Рішення № 82494319, 19.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1217/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Сидоренко М.О.,

представників відповідача - Скригонюка І.В., Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо утримання під час проведення в січні 2011 року фінансового розрахунку з ОСОБА_1 , пов`язаного зі звільненням останнього зі служби в ОВС, з грошового забезпечення у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад 2010 року суми в розмірі 4317,91 грн.;

- визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення з позивачем повного фінансового розрахунку у зв`язку зі звільненням з ОВС та недоплати частини належних позивачу коштів грошового забезпечення при звільненні у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад 2010 року на суму протиправно здійсненого утримання 4317,91 грн.;

- стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з виплати грошового забезпечення при звільненні у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад 2010 року в розмірі 4317,91 грн. з урахуванням розміру грошової компенсації в сумі податку з доходів фізичних осіб, утриманого з вказаної суми.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що МВС України в січні 2011 року під час проведення фінансового розрахунку у зв`язку із звільненням позивача зі служби, протиправно здійснило утримання грошових коштів у розмірі 4317,91 грн., з розміру належного до виплати позивачу, грошового забезпечення у виді одноразової грошової при звільненні та премії за листопад 2010 року, внаслідок чого здійснило виплату позивачу зазначених грошових коштів в меншому ніж належить розмірі, і як результат - до теперішнього часу не здійснило повного фінансового розрахунку із позивачем у зв`язку із звільненням позивача з 16.11.2010 із служби в МВС України на суму 4317,91 грн. Позивач вважає зазначені дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на своєчасне отримання у встановлені строки та володіння майном, а саме - коштами грошового забезпечення у виді одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад 2010 року, виплату яких відповідач був зобов`язаний здійснити в повному обсязі до дня звільнення позивача зі служби в МВС України - 16.11.2010.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1217/19, призначено підготовче судове засідання на 18.04.2019.

18.04.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.05.2019.

06.05.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому вказано, що відповідач заперечує проти позову. Відповідачем зазначено, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 . за 21 календарний рік вислуги становив 40857,29 грн., тобто 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Указано, що вищезазначена сума виплачена позивачу видатковим касовим ордером від 26.01.2011 № 266, про що зроблено відповідний запис у касовій книжці. Так відповідач зазначає, що дані докази спростовують твердження позивача, що вихідну допомогу ним було отримано не в повному обсязі. Також зазначено, що в касовій книзі знаходиться відповідний запис про прибутковий касовий ордер від 26.01.2011 № 109 на суму 3830,16 грн., прийнятий від позивача. Так відповідач указує, що сума для повернення склала - 3830,16 грн., про що було повідомлено позивача. 26.01.2011 ОСОБА_1 у добровільному порядку повернув вище вказані кошти до каси Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується відомостями, які містяться в касовій книзі МВС України за 2011 рік та копією прибуткового касового ордеру від 26.01.2011 № 109. Міністерство внутрішніх справ України стверджує, що в даному випадку позивач добровільно вніс до каси МВС України безпідставно виплачене грошове забезпечення у розмірі 3830,16 грн., а тому відповідачем не вичинялись будь-які дії щодо примусового стягнення з позивача коштів /а.с. 57-61/.

13.05.2019 до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на тому, що кошти у розмірі 4317,91 грн. були утримані безпідставно відповідачем проти волі позивача, оскільки ОСОБА_1 стверджує, що не звертався до відповідача із заявою щодо здійснення добровільного внесення вказаних коштів до каси відповідача. Крім того, за твердженням позивача, надані відповідачем копії видаткових та прибуткових ордерів, а також копії касових книг містять недостовірну інформацію /а.с. 76-81/.

У підготовчому засіданні 13.05.2019 оголошено перерву до 03.06.2019.

03.06.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2019.

18.06.2019 до суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.100-103/.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача, оскільки позивач був повідомлений належним чином і надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні 19.06.2019 представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.06.1996 по 16.11.2010 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується відомостями із трудової книжки позивача /а.с. 23/.

Наказом МВС України від 23.04.2010 № 718 о/с позивача підполковника міліції ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим відділу боротьби зі злочинами в органах виконавчої влади і управління центрального регіону оперативно-розшукового управління Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю /а.с. 21/.

Наказом МВС України від 05.11.2010 № 1942 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "б" (через хворобу) підполковника міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в органах виконавчої влади і управління центрального регіону оперативно-розшукового управління Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю, з 16.11.2010 /а.с. 22/.

У зв`язку із звільненням, позивачу ДФЗБО МВС України видано грошовий атестат № 62, в якому вказано, що вислуга років станом на 16.11.2010 складає 21 рік 9 місяців 14 днів /а.с. 24/.

Також відповідно до розрахункового листа за грудень 2010 року позивачу нараховано грошове забезпечення у такому складі та розмірі: посадовий оклад 1150,00 грн.; спеціальне військове звання 130,00 грн.; вислуга років 448,00 грн.; особливо важливі завдання 864,00 грн.; О .Р.Д. 575,00 грн.; премія доплата за 11.10 724,17 грн.; інші премії 400,00 грн.; індексація 26,74 грн.; всього 4317,91 грн. /а.с. 31/.

Позивач зазначає, що згідно з розрахунковим листом за січень 2011 року у вказаному місяці позивачу було фактично нараховано та виплачено грошове забезпечення, а також здійснено відповідні утримання у складі та розмірі: посадовий оклад за 12.10 - 1150,00 грн.; спеціальне військове звання за 12.10- 130,00 грн.; вислуга років за 12.10 - 448,00 грн.; особливо важливі завдання за 12.10 - 864,00 грн.; ОР.Д. за 12.10 - 575,00 грн.; премія доплата за 11.10 у розмірі 386,22 грн.; премія доплата за 11.10 - 724,17 грн.; інші премії за 12.10 - 400,00 грн.; вихідна допомога 40857,29 грн.; індексація за 12.10 - 26,74 грн.; всього виплачено 36925,60 грн.

Так позивач зазначає, що відповідачем нараховано коштів згідно з вказаним розрахунком - 41243,51 грн., проте, з них утримано відповідачем - 4317,91 грн. та фактично виплачено позивачу кошти в сумі 36925,60 грн.

Позивач, вважаючи неправомірним утримання відповідачем коштів у сумі 4317,91 грн. з розміру належного позивачу грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького склад МВС України здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Також відповідно до пункту 8 Положення про преміювання в структурних підрозділах центрального апарату Міністерства осіб рядового і начальницького складу органіа внутрішніх справ та працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України № 343 від 18.07.2008 виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення або заробітною платою.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за кожний календарний рік служби.

Відповідна до письмових пояснень відповідача та листа Департаменту юридичного забезпечення МВС України вбачається, що для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ позивачу було включено: посадовий оклад - 1150,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 130,00 грн.; надбавку за вислугу років (35%) - 448,00 грн.; надбавку за виконання особливо важливих завдань (50%) - 864,00 грн.; надбавку за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 575,00 грн.; щомісячну премію - 724,17 грн. /а.с. 58, 71/.

Так з огляду на викладене, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з урахуванням 21 календарного року вислуги становив 40857,29 грн. (50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби).

Суд зазначає, що виплата вказаної суми підтверджується видатковим касовим ордером від 26.01.2011 № 266, який підписаний позивачем /а.с. 92/, про що зроблено відповідний запис у касовій книзі, копія витягу міститься в матеріалах справи /а.с.93-95/.

В судовому засіданні були досліджені оригінали вищезазначеного касового ордеру та касової книги.

Посилання позивача на той факт, що можливо в видатковому касовому ордері міститься не його підпис, суд вважає необґрунтованими та недоведеними. Доказів, які б свідчили про підробку документа, позивачем не надано.

Таким чином, дані докази спростовують твердження позивача, що вихідну допомогу ним було отримано не в повному обсязі.

Відповідно до статті 127 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що зайво виплачену суму можна утримати лише у виняткових випадках.

Представниками відповідача в судовому засіданні були надані пояснення, що після того, як до ДФЗБО надійшов наказ від 05.11.2010 № 1942 о/с було здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме сума до повернення склала - 3830,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з прибутковим касовим ордером № 109 від 26.01.2011 сума у розмірі 3830,16 грн. була повернута позивачем /а.с. 91/.

Крім цього, в касовій книзі знаходиться відповідний запис про прибутковий касовий ордер від 26.01.2011 № 109 на суму 3 830,16 грн, що підтверджується витягом з касової книги, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні /а.с.94/.

Крім того, в письмових поясненнях відповідача було наголошено на той факт, що водночас при здійсненні утримання грошового забезпечення, позивачу повернуто утриманий єдиний соціальний внесок у сумі 101,53 грн, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 № 379 від 12.10.2017 /а.с.28/

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 26.01.2011 в добровільному порядку здав кошти в сумі 3830, 16 грн. до каси МВС України, що підтверджується відомостями, які містяться в касовій книзі МВС України за 2011 рік та копією прибуткового касового ордеру від 26.01.2011 № 109, а також копіями розрахункових листів позивача за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 були здані кошти в сумі 3 830, 16 грн. до каси установи, зокрема, в розрахунковому листі за січень 2011 року зазначено: "міжрозрахунок 40857,29; міжрозрахунок - 3830,16" /а.с.31/.

Доводи позивача про те, що відповідач міг самостійно зазначити будь-які відомості в вищезазначених документах, оскільки на цих документах відсутній підпис позивача, спростовуються фактом ведення даних розрахунків в електронному вигляді в програмному забезпеченні, де ведеться бухгалтерський облік МВС України, що підтверджується листом ДФОП МВС України від 26.04.2019 № 15/4-1686 /а.с.71-72/.

Отже, твердження позивача про неправомірне утримання відповідачем коштів у сумі 4317,91 грн. з розміру належного позивачу до виплати при звільненні грошового забезпечення, є безпідставними. Відповідачем доведений факт повернення позивачем у добровільному порядку коштів у сумі 3830,16 грн. Позивачем доказів на спростування даного факту не надано.

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, з огляду на наступне.

Частинами першою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлюють дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб`єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.

Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо повноти здійснення відповідачем виплати грошового забезпечення позивача при звільненні.

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовуванню підлягає частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду належить керуватись строками, визначеними в інших законах, зокрема, в Кодексі законів про працю України.

В статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом частини 1 та 7.

За правилами статті 116 Кодексі законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на те, що позивач заперечує факт дотримання відповідачем законодавства про працю під час здійснення розрахунку з ОСОБА_3 під час звільнення останнього з ОВС, то адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум розрахунку при звільненні, в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Відтак, доводи відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачених частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684 ) про визнання дій протиправними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 19.06.2019.

Суддя А.О. Чеснокова