Рішення № 8249477, 19.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.10                                                                                 Справа № 19/33

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „РКЦ ТРЕЙД”, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КМБ-ТРЕЙД-ПЛЮС”, м.Луганськ

про стягнення 10042 грн. 74 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –Шашкова А.О., довіреність № 18-02-01 від 18.02.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10000,00 грн. та неустойки у сумі 42,74 грн.

В судовому засіданні 18.02.2010 представник позивача подав заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що сума 42,74 грн. це 3% річних, які підлягають до стягнення згідно ст.625 Цивільного кодексу України. Крім того позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, поніс додаткові витрати пов'язані із представництвом інтересів товариства у господарському суді суб'єктом підприємницької діяльності Солошенко С.В., оскільки не має у своєму штаті посади юриста. Відповідно до укладеного договору № 4 від 08.02.2010, за надання юридичних послуг та представництво інтересів у справі № 19/33 позивач сплатив на користь суб'єкта підприємницької діяльності Солошенко С.В. грошові кошти у сумі 2000,00 грн., які просить відшкодувати в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.01.2009 № 01-08/34.

Дана заява була розглянута у судовому засіданні, виявлено, що вона не суперечить діючому законодавству, на підставі чого заява була прийнята судом до розгляду. Тобто справа розглядається з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.02.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 19.02.2010.

Після перерви 19.02.2010 позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить його власноручний підпис у бланку запису про оголошення перерви.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „РКЦ ТРЕЙД” (позивач) відповідно видаткової накладної № РК-0002544 від 12.11.2008 (а.с.12) здійснило поставку покрівельних матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю „КМБ-ТРЕЙД-ПЛЮС” (відповідач) на суму 25762,56 грн., на яку був виставлений рахунок-фактура РК-03270 від 12.11.2008 (а.с.14).

Відповідач зазначений товар отримав через повноважного представника Назаревича В.О., про що свідчить довіреність № 11-11-08-05 від 11.11.2008 (а.с.13) та здійснив часткову оплату на суму 15762,55 грн. (09.04.2009 у сумі 10000,00 грн. –а.с.10 та 31.08.2009 у сумі 5762,55 грн. –а.с.11).

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10000,01 грн.

Приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 30.10.2009 направив на адресу відповідача лист № б/н від 27.10.2009 з вимогою оплатити поставлений товар (а.с.28), даний лист відповідач отримав 12.11.2009, згідно поштового повідомлення № 1224630 (а.с.25). Також 23.11.2009 позивач вдруге направив претензію № 76 від 22.11.2009 з вимогою погасити суму боргу у сумі 10000,00 грн. (а.с.15), яка отримана відповідачем 11.12.2009, згідно поштового повідомлення № 1223137 (а.с.16), але відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже позивачем правомірно нараховані за період з 20.11.2009 по 10.01.2010 3% річних від суми заборгованості, що склали 42,74 грн.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період змінилась та складає 5042,74 грн., оскільки за час розгляду справи відповідач сплатив 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 111 від 10.02.2010 (а.с.38) і є підставою для припинення провадження у справі в цій частині, згідно п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням судових витрат на відповідача.

Щодо стягнення додаткових витрат, пов'язаних із представництвом інтересів товариства у господарському суді суб'єктом підприємницької діяльності Солошенко С.В., у розмірі 2000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.01.2009 № 01-08/34, то дані послуги не входять до ціни позову, згідно ст.55 Господарського процесуального кодексу України, тобто за цією вимогою державне мито не сплачується, на підставі чого державне мито у сумі 18,42 грн. сплачене за платіжним дорученням № 87 від 08.02.2010 підлягає поверненню.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-08/34 від 21.01.2009 „Про внесення змін до п.29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-08/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році””, у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням ст.44 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України вніс зміни до п.29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, а саме: абз.2 та 3 відповіді на питання, вміщені в цьому пункті, замінити одним абзацом такого змісту: „Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків”.

Як вбачається з приписів ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного господарський суд Луганської області відмовляє у задоволенні заявленої вимоги, оскільки позивач не довів, що ці додаткові витрати були вкрай необхідними, а з відси не вбачається вини відповідача в тому, що у позивач не має у своєму штаті посади юриста.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 18,42 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 19.02.2010 за згодою представника відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 75, п.11 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КМБ-ТРЕЙД-ПЛЮС”, м.Луганськ, вул.Леніна, б.169, код 34279784 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РКЦ ТРЕЙД”, м.Дніпропетровськ, вул.Сімферопольська, б.21, офіс 405, код 34883428 заборгованість у сумі 5000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 42 грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 5000 грн. 00 коп. припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РКЦ ТРЕЙД”, м.Дніпропетровськ, вул.Сімферопольська, б.21, офіс 405, код 34883428 зайве сплачене за платіжним дорученням № 87 від 08.02.2010 державне мито в сумі 18 грн. 42 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення № 87 від 08.02.2010, яке видати з матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 24.02.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко