Ухвала суду № 82494597, 19.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. № 520/9426/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В., суддів – Панченко О.В. Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Мельникової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами по справі № 520/9426/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.10.2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №138 від 06.04.2018 року про відмову у перерахунку пенсії, протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнати учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовця відповідно до ст. 10 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і призначити та виплачувати позивачу пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ст. 59 ч.3 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів від 15 жовтні № 851 та ст. 3 п "г" Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 1 жовтня 2017 року, без обмеження її максимальним розміром.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Суд мотивував своє рішення тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії об`єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі. Тому, суд не знайшов підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців вказаного правила, що було запроваджено для військовослужбовців строкової служби, а враховуючи, що позивач на час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дійсну строкову службу не проходив, підстави для задоволення позову були відсутні.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року № 520/9426/18 набрало законної сили 02.01.2019 року.

23.05.2019 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року № 520/9426/18, в якій просить суд скасувати вищеозначене рішення, яким йому було відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення в якому позовні вимоги до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова – задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі № 820/4958/18 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Адже, він в період з 26.12.1987 рок по 24.03.1988 року був направлений до військової частини №06407 задля ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , але у вказаний період не проходив дійсну строкову службу. Тому, у задоволенні адміністративного позову йому було відмовлено.

Водночас заявник зазначив, що у рішенні від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) Конституційний Суд України (далі – КСУ) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

При цьому, за твердженнями заявника, такі висновки КСУ є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у справі № 520/9426/18, та призначено заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що вважає правомірною відмову суб`єкта владних повноважень та у задоволенні позову судом. Адже, рішення, яке переглядається не є таким, що підлягає виконанню в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а відтак не може бути предметом перегляду за виключними обставинами. Зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була чинною. А суд, приймаючи рішення по справі, дійшов висновку, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому, положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюються. Також, за твердженнями відповідача, така правова позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалах від 08.05.2018 року № 820/1148/18, від 11.06.2018 р. №825/1922/18 та № 820/2589/18.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги заяви та просив її задовольнити з мотивів, що у ній викладені.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечував.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у справі № 520/9426/18, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається матеріалів справи, 26-27.03.2018 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вимог ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням від 06.04.2018 року за № 138 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з мотивів, що право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” мають лише ті особи, які на час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проходили дійсну строкову службу і отримали інвалідність внаслідок участі у ліквідації зазначеної аварії. Оскільки позивач під час участі у ліквідації наслідків на ЧАЕС не проходив дійсну строкову службу, на думку відповідача позивач права на перерахунок пенсії не має.

29.10.2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив суд:

- визнати рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №138 від 06.04.2018 року про відмову у перерахунку пенсії, протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнати учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовця відповідно до ст. 10 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і призначити та виплачувати позивачу пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ст. 59 ч.3 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів від 15 жовтні № 851 та ст. 3 п "г" Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 1 жовтня 2017 року, без обмеження її максимальним розміром.

З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову судом у рішенні, що переглядається, зокрема, зазначено, що: «Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Судом встановлено, що з 26.12.1987 рок по 24.03.1988 року позивач був направлений до військової частини №06407 задля ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Верховний Суд у рішенні від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 висловив наступну правову позицію, що ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Право на пенсію з розрахунку з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

З адміністративного позову та наявних у справі копії військового квитка серії ГН №040379, довідки відділу торгівлі від 23.03.1988 року № 348/2/2, посвідчення про відрядження (а.с.17-19), судом встановлено, що у період участі у ліквідації наслідків ЧАЕС позивач не перебував на дійсній строковій службі.

Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”.

Щодо доводів позивача про прирівняння його до військовослужбовців строкової військової служби, суд зазначає таке.

Так, статтею 10 Закону № 796-ХІІ встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-ХІІ тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавцем до військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків ЧАЕС віднесено як військовослужбовців строкової і надстрокової служби, так і військовозобов`язаних, призваних на військові збори. При цьому вказані категорії осіб не прирівнюються один до одного, як вважає позивач. У період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов`язок".

Відповідно до ст. 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами ст.7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання. Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України. Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, але при цьому не прирівнюються до осіб, які проходять дійсну строкову службу.

Тобто дійсна строкова служба та проходження військових зборів (навчання) є окремими видами військової служби, що в першу чергу розрізняється за механізмом оплати праці під час виконання обов`язків військової служби. Зокрема, за військовослужбовцями, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не поширюється на правовідносини, пов`язані з призначенням/перерахунком позивачу пенсії.

Колегія судів також відзначає, що зазначена судом у рішенні, що переглядається правова позиція, також викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 грудня 2018 року по справі № 822/1346/18, від 06 березня 2019 року по справі № 2540/2495/18, від 23 квітня 2019 року по справі № 822/1311/18, від 24 квітня 2019 року по справі № 806/1867/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у справі № 520/9426/18, суд надав правову оцінку, за якою зазначив, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, яка змінена Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, та застосовується з 01.10.2017 року, розширює випадки, у яких особи отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби додавши: 1) участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань та 2) участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Тому суд не знайшов підстав для висновку про протиправність оскаржуваної відмови у перерахунку пенсії, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, наданий у зв`язку із зверненням судів у порядку ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням по справі № 820/1148/18 з приводу застосування ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 361 КАСУ підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

З аналізу вказаної процесуальної норми колегія суддів дійшла висновку про те, що переглядаються у зв`язку із виключними обставинами лише ті рішення, які підлягають у встановленому Законом порядку виконанню, яким не є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року у справі № 520/9426/18, позаяк у позові позивачу було відмовлено повністю, виконавчі листи, за правилами КАСУ, позивачу не видавалися. Отже, рішення суду в даному випадку є таким, що виконанню не підлягає, а отже відсутня така ознака для його перегляду, як його виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, 25.04.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, вимога ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року.

Таким чином, з урахуванням рішення Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року, а не з 01.10.2017 року, як-то вважає позивач.

Водночас, підстава втрати чинності словосполучення "дійсної строкової" у ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII може бути приводом для звернення до суб`єкта владних повноважень задля здійснення відповідного перерахунку та виплати пенсії до органу пенсійного фонду. Водночас, ці обставини не є предметом розгляду у цій справі, рішення за якою переглядається. В разі відмови суб`єкта владних повноважень у задоволенні такого звернення, вона може бути предметом окремого судового оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 369 КАСУ у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, тому судовий збір не підлягає розподілу.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 248, 250, 256, 294, 368, 369 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року за виключними обставинами по справі № 520/9426/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року по справі № 520/9426/18 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за результатами перегляду рішення за виключними обставинами – залишити в силі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 20.06.2019 р.

Головуючий суддя Бадюков Ю.В.

Судді Панченко О.В.

Кухар М.Д.