Ухвала суду № 82495144, 19.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 червня 2019 року м. Київ № 640/10204/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області

до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" Коваленка О.В.

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Рівненській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "ФІДОБАНК" Коваленка Олександра Володимировича, в якому просить:

Визнати незаконним неперерахування ПУАТ «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов`язань, задекларованих МППФ «Промсервіс» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та сплачених платіжними дорученнями № 2425, №2427, №2418; №2420; №2424, №2423; №2425; №2426 від 17.05.2016 року, що містять відмітку банку про їх прийняття;

Стягнути з ПУАТ «Фідобанк» податкові зобов`язання з акцизного податку за квітень 2016 року, сплаченого МППФ «Промсервіс» платіжними дорученнями №2425, №2427, №2418; №2420; №2424, №2423; №2425; №2426 від 17.05.2016 року на розрахунковий рахунок ПУАТ «Фідобанк», на загальну суму 407388 грн. в тому числі:

- 272785 грн. перерахувати на р/р 31416531017002, УК у м.Рівному/м.Рівне/14040000, код ЄДРПОУ 38012714, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000;

- 14747 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_1, УК у Гощанськ.р-ні/смт Гоща/14040000, код ЄДРПОУ 37870717, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000;

- 23679 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_2, УК у Здолб.р-ні/м.Здолбунів/14040000, код ЄДРПОУ 37993013, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000;

- 11893 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_3, УК у Костоп.р-ні/м.Костопіль/14040000, код ЄДРПОУ 37959370, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000;

- 61496 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_4, УК у Сарнен.р-ні/м.Сарни/14040000, код ЄДРПОУ 38043480, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, од платежу 14040000;

- 4788 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_5, УК в Остроз.р-ні/м.Острог/14040000, код ЄДРПОУ 38043501, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000;

- 18000 грн. перерахувати на р/р НОМЕР_6, Дубенське УКУм.Дубно/14040000, код ЄДРПОУ 38043480, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича визнати Головне управління ДФС у Рівненській області кредитором ПУАТ «Фідобанк» та включити рахунок МППФ «Промсервіс» до переліку рахунків, за яким Головне управління ДФС у Рівненській області має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду та до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат ПУАТ "ФІДОБАНК".

Як слідує з позовної заяви, Головне управління ДФС у Рівненській області об`єднує у своєму позові вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Так, позивач просить зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича визнати Головне управління ДФС у Рівненській області кредитором ПУАТ «Фідобанк» та включити рахунок МППФ "Промсервіс" до переліку рахунків, за яким Головне управління ДФС у Рівненській області має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду та до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат ПУАТ «ФІДОБАНК».

Вказана вимога має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Так, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Дана позовна вимога стосується дій уповноваженої особи Фонду та Фонду щодо не включення кредиторських вимог Головного управління до реєстру акцептованих вимог кредиторів, та відповідно зобов`язання включити позивача до зазначеного реєстру.

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статті 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у наслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункту 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і Державною іпотечною установою кредитного договору, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 22 серпня 2018 року у справі № 809/654//16, від 23.05.2018 року та 13.06.2018 року у справах № 811/568/16 та 826/21368/15.

Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Разом з цим, решта позовних вимог повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Також суд звертає увагу, що статтею 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що порушення правила об`єднання позовних вимог є окремою підставою для повернення позовної заяви.

Згідно частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 172, 243 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДФС у Рівненській області повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна