Рішення № 82494105, 14.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2143/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Кіх О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області ( 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним та скасування наказу від 18 лютого 2018 №35-О «Про поновлення на роботі». Ухвалою суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 857/4436/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/2143/18 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ ГУ ДФС у Львівській області від 18.01.2018 року № 35-О є протиправним, оскільки такий прийнятий всупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу», оскільки не створено передумов для його прийняття (посада на якій поновлено на посаді відсутня в структурі та штатному розписі, не визначено окладу по посаді), заподіює шкоду правам та інтересам позивача, зокрема право на працю.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву як на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року по справі № 813/2342/16 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято наказ від 18 січня 2018 року № 35-о. Зазначають, що зміст наказу від 18.02.2018 року № 35 –о «Про поновлення на роботі» повністю відповідає резолютивній частині постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 року та Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України. Вказують, що неодноразово було скеровано листи на адресу позивача, якими запрошувалося прибути в управління по роботі з персоналом з трудовою книжкою для забезпечення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 року по справі № 813/2342/16. Крім того, вказують, що оскільки позивачем на момент звернення з позовом не надано трудової книжки для внесення запису про поновлення на попередній роботі, табелювання та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , не проводиться та немає підстав вважати, що суб`єктом владних повноважень порушуються його права, свободи або законні інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі 813/2342/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 29.06.2016 року №253-о “Про звільнення”, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області з 30 червня 2016 р., стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52589,84 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять грн..84 к.оп) грн. з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7733,80 (сім тисяч сімсот тридцять три грн. 80 коп.) грн., звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі №813/2342/16 – без змін.

Зокрема у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі 813/2342/16, судом зазначено, що 29 червня 2016р. відповідачем прийнято наказ № 253 -0 «Про звільнення», яким припинено державну службу та звільнено з 29 червня 2016 року ОСОБА_1 з посади начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області у зв`язку із структурними змінами та скороченням штатної чисельності Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до пункту 1 частини першої ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 – VIII «Про державну службу» та п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року по справі № 813/2342/16 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято наказ від 18 січня 2018 року № 35-о у відповідності до частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404- VIII та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, яким:

1. скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 29 червня 2016 року № 253-0 «Про звільнення»;

2. поновлено ОСОБА_1 з 30 червня 2016 року на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області;

3. внесено відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 після її надання;

4. табелювання та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 проводити з дня запису до його трудової книжки.

Не погоджуючись із наказом Головного управління ДФС у Львівській області, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з приписами статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 569 МК України, посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Законом України «Про державну службу» врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначається правовий статус державного службовця.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.12.2018 №889-VIII «Про державну службу», визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2018 №889-VIII «Про державну службу» визначено, що скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про державну службу» не врегульовано процедурні питання поновлення державного службовця на посаді.

У зв`язку із чим, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України, які визначають загальні положення законодавства про працю (надалі по тексту- КЗпП України) та принципи адміністративного судочинства, визначені статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).

З врахуванням наведеного, суд вказує на те, що відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вказані вимоги КЗпП України в повній мірі кореспондуються з положенням ч.1 ст. 256 КАС України (в редакції станом на прийняття рішення суду про поновлення на посаді), відповідно до якої негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Вказані висновки суду в повній мірі кореспондуються з висновками викладеними у постанові пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992, відповідно до яких судам роз`яснено, що стосовно до правил ст.24 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Водночас, наказ про поновлення працівника на роботі має бути спрямований на реальне виконання рішення суду та забезпечення відновлення порушеного права працівника, а не нести за собою лише формальний характер.

Рішення суду у справі №813/2342/16 носить зобов`язальний характер, яким відповідача зобов`язано відновити порушене право позивача, що включає вчинення необхідних дій з боку відповідача задля належного виконання рішення суду та, в разі необхідності, створення відповідних умов з тим, щоб рішення суду могло бути виконано реально, а не для його формального виконання.

При цьому, суд зауважує, що у пункті 19 Постанови « Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 Пленуму Верховного Суду України зазначив, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Попереднє місце роботи у відносинах з питань проходження публічної служби відповідає поняттю посада. Так як саме за посадою, згідно затвердженого в установленому порядку штатним розписом, визначається обсяг повноважень та функціональних обов`язків державного службовця чи посадової особи.

Дії щодо забезпечення виконання рішення суду мають бути спрямовані на реальне відновлення порушеного права позивача.

З аналізу положень Закону України «Про державну службу», чинне законодавство не містить дефініції штатного розпису. Визначення цього поняття наведено в листі Мінпраці України № 162/06/187-07 вiд 27 червня 2007 року, у якому зазначено, що штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розписі містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді, а затвердження керівником підприємства штатного розпису здійснюється шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), який визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць по структурних підрозділах підприємства.

Для бюджетних установ встановлене обмеження відносно терміну затвердження штатного розпису - вони затверджують свої штатні розписи в місячний термін з початку року (абз. 1 пункту 45 постанови Кабінету Міністрів України вiд 28 лютого 2002 року № 228 «Пpо затвердження Порядку складання, рoзгляду, затвердження i основних вимог дo виконання кошторисів бюджетних установ»).

З урахуванням наведеного, штатний розпис підприємства, установи, організації поширює свою дію на період від його затвердження та введення в дію до внесення в нього змін та доповнень та введення в дію зміненого штатного розпису у встановленому порядку. Між тим, чинне законодавство не передбачає можливості одночасної дії кількох різних штатних розписів одного й того ж підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оплату праці», джерелом коштів на оплату праці працівників для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Отже, нарахування і виплата заробітної плати здійснюється відповідно до кошторисів, чинних у відповідні періоди, що потрібно враховувати.

Водночас, поновлення працівника на службі поза штатом бюджетної установи, на переконання суду є протиправним, так як зумовлює наступні порушення як у сфері трудового, так і у сфері бюджетного законодавства. Зокрема, порушення порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 при проведенні розрахунку з таким працівником та принципів збалансованості бюджетної системи в цілому.

При поновленні працівника на посаду власник або уповноважений ним орган мають вжити всіх дій спрямованих на забезпечення реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права найманого працівника чи державного службовця та поновити його за попереднім місцем роботи. Саме за таких обставин можна досягнути ефективного судового захисту порушених прав найманого працівника чи державного службовця, які раніше були незаконно звільнені із займаної посади.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobslsare Saffi v. Italy), №22774/93, п.66 ECHR 1999-V).

У Рішення від 15 березня 2001 року в справі Піалопулос та інші проти Греції Європейський Суд зазначив, що якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 18 січня 2018 року № 35-о «Про поновлення на роботі» пунктом 2 наказом поновлено ОСОБА_1 з 30 червня 2016 року на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи в штатному розписі ГУ ДФС у Львівській області станом на 12.01.2017 року так і станом на 18.01.2018 року, відсутнє Управління внутрішнього аудиту, а є лише Відділ внутрішнього аудиту.

Відповідач не надав суду доказів внесення змін до штатного розпису ГУ ДФС у Львівській області в частині наявності в такому посади начальника управління внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області, на яку необхідно поновити позивача. Крім того, відповідач не надав суду доказів вжиття дій щодо введення такої посади у штат.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У зв`язку із чим суд погоджується з доводами позивача про те, що при винесенні спірного наказу про поновлення його на посаду поза штатом, без окладу згідно схеми посадових окладів ГУ ДФС у Львівській області, спричинило порушення його прав та інтересів на працю, в тому числі в частині неналежного нарахування суми заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Щодо поданих представником позивача копій наказів від 30.10.2017 та від 03.11.2017 (аналогічного змісту оскаржуваному), то такі до уваги судом не беруться, оскільки не пройшли процедури реєстрації та є проектами.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача.

З урахуванням наведеного, виходячи із предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково шляхом прийняття рішення про скасування наказу ГУ ДФС у Львівській області від 18.01.2018 року № 35-О «Про поновлення на роботі» в частині п.2,3,4.

Суд звертає увагу, що п.1 спірного наказу скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 29.06.2016 року № 253-о «Про звільнення». Позивач не обгрунтував порушення його прав п.1 спірного наказу. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2018 № 35-о «Про поновлення на роботі» в частині скасування п.1 до задоволення не підлягають, оскільки вказаним пунктом наказу, який є індивідуальним актом, права позивача не порушені.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору не підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області ( 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним та скасування наказу від 18 лютого 2018 №35-О «Про поновлення на роботі» – задоволити частково.

Скасувати наказ ГУ ДФС у Львівській області від 18.01.2018 року № 35-О «Про поновлення на роботі» в частині п.2,3,4.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна