Ухвала суду № 82494283, 20.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі

20 червня 2019 рокум. ПолтаваСправа №440/1833/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича (площа Перемоги, 2,м. Кременчук, 39600), Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2,м. Кременчук, 39600) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною статтю Регламенту та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича, Кременчуцької міської ради Полтавської області про:

- визнання протиправними дій міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича щодо позбавлення права ОСОБА_1 брати участь 12.12.2018 у пленарному засіданні XXXІІІ сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання;

- визнання протиправними дій Кременчуцької міської ради щодо позбавлення щодо позбавлення права ОСОБА_1 брати участь 12.12.2018 у пленарному засіданні XXXІІІ сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання;

- визнання протиправною та нечинною статтю 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання;

- стягнення з міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Підставою для звернення до суду позивач вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне застосування норми статті 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання, у результаті чого депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 була позбавлена можливості брати участь у пленарному засіданні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

13.06.2019 позивачем на виконання вимог ухвали від 28.05.2019 надіслано суду заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом; заяву із зазначенням про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; власне письмове підтвердження (заяви) позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає, що її права були порушені Регламентом саме 12.12.2018, і тому саме в цей день виникло право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та нечинною статтю 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, крім іншого, просить визнати протиправною та нечинною статтю 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22.12.2015.

Частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №1160-IV від 11.09.2003 /далі - Закон №1160-IV/ визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері нормативно-правовим актом. Регуляторним органом, зокрема є місцевий орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування.

Приписами частини другої статті 13 Закону №1160-IV визначено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно з пункту 5 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар міської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організовує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. За змістом частини другої статті 15 вказаного Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Отже, саме дата опублікування регуляторного акту органу місцевого самоврядування в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет, визначає момент, коли особа дізнається про свої порушенні права та інтереси.

Із відомостей веб-сайту відповідача (http://www1.kremen.gov.ua) вбачається, що Регламент Кременчуцької міської ради VІІ скликання оприлюднений та перебуває у загальному доступі.

Дані обставини свідчать, що про факт прийняття відповідачем даного рішення позивач фактично мав можливість дізнатись з дня його офіційного опублікування.

Водночас аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що строк звернення до адміністративного суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а порушення прав пов`язується саме з моментом прийняття оскаржуваного рішення (вчинення дії чи бездіяльності), а не з датою, яку особа вважає як таку, з якої вона усвідомила, що її права та інтереси порушуються.

При цьому, поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Свою незгоду з деякими статтями Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання, у тому числі статтею 90, ОСОБА_1 висловлювала ще у 2017 році, про що свідчить опублікована в мережі інтернет стаття Кременчуцької газети від 21.12.2017 під назвою "Регламент Кременчуцької міської ради назвали документально підтвердженою узурпацією влади" зі змісту якої вбачається, що депутат ОСОБА_1 назвала недоліки, які на її думку містить регламент, серед яких була названа і стаття 90 Регламенту.

За таких обставин посилання позивача на те, що права ОСОБА_1 порушені статтею 90 Регламенту саме 12.12.2018, не може бути розцінено як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Суд наголошує, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №816/1630/17.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не наведено підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

Натомість указані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано судом неповажними.

Крім того, поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За змістом частини п`ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, у тому числі, у строк, наданий судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 28.05.2019, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повернути позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання протиправною та нечинною статтю 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання позивачеві.

В іншій частині позовних вимог позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудна Полтавському окружному адміністративному суду.

Прохальна частина позову містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов таких висновків.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до статті 8 Законом України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на даній стадії відсутні.

Враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суддя приходить до висновків, що дана справа є незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відповідності до пункту 10 частини шостої статті 12 цього ж Кодексу може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 80, 121, 171, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича, Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині позовної вимоги про визнання протиправною та нечинною статтю 90 Регламенту Кременчуцької міської ради VІІ скликання позивачеві.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову у справі №440/1833/19.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/1833/19 за позовом ОСОБА_1 до міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького Віталія Олексійовича, Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.

Розгляд справи проводити одноособовим складом суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання до суду відзиву на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову у силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витребувати у відповідачів належним чином засвідчені належним чином копії протоколу засідання Кременчуцької міської ради від 12.12.2018, Регламенту Кременчуцької міської ради, прийнятого рішення відносно позивача, інші документи, що стосуються предмету позову.

Витребувані документи надати до суду у строк до 04.07.2019.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.

Направити відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у частині відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності та повернення позовної заяви в частині позовних вимог.

Апеляційна скарга на ухвалу суду у цій частині подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Клочко