Рішення № 82495199, 20.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2019 року № 826/10772/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії;

зобов`язати відповідача здійснити відповідно до Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент призначення пенсії, з 01 січня 2018 року перерахунок та в подальшому виплачувати позивачу пенсію у розмірі 86 відсотків від заробітної плати на підставі довідки Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 травня 2018 року № 050/02-3738 без обмеження пенсії граничним розміром та без урахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідки від 29 травня 2018 року № 050/02-3738, проте листом від 13 червня 2018 року їй відмовлено у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Позивач вважає вказану відмову ГУ ПФУ в м. Києві такою, що суперечить Конституції України та стверджує, що її право на перерахунок пенсії є беззаперечним і його забезпечення становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

У відзиві представник ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що, на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії (червень 2018 року), внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично анульовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

Отже, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії відповідно до статей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, у зв`язку з чим представник ГУ ПФУ в м. Києві просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач фактично наводить аналогічні аргументи, що і у самій позовній заяві.

Водночас, після повторного автоматизованого розподілу справи № 826/10772/18, проведеного на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року № 478, справу передано на розгляд судді Вовку П.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року дану адміністративну справу прийнято до провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач з серпня 2005 року є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач звернулась до відповідача з заявою від 07 червня 2018 року (т. 1 а.с. 16) про перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідки Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 травня 2018 року № 050/02-3738, яку додала до заяви.

За результатами розгляду такої заяви, відповідач листом від 13 червня 2018 року № 19546/03 (т. 1 а.с. 17) повідомив позивачу, що Законом України «Про державну службу» не передбачено проведення перерахунків пенсії за нормами Закону № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, у тому числі у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, особам, яким пенсія призначена згідно з Законом України «Про державну службу» № 3723-XII. Крім цього, довідка про заробітну плату не відповідає вимогам чинного законодавства і не має статусу фінансового документу.

Не погоджуючись з таким перерахунком та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-XII викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-XII, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФ України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-XII. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-XII не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-XII викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 Великоди проти України № 43331/12, суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 743/236/17, у справі № 646/10879/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 191/450/17 (провадження № К/9901/21963/18), від 10 квітня 2019 року у справі № 569/10614/16-а (провадження № К/9901/45083/18).

Також безпідставним є посилання позивача на статтю 58 Конституції України, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов`язує право на такий перерахунок, а не з часу призначення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 524/9411/17 (провадження № К/9901/66653/18).

Згідно з ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене у сукупності, наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та, відповідно, для зобов`язання відповідача здійснити відповідно до Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент призначення пенсії, з 01 січня 2018 року перерахунок та в подальшому виплачувати позивачу пенсію у розмірі 86 відсотків від заробітної плати на підставі довідки Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 травня 2018 року № 050/02-3738 без обмеження пенсії граничним розміром та без урахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк