Рішення № 82494863, 29.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2019 року

№640/19636/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі також - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, Офіс ВПП), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0011751409 та №0011741409.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду від 14.12.2018 залишено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.

Позов мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для проведення невиїзної документальної перевірки правильності класифікації товарів, відсутністю компетенції відповідача визначати код товару згідно з УКТЗЕД, помилковістю висновків рішення відповідача про класифікацію товару згідно з УКТЗЕД, а також безпідставністю посилань відповідача на обов`язкову тарифну інформацію митних адміністрацій Франції та Сполучених Штатів Америки.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність підходу Офісу ВПП щодо визначення коду класифікації УКТЗЕД, а також на наявність у нього повноважень щодо класифікації товарів, звертав увагу на правомірність проведення перевірки та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому посилався на протиправність оскаржуваних рішень з огляду на безпідставність проведення документальної невиїзної перевірки та відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Офісом ВПП було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Епіцентр К» з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів за товарною підкатегорією 7326 90 30 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 10.05.2018 №UA125250/2018/805141, від 08.05.2018 № UA125250/2018/805086, від 16.08.2016 №125130013/2016/548856, за наслідком якої складено акт від 12.10.2018 №н58/18/28-10-14-09/0032490244 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано, що документальною невиїзною перевіркою ТОВ «Епіцентр К» з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару: «Вироби з чорних металів - пересувна драбина для басейнів (каркас зі сталі з пластиковими сходинками)», щодо якого проведено митне оформлення за митними деклараціями, встановлено порушення Закону України «Про митний тариф України», пп. «г» п.5 ч. 8 ст.257 Митного кодексу України щодо невірної класифікації товарів (замість товарної підкатегорії 9506 99 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 10%), застосована товарна підкатегорія 7326 90 30 00 (ставка ввізного мита - 5%), що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита на суму 10 864,84 грн.; п.187.8 ст.187 та п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму ввізного мита, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 2 172,96 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018:

- №0011751409, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання за платежем мито товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на суму 10 864,84 грн. за податковими зобов`язаннями та 5 432,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0011741409, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 2 172,96 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 086,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 7 частини 1 статі 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За вимогами п.3 ч.3 ст.345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

При цьому, предметом документальних невиїзних перевірок, згідно з ч.1 ст.351 МК України, є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

- виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до вимог ч.14 ст.354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст.69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.05.2018 у справі №808/1341/14.

З повідомлення Офісу ВПП від 21.09.2018 №151 вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі п.1 ч.2 ст.351 МК України.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не конкретизовано підстав проведення перевірки, які передбачені п.1 ч.2 ст.351 МК України.

Разом з тим, до відзиву додано лист Державної фіскальної служби України №28582/7/99-99-14-04-02-17 від 14.09.2018, у якому сформульовано висновок про те, що товар «Драбина для надувних та каркасних басейнів, торгівельної марки «Intex», арт.28066» підлягає класифікації у товарній підкатегорії 9506 99 90 00 (ставка ввізного мита - 10%) згідно з УКТ ЗЕД. Вказаним листом ГУ ДФС в областях та м.Києві, Офісу ВПП доручено вжити контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному статтями 345-354 МК України, відносно товару «Драбина для надувних та каркасних басейнів, торгівельної марки «Intex», арт.28066» у товарній підкатегорії 7326 90 30 00 на предмет правильності визначення класифікації імпортованого товару згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, з вказаного вбачається, що фактичною підставою для проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стала зміна контролюючим органом підходу до класифікації товару «Вироби з чорних металів - пересувна драбина для басейнів (каркас зі сталі з пластиковими сходинками)», щодо якого було проведено митне оформлення за митними деклараціями від 10.05.2018 №UA125250/2018/805141, від 08.05.2018 № UA125250/2018/805086, від 16.08.2016 №125130013/2016/548856.

У разі, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати документальної перевірки.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04.11.2014 № 21-479а14, від 28.04.2015 № 21-157а15.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.11.2011у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Зміна відповідачем підходу до класифікації імпортованого позивачем товару, віднесеного останнім до підкатегорії 7326 90 30 00, що на момент митного оформлення не вважалося порушенням, призвела до того, що того, що законні на момент вчинення дії вважаються порушенням декларантом законодавства України, та застосування штрафних санкцій у зв`язку із зазначеним. Вказане, є порушенням принципу «належного урядування».

У контексті вищенаведеного суд відхиляє посилання відповідача на правомірність його підходу щодо визначення коду класифікації товару «Вироби з чорних металів - пересувна драбина для басейнів (каркас зі сталі з пластиковими сходинками)» та на обов`язкову тарифну інформацію (ВТІ) митної адміністрації Франції від 24.06.2016 №FR-RTC-2016-003928, від 14.02.2013 №FRPRO-2012-008639, від 08.09.2016 № FR-RTC-2016-005372, а також митної адміністрації США від 06.06.2005 №NY R02036.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0011751409 та №0011741409 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Разом з тим, доводи позивача стосовного відсутності повноважень Офісу ВПП визначати код товару згідно з УКТ ЗЕД спростовуються наступним.

Підпунктом 34-1 частини 1 статті 4 МК України встановлено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються в такому значенні:

- органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Згідно з п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, передбачено, що ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, контроль за дотриманням податкового і митного законодавства.

Відповідно до п.7 вказаного Положення, ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Положення про Офіс ВПП затверджене наказом Державної фіскальної служби України №374 від 14.06.2018.

Згідно з п.1 зазначеного положення, Офіс ВПП є територіальним органом Державної фіскальної служби України, є органом доходів і зборів.

Офіс ВПП забезпечує реалізацію повноважень ДФС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками.

Підпунктом 4 пункту 4 встановлено, що Офіс ВПП відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням податкового та митного законодавства.

Таким чином, Офіс ВПП мав повноваження на проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0011751409 від 07.11.2018 та №0011741409 від 07.11.2018.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м.Київ, вул. Берковецька, 6-К, код ЄДРПОУ 32490244) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) сплачений ним судовий збір у сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко