Рішення № 82494172, 20.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. справа № 400/1373/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,131 АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), АДРЕСА_4 . АДРЕСА_5 Таршиха, Ізраїль

до відповідачаЦентрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

провизнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач або Управління), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у поновленні виплати пенсії за віком за заявами позивача (рішення № 34/2-з від 25.04.2019 року та відповідь за вихідним № 349-Ш-01 від 23.04.2019 року) та скасувати рішення про відмову в поновленні виплати пенсії за віком № 34/2-з від 25.04.2019 року;

- зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком та виплатити пенсію з 01.09.2017 року, з урахуванням усіх підвищень та індексації пенсії відповідно до ст.ст. 42, 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк";

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що отримував пенсію за віком з 2003 року, але в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії позивачу було припинено. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) визнано неконституційними положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи свої дії правомірними, оскільки позивачем не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), в зв`язку з відсутністю паспорта громадянина України з підтвердженням реєстрації місця проживання на території України.

08.05.2019 року позивач подав уточнену позовну заяву, якою уточнив пункт другий позовної заяви, а саме окрім визнання протиправною відмови відповідача у поновленні виплати пенсії за віком за заявами позивача (рішення № 34/2-з від 25.04.2019 року та відповідь за вихідним № 349-Ш-01 від 23.04.2019 року), додатково просив скасувати рішення про відмову в поновленні виплати пенсії за віком № 34/2-з від 25.04.2019 року. В іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.

Крім того, позивач у позовній заяві просив поновити пропущений строк звернення до суду щодо визнання протиправною відмову у поновленні виплати пенсії за віком та поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Своє клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач обґрунтував тим, що у зв`язку з віддаленістю місця проживання, стан здоров`я та тривалий час проживання за межами України, він не знав про зміни пенсійного законодавства України.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України та вказав позивачу про відсутність підстав для розгляду вищезазначеного клопотання по суті, так як право на стягнення пенсії не обмежено будь-яким строком, а позивач помилково вважає, що ним порушено строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачу з 05.05.2003 року була призначена пенсія за віком на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року та перераховано у відповідності до Закону № 1058.

В 2017 році позивач виїхав з України до ОСОБА_2 на постійне місце проживання.

На підставі заяви позивача від 05.03.2017 року, відповідачем проведено виплату пенсії за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон, згідно ст. 51 Закону № 1058, за період з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року.

Виплату пенсії позивачу припинено з 01.09.2017 року.

17.04.2019 року позивач звернувся із заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про поновлення виплати пенсії, яка була направлена поштою.

Листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 23.04.2019 року № 349-Ш-01 позивача повідомлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до органів пенсійного фонду України, а також у позивача відсутній документ, що засвідчує місце проживання на території України.

До отримання листа від 23.04.2019 року, позивач повторно, вже особисто звернувся 17.04.2019 року із заявою до відповідача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви, позивач отримав рішення від 25.04.2019 року № 34/2-3 про відмову в поновленні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю паспорта громадянина України з підтвердженням реєстрації місця проживання на території України.

Позивач вважає припинення виплати пенсії та відмову відповідача в поновленні її виплати незаконною, внаслідок чого й звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-15, зазначено що особа має право на вільний вибір свого місця проживання, із збереженням усіх конституційних прав, зокрема права на отримання призначеної пенсії незалежно від місця. Частина 2 ст. 2 цього Закону передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що з наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною, відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, проживаючи в Ізраїлі, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відтак, відповідач безпідставно припинив виплату позивачу пенсії.

Частиною другою статті 49 Закону №1058 встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення виплати пенсії з огляду на те, що не долучено документу про зареєстроване місце проживання. Відповідно до пункту 2.08 Порядку, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Подання додаткових позивачем документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює обов`язку щодо їх подачі.

Посилання Управління щодо обов`язку пенсіонера пред`являти паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання) при поданні заяви при поновленні пенсійних виплат, є безпідставним, оскільки вказаний пункт регулює звернення особи за пенсією, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.

При цьому, позовна вимога щодо індексації пенсії задоволенню не підлягає, оскільки такий обов`язок покладено на відповідача, та ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене щорічне проведення індексації. Також, задоволенню не підлягає вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки така виплата стосується нарахованої, але не виплаченої з вини органу Пенсійного фонду пенсії, а в даному випадку пенсія позивачу не нараховувалась.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, у суду відсутні підстави для задоволення даного клопотання.

Пунктом 1 частини 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду, що існують правові підстави не поновлювати позивачу виплату пенсії.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 49 від 07.05.2019 року з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачу в розмірі 512,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) у поновленні виплати пенсії за віком та скасувати рішення про відмову в поновленні виплати пенсії за віком № 34/2-з від 25.04.2019 року.

3. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком, з 01.09.2017 року.

4. У задоволенні вимоги про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) поновити виплату пенсії з урахуванням індексації і компенсацією втрати частини доходу, відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 512,27 грн. (п`ятсот дванадцять гривень двадцять сім копійок).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз