Рішення № 82494217, 20.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2360/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеної в листі від 15 березня 2019 року №К-1842/0-1616/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання Головного управління Держгекадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзиви.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачем тим, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, а тому відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладена в листі від 15 березня 2019 року №К-1842/0-1616/0/37-19 є протиправною.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відзив на адміністративний позов (аркуші справи 21-28) обґрунтований тим, що дані про земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність не внесенні до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Виходячи з наведеного, відповідачем було запропоновано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, Головним управлінням надана мотивована відмова щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, відповідач зазначає, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а також суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 13 лютого 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га яка знаходиться в межах Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області (аркуш справи 11).

До заяви позивач додав копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, викопіювання з матеріалів оновлення планово-картографічних матеріалів Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду зазначеної заяви, ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №К-1842/0-1616/0/37-19 від 15.03.2019 року, в якому зазначено що дані про земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність не внесені до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Після проведення планових робіт по наповненню Державного земельного кадастру і визначення інформації щодо належності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутності встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, така земельна ділянка буде включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. При цьому, позивачу запропоновано визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку в переліку, висвітленому на сайті Головного управління та подати клопотання відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (аркуш справи 10).

Позивач не погодився з правомірністю відмови відповідача у наданні йому бажаної земельної ділянки, а тому звернувся до суду з цим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із п. 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, тощо.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року №308.

Згідно із п. «б» ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст.121, ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Судом встановлено, що позивачем подана до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області із наданням графічного матеріалу, тобто виконані всі вимоги ст. 118 Земельного кодексу України для отримання безоплатно у власність земельної ділянки.

При цьому, підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України для відмови у наданні позивачу такого дозволу у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте відповідач правомірності свого рішення не довів.

Враховуючи зазначені обставини відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладена в листі від 15 березня 2019 року №К-1842/0-1616/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства є протиправною.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, суд звертає увагу на наступне.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Разом з цим, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства з врахуванням висновків суду по цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеного в листі від 12.04.2018 року № А-3355/0-2396/0/37-18 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 15 березня 2019 року №К-1842/0-1616/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання Головного управління Держгекадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 15 березня 2019 року №К-1842/0-1616/0/37-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га., розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Деленській сільській раді Арцизького району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.