводяться до наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції вказаного Закону України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.

Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення зміндо Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2І47-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, заяви відповідачів із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В

Заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Азовмашпром» та ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - залишити без задоволення.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання - 18.06.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Фурсова