Рішення № 82494418, 20.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 червня 2019 р. справа № 520/3985/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382, вул. Євгена Котляра, 4, м. Харків, Харківська обл., 61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати. Скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 04 січня 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 року;

- визнати протиправною відмову Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати. Скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 05 лютого 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 року;

- зобов`язати Харківське приміське об`єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 04 грудня 2018 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 46516 гривень 80 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-56/205 від 13.12.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Харківське приміське об`єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 01 січня 2019 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, матеріальної допомоги 1/12 окладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 53356 гривень 62 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-48/19 від 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 29 березня 1993 року працювала суддею. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII, відповідно до пункту 9 ч.5 ст.126 Конституції України, в зв`язку з поданням заяви про відставку була звільнена з посади судді Апеляційного суду Харківської області, наказом голови суду від 19 вересня 2016 року №04-03/80-ос відрахована зі штату цього суду. З 23.09.2016 року на підставі розпорядження управління Пенсійного фону України Харківської області позивач отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% від заробітної плати виходячи із стажу роботи на посаді судді, 23 років 2 місяців 18 днів, без врахування навчання на юридичному факультеті ВУЗу. Постановою Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року по справі №635/3244/17, відмову відповідача у здійсненні мені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення та стажу роботи з врахуванням навчання на денній формі юридичного закладу визнано протиправною, скасовані відповідні рішення та розпорядження. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітної плати з включенням суми матеріальної допомоги з моменту звернення - з 23.09.2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно довідок Апеляційного суду Харківської області №03-54/34 від 03.03.2017 року та №03-54/41 від 10.03.2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року вказану Постанову суду залишено без змін, позивачу було нараховане щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати. У зв`язку зі зміною посадового окладу працюючих суддів місцевих судів Апеляційним судом Харківської області 13.12.2018 року позивачу була видана Довідка №03-56/205 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на грудень 2018 року та 22.01.2019 року видана Довідка №03-48/19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01 січня 2019 року для подачі органу Пенсійного фонду України. Харківське приміське управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що розпорядженням управління від 04.01.2019 року здійснено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання від заробітної плати за грудень 2018 року на підставі довідки про заробітну плату від 13.12.2018 року №03-56/205, з 01.01.2019 року, загальний процент довічного утримання встановлено 86% від заробітної плати, 46516,80 гри., без врахування навчання у вищому юридичному закладі. Окрім цього, розпорядженням управління від 05.02.2019 року згідно довідки про заробітну плату від 22.01.2019 року №03- 48/19 позивачу здійснено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання від заробітної плати за січень 2019 року, з 01.02.2019 року, загальний процент довічного утримання встановлено 86% від заробітної плати, 50715,20 грн., без врахування навчання у вищому юридичному закладі та матеріальної допомоги. Позивач вважає протиправними дії відповідача про відмову у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 13.12.2018 року №03-56/205 про заробітну плату з 01 січня 2019 року, без зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду навчання у вищому юридичному закладі, та дії про відмову у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Апеляційного суду Харківської області від 22.01.2019 року № 03-48/19 про заробітну плату з 01 лютого 2019 року, без зарахування до стажу роботи періоду навчання у вищому юридичному закладі та матеріальної допомоги.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що при здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні законні підстави для врахування до стажу роботи на посаді судді, періоду навчання на денній формі юридичного закладу та включення суми матеріальної допомоги 1/12 окладу на підставі довідки, виданої Апеляційним судом Харківської області від 22.01.2019 року № 03-48/19, а отже позовні вимоги є безпідставними та не відповідають чинному законодавству, тому не підлягають задоволенню. З огляду на викладене, з адміністративним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 29 березня 1993 року працювала суддею. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII, відповідно до пункту 9 ч.5 ст.126 Конституції України, в зв`язку з поданням заяви про відставку була звільнена з посади судді Апеляційного суду Харківської області, наказом голови суду від 19 вересня 2016 року №04-03/80-ос відрахована зі штату цього суду.

З 23.09.2016 року на підставі розпорядження управління Пенсійного фону України Харківської області позивач отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% від заробітної плати виходячи із стажу роботи на посаді судді, 23 років 2 місяців 18 днів, без врахування навчання на юридичному факультеті ВУЗу.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року по справі №635/3244/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського приміського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення та стажу роботи з врахуванням навчання на денній формі юридичного закладу. Визнано протиправними дії Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання за грудень 2016 року та обмеження щомісячного довічного грошового утримання граничним розміром 10740 грн. за період з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року. Рішення Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області №850623 від 15.03.2017 року, рішення Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області № б/н від 07.04.2017 року, розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області № 850623 від 08.12.2016 року скасовано. Зобов`язано Харківське приміське об`єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90 %, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 23.09.2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 26849,17 грн. на підставі довідки апеляційного суду Харківської області № 03-54/34 від 03.03.2017 року, а з 01 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 29626,67 грн., на підставі довідки апеляційного суду Харківської області № 03-54/41 від 10.03.2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року апеляційну скаргу Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишено без задоволення, постанову Харківського районного суду Харківської області від 03.08.2017 року по справі № 635/3244/17 залишено без змін.

На підставі вказаного рішення суду позивачу було нараховане щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати.

У зв`язку зі зміною посадового окладу працюючих суддів місцевих судів на підставі рішення Конституційного суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року, Апеляційним судом Харківської області 13.12.2018 року позивачу була видана Довідка №03-56/205 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04 грудня 2018 року.

Згідно вказаної довідки, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 4 грудня 2018 року становить: оклад - 29073,00 гривень, 60 % надбавки за вислугу років, 25 років 10 місяців 01 день - 17443 грн.80 коп., всього 46516 гривень 80 коп.

13.12.2018 року позивач звернулась до Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області з заявою про здійснення з 4 грудня 2018 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру заробітної плати, вказаної у довідці Апеляційного суду Харківської області від 13.12.2018 року №03-56/205 виходячи із розміру посадового окладу судді, передбаченого положеннями частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-УІ.

Окрім цього, з 01 січня 2019 року згідно Закону України «Про Державний бюджет України у 2019 році» збільшився прожитковий мінімум для працездатних осіб, який становить 1921 гривню.

На підставі вказаного, Апеляційним судом Харківської області 22.01.2019 року позивачу була видана Довідка №03-48/19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01 січня 2019 року для подачі органу Пенсійного фонду України.

Згідно вказаної довідки заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01 січня 2019 року становить: оклад - 31697 гривень, доплата за вислугу років - 19018 грн. 20 коп., матеріальна допомога 2641 грн. 42 коп. - всього 53356 гривень 42 коп.

22 січня 2018 року позивач звернулась до Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України з заявою про здійснення з 01 січня 2019 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру заробітної плати, згідно довідки Апеляційного суду Харківської області від 22.01.2019 року №03-48/19 виходячи з розміру посадового окладу судді, передбаченого положеннями частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-УІ.

В зв`язку з нарахуванням та виплатою щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаних вище довідок з порушеннями вимог закону, 26.02.2019 року позивач надала відповідачу дві заяви /звернення/, в яких просила про надання копій рішень /розпоряджень/ про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2019 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області № 03-56/205 від 13 грудня 2018 року та про перерахунок з 01 лютого 2019 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03/48/19 від 22 січня 2019 року з розрахунком утримання, з зазначенням причини неприйняття до уваги даних довідки про загальний стаж роботи та причини нездійснення перерахунку з 04 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року.

27.03.2019 року позивач отримала дві відповіді від 12.03.2019 року №65/С-14 та №66/С-14.

У відповіді за №65/С-14 Харківське приміське управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що розпорядженням управління від 04.01.2019 року здійснено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання від заробітної плати за грудень 2018 року на підставі довідки про заробітну плату від 13.12.2018 року №03-56/205, з 01.01.2019 року. Згідно наданого розрахунку, загальний процент довічного утримання встановлено 86% від заробітної плати, 46516,80 гри., без врахування навчання у вищому юридичному закладі, мотивуючи положеннями ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, навчання у ВУЗІ не зараховується. Проведення розрахунку з 01.01.2019 року мотивовано посиланням на п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення /перерахунку/ і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України від 25.01.2018 р. №3-1 про здійснення перерахунку з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У відповіді за № 66/С-14 Харківське приміське управління Пенсійного фонду України сповістило позивача, що розпорядженням управління від 05.02.2019 року згідно довідки про заробітну плату від 22.01.2019 року №03-48/19 здійснено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання від заробітної плати за січень 2019 року, з 01.02.2019 року. Згідно наданого розрахунку, загальний процент довічного утримання встановлено 86% від заробітної плати, 50715,20 гри., без врахування навчання у вищому юридичному закладі та матеріальної допомоги, мотивуючи положеннями ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, навчання у ВУЗІ не зараховується. Проведення розрахунку з 01.02.2019 року мотивовано посиланням на п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення /перерахунку/ і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України від 25.01.2018 р. №3-1 про здійснення перерахунку з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідачем протиправно проведено в розмірі 86 % від заробітної плати, а не 90 %, не включено повний стаж роботи з врахуванням навчання у юридичному ВУЗІ, 1/12 частину від отримуваної матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з дат, що не відповідають вимогам закону.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносно правомірності здійснення відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Харківської області відповідно від 13.12.2018 №03/56/205 та від 22.01.2019 року №03-48/19, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач з 29.03.1993 року по 19.10.1999 року працювала на посаді судді Гайсинського районного суду Вінницької області, з 21.10.1999 року по 31.03.2004 року працювала суддею Хмельницького міського суду Хмельницької області, а з 05.04.2004 року по 19.09.2016 року працювала суддею Апеляційного суду Харківської області.

Відповідно до виготовленого Апеляційним судом Харківської області розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-72/1706 від 20.09.2016 року, позивач має стаж роботи 25 років 10 місяців 01 день станом на 19.09.2016 року.

При цьому, пенсійним органом позивачу виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% грошового утримання судді на відповідній посаді з урахуванням її стажу на посаді судді 23 роки 02 місяці 18 днів, а не стажу роботи 25 років 10 місяців 01 день.

У відповідності до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30.09.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII (в редакцій чинній на час виходу позивачки у відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 142 вказаного Закону, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Статтею 137 Закону України № 1402-VII, визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 1993 року позивач почала працювати суддею Гайсинського районного суду Вінницької області.

На той час діяв Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон України № 2862-XII), положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абз. 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Зазначена позиція висловлена у роз`ясненні Конституційного Суду України у Рішенні №8-рп/2005.

Згідно з Указами Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та № 1061/2002 від 25.11.2002 року "Про внесення змін до Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584", до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

У відповідності до абз. 4 п. 34 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності вказаного Закону України № 1402-VII було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року №20.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами касаційної скарги зазначене не спростовується.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а, від 09.11.2018 року у справі №559/443/17.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмовляючи у включенні половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - позивачу, Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області діяло не на підставі та не в спосіб що визначені законодавством України.

Відносно правомірності розпорядження відповідача від 05.02.2019 року щодо здійснення позивачу перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про заробітну плату від 22.01.2019 року №03-48/19 без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).

Відповідно до ст.133 Закону № 2453-VI (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; чинної, на момент звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Згідно з нормами ст. 136 Закону № 1402-VIII та ст. 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Статтею 141 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

За такого правового регулювання, суд приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі №730/567/17 та від 23 листопада 2018 року у справі №727/4730/17, від 03 квітня 2019 року у справі №591/678/17.

Таким чином, дії відповідача щодо невключення матеріальної допомоги на оздоровлення під час перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про заробітну плату від 22.01.2019 року №03-48/19 є правомірними та відповідають приписам чинного законодавства.

Щодо правомірності дій відповідача, здійснених на підставі п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення /перерахунку/ і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України від 25.01.2018 р. №3-1 про здійснення перерахунку з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме проведення перерахунку з 01.01.2019 року при настанні підстав для вчинення перерахунку з 04.12.2018 року, та проведення перерахунку з 01.02.2019 року при настанні підстав для вчинення перерахунку з 01.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Відносини які виникли в даному випадку регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Порядок здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці не врегульований Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, однак відповідно до ч.4 ст.138 вказаного закону, у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Відповідно до положень ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що норми Порядку №3-1 від 25.01.2008 року суперечить положенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який в даному випадку має вищу юридичну сили та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин аналогію закону, відповідно саме з 04.12.2018 року відповідач повинен був провести щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 13.12.2018 №03/56/205 та з 01.01.2019 року - на підставі довідки від 22.01.2019 року №03-48/19.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 гривня, що також є підставою для проведення призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 01.01.2019.

Водночас, дія вказаного закону поширено на весь 2019 рік, починаючи з січня 2019 року, що свідчить про виникнення права на перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни. Саме з 01.01.2019 встановлюється оновлений посадовий оклад судді, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і саме з цієї дати відбувається зміна грошового утримання. У свою чергу, прийняття Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» не може звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Щодо посилань відповідача на п.4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1, та визначення періоду, за який підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання, та яким передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, то суд відхиляє такі аргументи, оскільки вони стосуються періоду, в якому має бути здійснено саме перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. А отже, дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, не є тотожною з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Таким чином, відповідачем при здійсненні позивачу перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці невірно визначено дату, з якої виникло право на такий перерахунок, і безпідставно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 04.12.2018 року та з 01.01.2019 року, та виплаті різниці, що утворилася до перерахунку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо проведення перерахунку з 01.01.2019 року при настанні підстав для вчинення перерахунку з 04.12.2018 року, та проведення перерахунку з 01.02.2019 року при настанні підстав для вчинення перерахунку з 01.01.2019 року, та як наслідок наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо:

- визнання протиправною відмови Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати, скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 04 січня 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 року, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 04 грудня 2018 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 46516 гривень 80 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-56/205 від 13.12.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною відмови Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати, скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 05 лютого 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 року, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 01 січня 2019 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 50715 гривень 20 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-48/19 від 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382, вул. Євгена Котляра, 4, м. Харків, Харківська обл., 61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати.

Скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 04 січня 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 року.

Зобов`язати Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 04 грудня 2018 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 46516 гривень 80 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-56/205 від 13.12.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, з урахуванням стажу роботи враховуючи навчання на денній формі юридичного закладу у розмірі 90 % заробітної плати.

Скасувати повністю Розпорядження Харківського приміського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області від 05 лютого 2019 року про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 року.

Зобов`язати Харківське приміське об`єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати з 01 січня 2019 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням до стажу роботи навчання на денній формі юридичного закладу, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 50715 гривень 20 коп., на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-48/19 від 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386382, вул. Євгена Котляра, 4, м. Харків, Харківська обл., 61052) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.06.2019 року.

Суддя Біленський О.О.