Рішення № 8249411, 18.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10                                                                                 Справа № 1/211

За позовом Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі

Лисичанської міської ради Луганської області

до Приватного підприємства “Автосоюз”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 27253 грн. 68 коп. боргу та звільнення земельної ділянки

          Суддя Зюбанова Н.М.

                                         П р е д с т а в н и к и:

від заявника –Анушкевич О.І., прокурор, посвідчення від 27.08.08. № 553;

від позивача –Зиль О.В., довіреність від 01.02.10. №393-01/16, Торбенко Є.В., довіреність від 11.01.10. №122-01/16;

від відповідача –представник не прибув;

Суть спору: про стягнення 26107 грн. 80 коп. боргу з орендної плати за землю, 1145 грн. 88 коп. пені та зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1636 га, розташовану за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, перехрестя вулиць Гарібальді та Свердлова /з урахуванням заяви прокурора за листом від 18.02.10 № 1059-10 про зменшення позовних вимог/.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та прокурора, суд дійшов до наступного.

Так, згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад віднесено надання земельних ділянок у користування юридичним та фізичним особам.

Земельна ділянка площею 0,1636 га за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, перехрестя вулиць Гарібальді та Свердлова, належить відповідачу на праві користування, що підтверджено договором оренди земельної ділянки від 30.03.04, укладеним між Лисичанською міською радою /позивачем/ та Приватним підприємством "Автосоюз" на 5 років з дати його державної реєстрації 14.05.04 /у відповідності до рішення вказаної міської ради № 583 від 25.03.04/.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення боргу та пені прокурор посилається на те, що за умовами укладеного договору відповідач зобов‘язався щомісячно сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця. За даними позивача заборгованість відповідача складає 26107 грн. 80 коп., яка утворилась за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року.

На підставі даного факту, а також положень Закону України "Про оренду землі" прокурор просить стягнути вказаний борг та 1145 грн. 88 коп. пені та зобов‘язати відповідача звільнити орендовану земельну ділянку через сплив строку дії договору.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, надавши правову кваліфікацію відносинам позивача та відповідача і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, господарський суд дійщов висновку про обгрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, приписи ст. 13 і ст. 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій").

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (частини 1,2 ст. 125 Земельного кодексу України).

Частиною 6 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що відносини, які пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Ці закони перелічені у ст. 2 Закону України "Про оренду землі", а саме зазначено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зокрема, законодавцем у ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є : добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідачем, який у судове засідання не прибув, не надані докази сплати орендної плати, борг за якою складає за обгрунтованим розрахунком позивача 26107 грн. 80 коп. /за період з лютого по листопад 2009 року/.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушені умови договору щодо щомісячної сплати орендної плати, а тому до стягнення з відповідача підлягає борг у зазначеній вище сумі та 1145 грн. 88 коп. пені за період прострочення у 184 дні у розмірі облікової ставки НБУ /з урахуванням умов розділу 5 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань"/.

Також, як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено вимогу про звільнення спірної земельної ділянки, оскільки ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов‘язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку як наслідок припинення дії договору оренди.

Отже, вимога про повернення земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та підлягають стягненню на користь державного бюджету, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому законодавством порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Приватне підприємство "Автосоюз", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Автомобілістів, 34/25, ідент. код 32507158 повернути Лисичанській міській раді земельну ділянку площею 0,1636 га, розташовану за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, перехрестя вулиць Гарібальді та Свердлова, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Автосоюз", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Автомобілістів, 34/25, ідент. код 32507158:

- на користь Лисичанської міської ради Луганській області, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, 7, ідент. код 24180679 - 26107 грн. 80 коп. боргу, 1145 грн. 88 коп. пені;

- в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк – ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 272 грн. 54 коп. держмита, видати наказ Лисичанській ДПІ у Луганській області;

- в доход державного бюджету України на р/р 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Лисичанській ДПІ у Луганській області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення: 23.02.10.

Суддя                                                                                           Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова