Рішення № 82494623, 20.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. № 520/4544/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (м. Героїв Небесної Сотні, 36, корп.2, м. Харків) про визнання рішення та дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 08 квітня 2019 р. за вих. № 06-16/865/19 і відповідні дії по відмові у видачі довідки про розмір виплати щомісячного грошового утримання судді відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України шодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 справа № 1-7/2018(4062/15) з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням надбавок передбачених діючим законодавством у період з дати виходу у відставку, тобто з 01 серпня 2018 р. по сьогоднішній день - незаконними. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати довідку про розмір виплати щомісячного грошового утримання судді відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 справа № 1-7/2018(4062/15) і донарахувати невиплачену суму з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням надбавок передбачених діючим законодавством у період з 01 серпня 2018 р. по сьогоднішній день.

Відповідно до положень ст.ст.171, 263, 257 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.10).

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області із проханням видати довідку про розмір виплати щомісячного грошового довічного утримання судді відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 справа № 1-7/2018(4062/15) з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням надбавок передбачених діючим законодавством у період з 4 грудня 2018 року по сьогоднішній день.

08 квітня 2019 р. за вих. № 06-16/865/19 позивач отримав від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області відповідь про відмову у видачі відповідної довідки у з перерахунком щомісячного грошового довічного утримання.

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За пунктом 22 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ.

Згідно з ч. 2 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ч.3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 по справі №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

15.05.2018 Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VIII були внесені зміни до пункту 3, розділу 11 Закону України № 1774-VIII та встановлено порядок обчислення грошової винагороди судді із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Отже, цим Законом передбачено необхідність перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи з цієї розрахункової величини - прожиткового мінімуму, яка в майбутньому може змінюватись. Зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди позивача, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (3723 грн.).

З огляду на вимоги пунктів 23, 25 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

До того ж суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування вимог позову, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.

З часу виходу у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці періодично перераховувався і на теперішній час суддівська винагорода для перерахунку щомісячного довічного утримання судді у співмірна з рівнем суддівської винагороди, яку позивач отримував до відставки та відповідає приписам пункту 6.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, відповідно до якої статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Крім того, відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 № (94)12, від 17.11.2010 № (2010)12, мають існувати гарантії виплат у зв`язку з відставкою суддів, які повинні відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Отже, виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, і працювали у тому самому судді, не містить ознак зменшення змісту або обсягу прав особи, оскільки відповідає оцінці допустимого рівня забезпечення суддів у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 та не зумовлює зменшення рівня розміру гарантій забезпечення у порівнянні з чинною на момент здійснення ними професійних повноважень.

За правилам ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (м. Героїв Небесної Сотні, 36, корп.2, м. Харків) про визнання рішення та дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко