Рішення № 82494003, 18.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/981/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Кіровоградської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000291305 від 01.02.2019 р..

В обґрунтування позовних вимог вказав, що не погоджується з висновками контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 235133 грн., а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому суду відзиві посилався на те, що перевіркою встановлено, що придбані ФОП продукти харчування не використані в господарській діяльності, а тому в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ним було занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 235 133 грн.. Відтак, спірне рішення повністю відповідає вимогам податкового законодавства, тому є правомірним (а.с.70-74).

Позивач відповіді на відзив до суду не подавав.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у вказаних спірних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.08.2014 р. по 31.12.2017 р..

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2018 р. №586/11-28-13-03/2962704351, згідно до висновків якої встановлено, серед іншого, порушення позивачем:

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 235133 грн., в т.ч. за періоди: квітень 2015 року - 13382 грн., червень 2015 року - 15017 грн., липень 2015 року - 8758 грн., вересень 2015 року - 1937 грн., жовтень 2015 року - 3136 грн., листопад 2015 року - 3783 грн., грудень 2015 року - 5209 грн., січень 2016 року - 4429 грн., лютий 2016 року - 1904 грн., березень 2016 року - 4584 грн., квітень 2016 року - 1588 грн., травень 2016 року - 6565 грн., червень 2016 року - 14550 грн., липень 2016 року - 12828 грн., серпень 2016 року - 17478 грн., вересень 2016 року - 8718 грн., жовтень 2016 року - 25565 грн., листопад 2016 року - 23560 грн., грудень 2016 року - 30499 грн., січень 2017 року - 23687 грн., травень 2017 року - 118 грн., серпень 2017 року - 804 грн., вересень 2017 року - 1454 грн., жовтень 2017 р. - 2144 грн., листопад 2017 року - 1803 грн., грудень 2017 року - 1633 грн. (а.с.80-119).

На підставі вищевказаного, з урахуванням строків давності, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 р. № 0000291305, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 229888,75 грн., в т.ч.: 183911 грн. - основного платежу, 45977,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.77-78).

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Встановлено, що позивач з 07.08.2014 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (а.с.10).

Перевіркою було встановлено, що згідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, вартість придбаних продуктів харчування (йогурт, молоко, кефір, сир кисломолочний, сирки, сиркова маса, десерт сметанний, сир плавлений, сметана, вершки, м`ясо, м`ясна продукція, ковбасні вироби та інше) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. позивачем включена до складу податкового кредиту в сумі 235133 грн., при цьому згідно податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на реалізацію, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. відсутній продаж вказаної продукції.

Відтак, придбані продукти харчування невикористані в господарській діяльності, тому в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 235133 грн., в т.ч. за періоди: квітень 2015 року - 13382 грн., червень 2015 року - 15017 грн., липень 2015 року - 8758 грн., вересень 2015 року - 1937 грн., жовтень 2015 року - 3136 грн., листопад 2015 року - 3783 грн., грудень 2015 року - 5209 грн., січень 2016 року - 4429 грн., лютий 2016 року - 1904 грн., березень 2016 року - 4584 грн., квітень 2016 року - 1588 грн., травень 2016 року - 6565 грн., червень 2016 року - 14550 грн., липень 2016 року - 12828 грн., серпень 2016 року - 17478 грн., вересень 2016 року - 8718 грн., жовтень 2016 року - 25565 грн., листопад 2016 року - 23560 грн., грудень 2016 року - 30499 грн., січень 2017 року - 23687 грн., травень 20І7 року - 118 грн., серпень 2017 року - 804 грн., вересень 2017 року - 1454 грн., жовтень 2017 року - 2144 грн., листопад 2017 року - 1803 грн., грудень 2017 року - 1633 грн..

Однак, суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Також, у відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як встановлено перевіркою, придбані позивачем продукти харчування не триваючого зберігання не використані в господарській діяльності, а тому в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 235133 грн.. Такі висновки ґрунтуються на тому, що таких товар не був реалізованих позивачем.

Однак, як вбачається з акту питання фактичного отримання позивачем таких продуктів харчування, їх списання, повернення та фактична наявність, первинна документація в ході перевірки не перевірялись та в акті не висвітлені. При цьому, суд погоджується з позивачем, що наявність податкової накладної не засвідчує факту отримання товару, а лише підтверджує виникнення податкового зобов`язання у продавця та права на податкових кредит у покупця такого товару.

Водночас, нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того суд також вважає за необхідне вказати, що визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податків вартості отриманих товарів (робіт/послуг) до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту, є наявність у нього мети на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями. Однак, господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Таким чином, висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 235 133 грн. та обставини, викладені перевіряючими в акті перевірки, є необґрунтованими.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч.1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За правилами ч. 2 ст. 2 Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 01.02.2019 року №0000291305.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501) судовий збір у сумі 2298 (дві тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 89 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько