Ухвала суду № 82495184, 20.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про задоволення клопотання про забезпечення позову

20 червня 2019 року м. Київ № 640/10627/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про забезпечення позову до подання позовної заяви

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

заінтересовані сторони: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 923 від 31.05.2019р. «Про накладення штрафу на ТОВ «ІНФОКС» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Постановою № 923 на ТОВ «ІНФОКС» накладено штаф у розмірі 85 000,00 грн. та здійснено коригування в сторону зменшення на суму 114 066,47 тис. грн (без ПДВ), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160364,1 тис.грн (без ПДВ) та економію коштів ІП 2017 року 288,37 тис. грн (без ПДВ), та збільшення на суму використаних коштів понад наявні джерела фінансування, але в межах заходів схваленої Інвестиційної програми на 2018 рік в сумі 46 586 тис. грн. (без ПДВ).

ТОВ «ІНФОКС» не погоджується із Постановою № 923 в частині накладення штрафу у розмірі 85 000,00 гривень та здійснення коригування в сторону зменшення , на суму 114 066,47 тис. грн (без ПДВ), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160364,1 тис. грн (без ПДВ) та економію коштів ІП 2017 року 288,37 тис. грн (без ПДВ), вважає її безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству, та буде звертатись до суду з цього приводу.

Проте, на думку заявника, невжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії Постанови № 923 від 31.05.2019р. може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", оскільки фактична реалізація п. 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019р. № 923 за час розгляду адміністративної справи може привести до значних катастрофічних наслідків.

Так, відповідно до Ліцензії НКРЕКП від 28.10.2014р. Серія АЕ №287964 ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" здійснює діяльність із надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в Одеському регіоні. Враховуючи те, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" надає вищезазначені послуги, підприємство є стратегічно важливим, оскільки послуги із водопостачання є необхідними для життєдіяльності його споживачів.

В свою чергу, п. 2 Постанова НКРЕКП від 31.05.2019р. № 923 передбачає коригування тарифів для ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" в сторону зменшення на суму 114 066,47 грн (без ПДВ). Таке значне зменшення (обмеження) фінансування стратегічної господарської діяльності може привести до дестабілізації об`єктів філії "Інфоксводоканал" та спричинити зупинення безперебійного надання послуг з водопостачання та водовідведення, що в свою чергу суперечить вимогам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Враховуючи, що об`єкти централізованого водопостачання та водовідведення, належать до об`єктів підвищеної небезпеки, аварії на них можуть привести до негативних, катастрофічних наслідків техногенного, екологічного, соціального характеру непередбачуваних масштабів в м. Одесі та Одеської області в цілому.

На думку ТОВ «ІНФОКС», реалізація Постанови № 923 призведе до негативних наслідків для господарської діяльності підприємства, оскільки зменшення тарифу призведе до зменшення суми неодержаної виручки від вартості наданих послуг, що в свою чергу не дасть можливості своєчасно розраховуватись із постачальниками електричної енергії, проводити закупівлю спеціальних реагентів для очищення води та здійснення інших заходів щодо санітарно-гігієнічних вимог при постачанні води в м. Одесі та Одеській області. Це, в свою чергу, може потягнути за собою погіршення якості питної води та відповідні скарги з боку споживачів.

Розглянувши подану заяву та додані на її обґрунтування документи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до приписів частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06 червня 2008 року в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) (N 17056/06) Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Відповідно до частин другої, третьої і п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, НКРЕКП (далі Регулятор) може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постанова НКРЕКП не має силу виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 13 Закону України Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.

Тобто, у разі добровільної відмови Товариства в особі філії «Інфоксводоканал» від виконання постанови про накладення штрафу, останньому після спливу 30-денний строк з дня одержання такої постанови, буде нарахована пеня, що у подальшому може мати наслідком звернення Регулятора до суду щодо стягнення нарахованих сум.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

А відтак, у разі не забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженої постанови, філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» буде нарахована пеня через несвоєчасну сплату з подальшим зверненням Регулятора до суду із позовом щодо стягнення заборгованості.

Окрім цього, у випадку вчинення Регулятором дій, спрямованих на виконання пункту 2 оскарженої постанови та проведення коригування тарифів для ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" в сторону зменшення на суму 114 066,47 грн (без ПДВ), матиме місце зменшення (обмеження) фінансування стратегічно важливої господарської діяльності заявника, що в свою чергу може привести до дестабілізації роботи об`єктів філії "Інфоксводоканал" та спричинити зупинення безперебійного надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, що не відповідає вимогам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

В такому випадку, навіть у разі задоволення позову, рішення суду не забезпечить відновлення порушених прав позивача та не призведе до приведення правовідносин Товариства із побутовими споживачами у попередній стан, оскільки подібний механізм у діючому законодавстві відсутній.

Суд погоджується з доводами заявника відносно того, що об`єкти централізованого водопостачання та водовідведення належать до об`єктів підвищеної небезпеки, аварії на них можуть привести до негативних, катастрофічних наслідків техногенного, екологічного, соціального характеру непередбачуваних масштабів в даному випадку у м. Одесі та Одеської області в цілому.

Вказані обставини свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяним шкоди правам та інтересам позивача, а також та невизначеного кола осіб - споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення в Одеському регіоні до ухвалення рішення в адміністративній справі.

При цьому, у разі вжиття заходів забезпечення позову та задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною постанови НКРЕКП, виконання рішення суду може бути суттєво ускладнено, оскільки на момент набрання судовим рішенням законної сили, тарифи для ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" вже буде відкориговано у бік зменшення, що у свою чергу завдасть шкоди майновим інтересам Товариства.

Вказане може істотно ускладнити виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову або приведення правовідносин у попередній стан із необхідністю витрачення значних матеріальних ресурсів.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та невизначеного кола осіб, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Вид забезпечення позову відповідає положенням ч. 1 ст. 151 КАС України, а тому є законним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений ним спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, заходи забезпечення позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 923 від 31.05.2019р. «Про накладення штрафу на ТОВ «ІНФОКС» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами розгляду даної адміністративної справи по суті, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Iрланді1» (Заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» (заява № 21948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп-2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своє суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність забезпечення позову.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Керуючись статтями 150-154, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити повністю.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 923 від 31.05.2019р. «Про накладення штрафу на ТОВ «ІНФОКС» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».

3. Ухвалу направити особам, які беруть участь у справі.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»

(04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5; код ЄДРПОУ 14289688)

Боржник: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

(03057, м. Київ, вул. Смоленська 19; код ЄДРПОУ 39369133)

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 20 червня 2022 року.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала діє до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили.

Повідомити заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», що відповідно до ч.2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Попередити заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», що відповідно до ч.8 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій