Рішення № 82493979, 20.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м. Київ № 320/6527/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду Київської області від 27.09.2018 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип`ять, м. Чорнобиль за період з 27.04.1986 р. по 29.04.1986 р. в розмірі 677 крб.30 коп.

- зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 677 крб. 30 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип`ять, м. Чорнобиль за період з 27.04.1986 - 29.04.1986 з урахуванням уже проведених виплат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, має 2 групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС звернувся до відповідача про перерахунок про перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в м. Прип`ять, м. Чорнобиль з 27.04.1986 р. та 29.04.1986 р. в розмірі 677,30 крб. на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 132 від 06.09.2018, яка видана Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області на виконання Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18.

Відповідач своїм рішенням від 27.09.2018 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до довідки № 132 від 06.09.2018, аргументуючи свою відмову тим, що довідка не підтверджена первинними документами.

Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та порушує його право на належний соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 задоволено заяву позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заробітна плата, яка відображена у довідці № 132 від 06.09.2018, не підтверджена первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія № 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 , які видані 04.12.2003 Київською облдержадміністрацією.

Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим 21.01.2016 Броварським РУСЗН та довідкою МСЕК Сер. КИО-І № 189096, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Як вбачається з довідки №3/5-820 від 31.12.2014 позивач на час аварії на ЧАЕС працював у Броварському МВ УМВС України Київської області на посаді дільничного інспектора у званні старшого лейтенанта міліції. Наказом УВС Київської області був відряджений до зони відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26 по 29 квітня 1986 року. Від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров`я, внаслідок чого став інвалідом.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-І № 189096 від 28.10.2003 позивачу з 17 грудня 1999 року встановлено довічно 3 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18 визнано протиправними дії Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 29.04.1986 без урахування нарахування та виплати додаткових коштів: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню), підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 214,62 крб., збереженого середнього заробітку у розмірі 62,68 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

Зобов`язано Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 29.04.1986, а саме: грошове забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю та збереженого середнього заробітку у розмірі 277,30 крб., одноразової премії в сумі 400 крб., з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 29.04.1986 з урахуванням виплат, а саме: грошового забезпечення з урахуванням подвійного посадового окладу (окладу по військовому чи спеціальному званню) підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю у розмірі 214,62 крб., збереженого середнього заробітку у розмірі 62,68 крб., одноразової премії в сумі 400 крб.

На виконання судового рішення Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області видано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 132 від 06.09.2018 для пред`явлення до Пенсійного фонду.

18.09.2018 позивач звернувся до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в м. Прип`ять, м. Чорнобиль з 27.04.1986 р. та 29.04.1986 р. в розмірі 677,30 крб., на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 132 від 06.09.2018, яка видана Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області на виконання Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18.

Відповідач своїм рішенням від 27.09.2018 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вищевказаної довідки, аргументуючи свою відмову тим, що довідка № 132 від 06.09.2018 не підтверджена первинними документами.

Проте, з таким рішенням Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області позивач не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що порушує гарантоване право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У свою чергу, процедура та порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Так, пунктом першим вказаного Порядку встановлено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

При цьому, в силу пп. 4 п. 3 даного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Статтею 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII закріплено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

З аналізу зазначених норм убачається, що пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначаються виключно на підставі довідок про період роботи в зоні відчуження, які видаються підприємствами, установами та організаціями на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов`язання під заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Рішенням Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачу така довідка була видана Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області на підставі первинних документів, які підтверджують участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України»» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов`язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Суд зазначає, що довідка, видана Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18 не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 810/1469/18.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

За даних конкретних обставин, вказана довідка вже оформлена та видана на підставі судового рішення.

Так, у поданій позивачем до Пенсійного органу довідці № 132 від 06.09.2018 чітко вказана заробітна плата за роботу в зоні відчуження в м. Прип`ять за період з 27.04.1986 р. та 29.04.1986 в розмірі 677,30 крб. із якої і визначається пенсія.

При цьому, встановлення факту дійсності отримання зазначених у довідці виплат має місце під час вирішення питання про оформлення та видачу відповідної довідки. Однак, за даних конкретних обставин, вказана довідка вже оформлена та видана, а предметом даного спору є перерахунок пенсії на її підставі, а не відповідність довідки нормам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих мною документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.

Таким чином, відповідач може перевірити лише обґрунтованість видачі довідки, а не її зміст, який в даному випадку безпідставно поставлений під сумнів.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії, викладена у рішенні від 27.09.2018 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Броварського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.09.2018 року про відмову у перерахунку пенсії позивачу, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. З заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 18.09.2018, тому перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 01 жовтня 2018 року.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача здійснити з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 677 крб. 30 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип`ять, м. Чорнобиль за період з 27.04.1986р. - 29.04.1986р.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) від 27.09.2018 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип`ять, м. Чорнобиль за період з 27.04.1986р. - 29.04.1986р. в розмірі 677 крб. 30 коп..

3. Зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 677 крб. 30 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС в м. Прип`ять, м. Чорнобиль за період з 27.04.1986р. - 29.04.1986р. з урахуванням уже проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.