Рішення № 8249553, 22.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10                                                                                 Справа № 6/46

За позовом

Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області

до Приватного підприємства «КОМ-ПОА», м. Луганськ

про стягнення 44 597 грн. 13 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Горбачевська О.О., дов. №74 від 28.01.10;

Грачова О.М., дов. № 86 від 28.01.10;

від відповідача –Шашкова А.О., дов. №36 від22.02.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 44 597 грн. 13 коп., в тому числі: борг –42 812грн. 00 коп., пеня –1 785 грн. 13 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що ним була сплачена сума заборгованості у розмірі 42812 грн. 00 за платіжним дорученнями від 25.01.10 і від 12.02.10.

Позивачем до суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній зазначає, що оскільки відповідач в добровільному порядку, після подачі позову до суду сплатив заборгованість у сумі 42812 грн. 00 коп., то позивач зменшує вимоги в цій частині, але просить стягнути пеню у сумі 1063 грн. 78 коп. і судові витрати в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України вказана заява прийнята до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

15.12.09 між сторонами у справі був укладений договір № 409, за умовами якого позивач у справі –«Продавець»зобов’язався передати у власність, а відповідач у справі - «Покупець»прийняти і оплатити металобрухт згідно специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Позивачем умови договору були виконані належним чином та поставлено відповідачу товар на загальну суму 52 812 грн. 00 коп., який останній оплатив частково у сумі 10 000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим на момент звернення позивачем із позовом залишилась заборгованість на суму 42 812 грн. 00 коп.

В той же час, вказана сума була сплачена відповідачем після подачі позову, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1063 грн. 73 коп.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки товару № 409 від 15.12.09, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію, а останній –прийняти та оплати її на умовах договору.

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що оплата за товар відповідачем здійснюється на підставі виставлених рахунків після підписання акту приймання-передачі товару.

Із матеріалів справи, вбачається, що позивачем на виконання умов договору, було поставлено товар відповідачу на загальну суму 52 812грн. 00 коп., який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим на момент подачі позову залишилась заборгованість у сумі 42 812 грн.00 коп.

Разом з цим, за платіжним дорученням від 12.02.10 № 281, тобто після подачі позову відповідач сплатив вказану заборгованість.

Як було зазначено сторони узгодили, що відповідач оплачує товар на підставі рахунку, але певних строків оплати в договорі не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

З метою отримання оплати за поставлений товар, позивач надав 18.12.09 відповідачу рахунок-фактуру № 001693 від 18.12.09, який відповідач оплатив за платіжним дорученням № 281 від 12.02.10 із призначенням платежу –оплата згідно договору № 409 від 15.12.09, рахунок фактура 001693 від 18.12.09. Разом з цим відповідач не спростував факт отримання вказаного рахунку саме 18.12.09.

Вказаний рахунок позивача слід вважати вимогою на оплату, і відповідно до норм діючого законодавства рахунок повинен бути оплачений протягом 7 днів з моменту отримання.

Відповідачем заборгованість в повному обсязі своєчасно сплачена не була, у зв’язку з чим позивач нарахував пеню у сумі 1063 грн. 78 коп. за період з 26.12.09 по 30.01.10.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що при невиконанні або неналежному виконанні розрахунків згідно п. 2.4 договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені –нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Наведені вище положення договору свідчать про те, що сторонами були узгоджені певні види відповідальності за порушення зобов’язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що зобов’язання з оплати поставленого товару, останнім виконувалося неналежним чином, у зв’язку з чим нарахування пені є обґрунтованим, але розрахунок пені здійснений позивачем невірно.

Так, пеня на суму заборгованості у розмірі 52812 грн. 00 коп. за період з 26.12.09 по 24.01.10 за 30 діб прострочки складає 889 грн. 85 коп., а пеня за період з 25.01.10 по 30.01.10 на суму заборгованості у розмірі 42812 грн. 00 коп. складає 120 грн. 23 коп., у зв’язку з чим загальна сума пені –1 010 грн. 08 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково в сумі пені 1010 грн. 08 коп.

В решті вимог щодо пені відмовити, а щодо вимог про стягнення заборгованості у сумі 42812 грн. 00 коп., провадження у справі слід припинити на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно з п. 1 ст. 8. Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає частковому поверненню у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Позивачем при сплаті державного мита за платіжним дорученням № 7315 від 28.01.2010 року зайве сплачено 0,03 грн.

За таких обставин, позивачу слід повернути 0,03 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1.1 ч.1ст. 80 ГПК України, ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «КОМ-ПОА», м. Луганськ, с.Тепличне, вул. Молодіжна, 39, код 33802025 на користь:

- Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, 11, код 23344104, пеню у сумі 1 010 грн. 08 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 438 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 грн. 89 коп., видати наказ позивачу.

3. Щодо вимог про стягнення заборгованості у сумі 42812 грн. 00 коп., провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, 11, код 23344104, з державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 0,03 грн.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 25.02.2010.

Суддя Т.А.Василенко