Ухвала суду № 82494903, 13.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження за заявою

13 червня 2019 року м. Київ № 640/10619/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В. розглянувши заяву і додані до неї матеріали у справі

за заявоюОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби доТовариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків В С Т А Н О В И В:

13 червня 2019 року о 14 год. 55 хв. (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - заявник, Офіс) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "СВП Плюс"), в якому просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого Офісом великих платників податків ДФС рішенням від 12.06.2019 №39345/10/28-10-44-02-17.

Пункт 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Таким чином, розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів якщо суд не встановить наявності спору про право.

На думку суду, спір про право має місце в усіх випадках, коли з наявних матеріалів вбачається, що платник податків, у відношенні до якого подану заяву, заперечує правомірність дій та рішень органу доходів і зборів, які слугують підставою для звернення до суду.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює критеріїв для оцінки незгоди платника податків для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №808/1030/17 та від 20 травня 2019 року №808/610/17.

З матеріалів заяви вбачається, що підставою для звернення Офісу із заявою є відмова відповідача у допуску до проведення перевірки, призначеної на підставі наказу Офісу від 31 травня 2019 року №1190 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СВП Плюс" (код ЄДРПОУ 37244754)", що зафіксовано Актом «Про відмову платника податків та/або посадових осіб платника податків у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової перевірки» від 12.06.2019 №152/28-10-44-02/37244754.

У поданих заявником матеріалах міститься копія листа ТОВ «Світ Плюс» вих.1/12/06/2019 від 12.06.2019 до Офісу великих платників податків ДФС, в якому позивач вказує на те, що наказ Офісу від 31 травня 2019 року №1190 складений з порушеннями положень п.п.78.1.4, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України.

Таким чином, через невідповідність положенням діючого законодавства, відповідач вважає допуск посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС неможливим.

Суд вважає, що факт незгоди із наказом наказу Офісу від 31 травня 2019 року №1190 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СВП Плюс" (код ЄДРПОУ 37244754)», за яким відповідач відмовив у допуску до проведення перевірки, що зумовило звернення контролюючого органу із заявою у цій справі, беззаперечно вказує на наявність спору про право у спірних правовідносинах в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість розглянути заяву Офісу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Така позиція також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 березня 2019 року №808/2974/17 та від 20 травня 2019 року №808/610/17.

При цьому суд зауважує, що у межах даного спору правомірність наказу Офісу від 31 травня 2019 року №1190 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СВП Плюс" (код ЄДРПОУ 37244754)» не є предметом доказування, а тому наявність спору між сторонами щодо законності проведення перевірки перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Суд враховує відсутність у справі доказів оскарження відповідачем наказу про проведення перевірки та рішення про застосування адміністративного арешту майна шляхом, оскільки факт висловлення ТОВ "СВП Плюс" позиції про відсутність законних підстав для проведення перевірки, не допуск до якої слугував підставою для прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна, свідчить про наявність між контролюючим органом та підприємством спору про право в частині підстав для застосування до підприємства адміністративного арешту майна, про підтвердження якого контролюючий орган звернувся до суду.

Такий висновок суду також співпадає із позицією, зазначеною в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2011 року №149/11/13-11, де вказано наступне: "Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов`язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв`язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою Офісу до ТОВ "СВП Плюс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Одночасно суд роз`яснює заявникові, що відповідно до частини п`ятої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно з частиною шостою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

Суддя І.В. Смолій