Рішення № 82494780, 20.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1202/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 25.04.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2019 №Ф-00004671305, складену відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.04.2019 №00004681305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що база оподаткування, як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, регламентується виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Ухвалою судді від 02.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що ОСОБА_1 , як особа яка проводить незалежну професійну діяльність, повинна була обчислювати суму єдиного внеску помісячно в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), та з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, і сплатити її до 1 травня наступного року за звітним. У зв`язку з наведеним вважає, що позивачем занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за перевіяємий період, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2015 рік, на 200 359,32 грн., тому ГУДФС у Чернігівській області правомірно винесено ОСОБА_1 спірні вимогу та рішення.

Крім того, ОСОБА_1 не надано на перевірку банківські виписки, що є порушенням п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів «….» з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений, враховуючи такі обставини.

ОСОБА_1 (до одруження – ОСОБА_2 ) відповідно до свідоцтва від 26.09.2003 №4882 та посвідчення від 28.09.2018 №57 має право на заняття незалежною професійною діяльністю (нотаріальною) (а.с. 31-33). Позивач перебуває на податковому обліку в ГУДФС у Чернігівській області, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що на підставі вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу від 05.03.2019 №489 та направлення від 12.03.2019 №657, виданих ГУДФС у Чернігівській області, посадовою особою контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2019 №167/13/2774114108 (а.с. 10-20), у якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, у тому числі, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пп. 3 п. 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449, а саме: фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини, було занижено суму єдиного внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 69 524,68 грн.

При цьому, як вбачається із вказаного акту перевірки, базу нарахування єдиного внеску позивачем визначено на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік у розмірі 519 513,92 грн., з якого сплачено суму єдиного внеску.

Не погоджуючись із такими висновками, позивач оскаржила їх у адміністративному порядку, однак листом від 15.04.2019 за №959/А/25-01-13-05-12 висновок акту перевірки залишено без змін (а.с. 21-23, 24-25).

На підставі акту перевірки від 20.03.2019 №167/13/2774114108 ГУДФС у Чернігівській області винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2019 №Ф-00004671305, якою нараховано недоїмку з єдиного внеску в сумі 69 524,68 грн. (а.с. 26).

Також 18.04.2018 відповідачем прийнято рішення №00004681305 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27 809,87 грн.

Вважаючи вказані вимогу та рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» року (далі – Закон №2464; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 2 ст. 1 Закону№2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 2 Закону №2464 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, Його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Тобто, база оподаткування, як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, регламентується виключно Законом №2464.

Так, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з пп. 1 п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій.

Таким чином, база нарахування єдиного внеску, якою є дохід (прибуток), отриманий від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, визначається на підставі даних річних податкових декларацій.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону №2464 встановлено нижню та вищу межу розміру єдиного внеску, що підлягає нарахуванню, а саме: 1) сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); 2) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для позивача встановлено у розмірі 34,7 відсотка визначеної цим Законом бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону №2464 передбачено, що платники внеску, до категорії яких відноситься позивач, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який такі платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік.

Відповідно до пп. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449 (далі – Інструкція №449), платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Судом встановлено, що у акті перевірки від 26.03.2019 №167/13/2774114108 жодних зауважень з боку податкового органу щодо своєчасності та форми подання податкових декларацій про майновий стан і доходи у спірному періоді не наведено, протиправність формування показників відображених у вказаній декларації щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу чи не підтвердження такого доходу первинними документами бухгалтерського обліку контролюючим органом не зазначено.

Статтею 2 Закону №2464 встановлено виключність регулювання саме даним Законом бази нарахування єдиного внеску та не містить норм, які б визначали базу нарахування єдиного внеску як результат арифметичної операції ділення суми доходу, отриманого платником єдиного внеску за рік, на кількість календарних місяців.

Таким чином, відповідач здійснив невірне тлумачення ст. 7 Закону № 2464 та вийшов за межі дійсного її змісту, а саме база нарахування єдиного внеску визначена ГУДФС у Чернігівській області на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.

Внаслідок цього, контролюючим органом на власний розсуд застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску за кожний місяць звітного року - здійснено обрахунок добутку сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний місяць, та ставки єдиного внеску.

За приписами наведених норм законодавства, для приватних нотаріусів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Враховуючи вищенаведене, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/2370/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом були порушені вимоги підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: чистий оподатковуваний дохід, неправомірно завищений та не відповідає поданій податковій декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса Артеменко Н.Г. за 2015 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2019 №Ф-00004671305 та рішення від 18.04.2019 №00004681305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску винесені ГУДФС у Чернігівській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому мають бути скасовані.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 18.04.2019 №Ф-00004671305.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 18.04.2019 №00004681305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 36 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна