Рішення № 82494531, 05.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 р. № 520/2742/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан В.В.,

за участі

за участі секретаря судового засідання - Мараєвої О.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Богаєвської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці ДФС (61003, м.Харків, вул. Короленка, 16-Б, код 39534151) про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнень просить суд :

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС №UA807170/2019/00485;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 14.02.2019 №UA807000/2019/001193/2, прийняте відносно ОСОБА_1 щодо товару: транспортний засіб: тип - легковий, марка - AUDI, модель - А4, код згідно з УКТЗЕД: 8703329010, колір - чорний, дата виготовлення - 18.03.2015, ідентифікаційний номер або номер кузова - НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Харківську митницю ДФС скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві або іншого уповноваженого органу висновок про повернення ОСОБА_1 суми надміру сплачених коштів за митне оформлення транспортного засобу у розмірі 68506,09 гривень, вказавши наступні реквізити для повернення коштів: «розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, призначення платежу: повернення надміру за митне оформлення ОСОБА_1 , картка НОМЕР_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що митний орган не надав належної оцінки наданих позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору, неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та незаконно прийняв оскаржуване рішення, яке підлягає скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов з підстав, визначених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позовну заяву з позовними вимогами не погодився, просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки всупереч вимогам ч.1. та ч.2 ст. 53 Митного кодексу України разом з митною декларацією № UА № 807170/2019/007051 від 07.02.2019 року не було подано до митниці жодного банківського платіжного документа, що стосується транспортного засобу позивача та з урахуванням викладеного контролюючим органом було визначено митну автомобіля за резервним методом.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.01.2019 року ОСОБА_1 задля реалізації наміру придбання автомобіля та транспортування його на територію України оформлено попередню митну декларацію та здійснено передоплату за митне оформлення транспортного засобу у сумі 134672,92 гривень, що підтверджується квитанцією № 0.0.1254508440.1 від 30.01.2019 року.

01.02.2019 року позивачем на території Федеративної Республіки Німеччина придбано легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, код згідно з УКТЗЕД - 8703329010, чорного кольору, 2015 року виготовлення, номер кузову - НОМЕР_2 , з об`ємом двигуна 1968 куб.см , вартістю 12 436,97 євро, що підтверджується Комерційним документом від 01.02.2019 № 3158 та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

07.02.2019 року особою уповноваженою на декларування ОСОБА_3 до митного поста "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС подано електронну митну декларацію UA807000/2019/001193/2 на товар "Легковий автомобіль, що був у використанні", марки AUDI, модель А4, код згідно з УКТЗЕД - 8703329010, чорного кольору, 2015 року виготовлення, номер кузову - НОМЕР_2 , з об`ємом двигуна 1968 куб.см, який надійшов на адресу фізичної особи ОСОБА_1 , в якій розраховано митну вартість товару у розмірі 12 436,97 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ складало 328099,56 гривень за ціною договору. На підтвердження розрахунків подано Комерційний документ від 01.02.2019 року № 3158, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, Договір про надання послуг митного брокера 30-01/19 від 30.01.2019 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 19DE 885199780017Е0.

Позивачем було фактично сплачено вартість автомобіля, що згідно із рахунком на придбання транспортного засобу від 01.02.2019 року № 3158 становить 12 436,97 євро.

14.02.2019 року Харківською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/00485 та прийнято рішення про коригування митної вартості UA807000/2019/001193/2 відносно ввезеного транспортного засобу та визначено його вартість на рівні 19 900,00 євро.

З метою доведення дійсної вартості автомобіля, позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчого дослідження № 3734 від 22.02.2019 року ринкова вартість автомобіля становить 9947,02 євро, що в еквіваленті становить 305 599,30 гривень за курсом НБУ.

25.02.2019 року ОСОБА_1 подано заяву до Харківської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості UA807000/2019/001193/2 від 14.02.2019 року з урахуванням висновку експерта.

28.02.2019 року Харківською митницею ДФС надано відповідь за № 1198/ДЗН/20-70-19-01 "Щодо розгляду документів в порядку статті 55 МКУ", в якій зазначено, що відсутні підстави для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані ОСОБА_1 документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладене, рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/001193/2 від 14.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807170/2019/00485 не можна визнати законними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві або іншого уповноваженого органу висновок про повернення суми надміру сплачених коштів за митне оформлення транспортного засобу, у розмірі 68506,09 грн., суд зазначає наступне.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів урегульовано ст. 301 Митного кодексу України (далі МК України), якою встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (далі ПК України).

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платнику надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 ПК України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

За змістом пп. 43.3 ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п.3 Порядку, у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Враховуючи вищезазначені норми права, підставою для повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів є відповідна заява платника податків.

Проте доказів подання такої заяви позивачем до органів митного контролю матеріали справи не містять, а тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці ДФС (61003, м.Харків, вул. Короленка, 16-Б, код 39534151) про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС №UA807170/2019/00485.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 14.02.2019 №UA807000/2019/001193/2, прийняте відносно ОСОБА_1 щодо товару: транспортний засіб: тип - легковий, марка - AUDI, модель - А4, код згідно з УКТЗЕД: 8703329010, колір - чорний, дата виготовлення - 18.03.2015, ідентифікаційний номер або номер кузова - НОМЕР_2 .

Стягнути з Харківської митниці ДФС (61003, м.Харків, вул. Короленка, 16-Б, код 39534151) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 6 825,14 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 14 коп.)

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19.06.2019 року.

Суддя Рубан В.В.