Рішення № 82497221, 18.06.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2019 р. Cправа № 902/319/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

(вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21009)

до: Фізичної особи - підприємця Козяр Володимира Григоровича

( АДРЕСА_1 )

про стягнення 10161,58 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

16.04.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 15.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Козяр Володимира Григоровича заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки № 718 від 13.12.2017 в загальному розмірі 10 161,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №718 від 13.12.2017 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 19.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/319/19 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.05.2019.

Ухвалою суду від 06.05.2019 розгляд справи відкладено на 05.06.2019.

За результатами судового засідання 05.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 18.06.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився, пояснень причин неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся під розписку в судовому засіданні 05.06.2019, та ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з написом наступного змісту: «інші причини невручення».

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 18.06.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (позивач, за Договором Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Козяр Володимиром Григоровичем (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 718. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (надалі Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Найменування, асортимент та кількість Товару визначається у видаткових накладних, які складаються Сторонами при приймання-передачі кожної партії Товару. (п. 1.2. Договору)

Ціна кожної партії Товару визначається Постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії Товару являє собою вартість Товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума Договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього Договору. (п.п. 2.1.-2.3. Договору)

Поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця окремими партіями протягом строку дії цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Датою поставки партії Товару є дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який буд пред`явлений до підпису під час приймання-передачі Товару. (п. 3.6. Договору)

Розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленою партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки партії. (п. 4.1. Договору)

Оплата здійснюється у безготівковій форму шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або в інший формі та спосіб (порядку), що не заборонені законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із Постачальником. (п. 4.2. Договору)

Днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (п. 4.4. Договору)

Якість Товару, що постачається, повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації та підтверджується сертифікатами якості виробника та/або сертифікатами відповідності і повинна відповідати інформації про такий Товар, що зазначений у супроводжувальних документах та на упаковці. Документи, що підтверджують якість Товару, передаються Покупцю у момент приймання-передачі Товару. Якість Товару гарантується його виробником. (п.п.5.1., 5.2. Договору)

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом наступних двох років, а відносно грошових зобов`язань - до повного їх виконання. По закінченню терміну дії даний Договір вважається автоматично пролонгованим строком на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про його припинення, направленого однією Стороною іншій. Таке письмове повідомлення направляється другій Стороні не пізніше ніж за один місяць до дати фактичного припинення (розірвання) даного Договору. (п. 10.2. Договору)

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем, в межах Договору поставки № 718 від 13.12.2017, за видатковими накладними № 1391/1631 від 10.01.2018, № 1392/1632 від 10.01.2018, № 2837/2939 від 17.01.2018 поставлено відповідачу товару на загальну суму 4980,54 грн.

Відповідно до платіжного доручення №@2PL471846, відповідачем 07.08.2018 перераховано на рахунок позивача 4000,00 грн, які останній зарахував наступним чином: 130,16 грн - зараховано в рахунок оплати Товару поставленого за видатковою накладною № 1391/1631 від 10.01.2018; 3869,84 грн - зараховано в якості оплати Товару поставленого згідно видаткових накладних попередніх періодів.

Таким чином, за доводами позивача, заборгованість відповідача за Договором становить 4850,38 грн.

Неналежне виконання зобов`язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором та законом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за Товар у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 4850,38 грн боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 25.01.2018 по 31.07.2019 в розмірі 1008,88 грн, процентів за період з 25.01.2019 по 15.03.2019 в розмірі 1336,23 грн, інфляційних нарахувань за період з 25.01.2019 по 15.03.2019 в розмірі 475,82 грн та штрафу в розмірі 2490,27 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.1. Договору Сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24% річних від суми заборгованості. у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 50% річних.

Пунктом 7.2.2. Договору визначено, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, 24% річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, з урахуванням п. 4.1. Договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленого товару сплив: по видаткових накладних № 1391/1631 від 10.01.2018, № 1392/1632 від 10.01.2018 - 24.01.2018, а по видатковій накладній № 2837/2939 від 17.01.2018 - 31.01.2018.

А отже, належним періодом нарахування пені по видаткових накладних № 1391/1631 від 10.01.2018, № 1392/1632 від 10.01.2018 є період з 25.01.2018 по 24.07.2018, а по видатковій накладній є період з 01.02.2018 по 31.07.2018.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до часткового задоволення в розмірі 831,70 грн. за визначений судом період. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 177,18 грн. - слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 24% річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, означений розрахунок є арифметично правильним, а відтак вказана вимога позивача підлягає задоволенню в сумі 1336,23 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 475,82 грн інфляційних втрат за період з 25.01.2018 по 15.03.2019 суд зважає на наступне.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Це твердження відповідає і правовій позиції ВСУ від 22.03.2017 №6-2829цс16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд встановив, що позивачем при здійсненні інфляційних нарахувань не враховані Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р., а тому не вірно визначено період нарахування.

Разом з тим, вказана помилка не вплинула на загальний розмір інфляційних нарахувань заявлений позивачем до стягнення. З огляду на наведене, вимога про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 475,82 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 2490,27 грн штрафу, суд враховує наступне.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штраф є самостійною санкцією у вигляді неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище пунктом 7.2.2. Договору передбачено, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленого Товару загальною вартістю 4980,54 грн понад 10 днів, позивачем правомірно нараховано 2490,27 грн штрафу.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Козяр Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (вул. Харченка Євгенія, буд. 42, м. Київ, 02088, код ЄДРПОУ 35871504) 4 850 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 38 коп. - боргу; 1 336 (одну тисячу триста тридцять шість) грн 23 коп. - 24% річних; 2 490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) грн 27 коп. - штрафу; 831 (вісімсот тридцять одну) грн 70 коп. - пені; 475 (чотириста сімдесят п`ять) грн 82 коп. - інфляційних нарахувань та 1 887 (одну тисячу вісімсот вісімдесят сім) грн 50 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 червня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21009) (вул. Харченка Євгенія, буд. 42, м. Київ, 02088)

4 - відповідачу (вул. Карла Маркса, буд. № 5, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)