Рішення № 82493875, 19.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. справа № 300/1047/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 15.05.2019 звернулася в суд з позовною заявою до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі, також – відповідач, Тисменицьке ОУ ПФУ), у якій просить: визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування до трудового стажу періодів роботи в колгоспі "Правда" з 08.10.1981 по 06.12.1983, з 07.12.1983 по 16.10.1991 та зобов`язати зарахувати вказані періоди роботи до трудового стажу для призначення пенсії за віком, а також, здійснити перерахунок пенсії з 05.09.2018.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила про те, що її робота у спірний період в колгоспі "Правда" підтверджується записами у трудовій книжці та показаннями свідків. На переконання позивача, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні вищевказаних періодів роботи до стажу позивача, з огляду на невиконання ОСОБА_1 без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. А тому, у відповідності до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, слід зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи з 08.10.1981 по 06.12.1983, з 07.12.1983 по 16.10.1991 в колгоспі до загального трудового стажу на підставі записів у трудовій книжці.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 28.05.2019 (а.с.24-28). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник відповідача заперечив, вказав, що пенсію позивачу призначено із врахуванням періодів роботи в колгоспах, підтверджених архівною довідкою №П-44/04-01 від 07.09.2017, яку позивачем долучено до заяви про призначення пенсії. Разом з цим, представник зазначив, що підстав для допиту свідків та врахування їх показів немає, оскільки наведене суперечить положенням пункту 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Кабінетом Міністрів України 12.08.1993 за №637.

Враховуючи зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

На адресу суду 07.06.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшло клопотання від 07.06.2019 №9323/06 про заміну відповідача - Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області реорганізовано, шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке є правонаступником Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с.34-35).

Ухвалою суду від 18.06.2019 подане клопотання задоволено, постановлено замінити відповідача в даній адміністративній справі - Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.43-44).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , 08.10.1981 на підставі наказу №12 від 07.10.1981 позивача прийнято на роботу обліковцем в колгосп " ОСОБА_2 ", 07.12.1983, на підставі наказу №31 від 07.12.1983 переведено в цех допоміжних промислів цього ж господарства та 16.10.1991 звільнено з колгоспу в порядку переведення до с/с ім. Лесі Українки на підставі рішення №4 від 16.10.1991 (зворотній бік а.с.11).

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 05.09.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, із врахуванням загального стажу роботи 25 років 1 місяць 14 днів.

У зв`язку із тим, що Тисменицьким ОУ ПФУ при призначенні пенсії позивачу не враховано у повному обсязі період роботи останньої у колгоспі " ОСОБА_2 " з 08.10.1981 по 06.12.1983, з 07.12.1983 по 16.10.1991, ОСОБА_1 звернулась із заявою з проханням врахувати спірні періоди до трудового стажу, та у зв`язку із чим, провести перерахунок пенсії.

У відповідь, позивачем отримано листа Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №2155/03.1 від 16.04.2019 (а.с.9-10). У вказаному листі ОСОБА_1 роз`яснено про відсутність правових підстав для врахування вищевказаних періодів роботи в колгоспі до трудового стажу у повному обсязі, оскільки відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Так, у відповідності до наданої позивачем архівної довідки Тисменицьким ОУ ПФУ враховано до трудового стажу вказані у довідці періоди роботи, виходячи із фактичної тривалості роботи.

Судом встановлено, що до трудового стажу ОСОБА_1 враховано такі періоди: з 15.10.1981 по 31.12.1981 (2 місяці 17 днів), з 01.01.1983 по 15.01.1983 (15 днів), з 15.01.1991 по 31.12.1991 (9 місяців 7 днів) (а.с.14).

Згідно зі змістом листа архівного відділу Тисменицької районної державної адміністрації №П-44/04-01 від 07.09.2017 (а.с.29-30), відомості про ОСОБА_1 за 1982, 1984-1991 роки в колгоспі " ОСОБА_2 " у книгах обліку трудового стажу та відомостях нарахування заробітної плати - не виявлено. Довідку про вироблену позивачем кількість людиноднів в колгоспі "Правда" надано за 1981 рік (77 днів), 1983 рік (21 день), 1991 рік (236 днів) та 1997 рік (93 дні). Встановлений мінімум вироблених людиноднів за вказані періоди не зазначено. Разом з цим, у довідці вказано про те, що у колгоспі " ОСОБА_2 " ОСОБА_1 працювала з жовтня 1981 року по січень 1983 року, а з січня 1991 по серпень 1997 – у ПАФ " ОСОБА_3 ". Інформація про трудову діяльність позивача у період з лютого 1983 року по грудень 1990 року у довідці не значиться.

Не погоджуючись із таким рішенням Тисменицького ОУ ПФУ, ОСОБА_1 , з метою захисту свого порушеного права, звернулася із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також – Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Як уже зазначалось судом, 08.10.1981 на підставі наказу №12 від 07.10.1981 позивача прийнято на роботу обліковцем в колгосп " ОСОБА_2 ", 07.12.1983, на підставі наказу №31 від 07.12.1983 переведено в цех допоміжних промислів цього ж господарства та 16.10.1991 звільнено з колгоспу в порядку переведення до с/с ім. Лесі Українки, на підставі рішення №4 від 16.10.1991 (зворотній бік а.с.11).

З наявних у матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача судом встановлено, що усі записи виконано належним чином, у відповідності до вимог Інструкції, жодних виправлень, пошкоджень не містять. Разом з цим, у листі Тисменицького ОУ ПФУ від 16.04.2019 №2155/03.1, а також у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки ОСОБА_1 записів.

Натомість, при призначенні пенсії позивачу не враховано зазначені у трудовій книжці відомості, а трудовий стаж за спірні періоди розраховано виключно на підставі архівної довідки.

Однак, дослідивши вказані документи, судом виявлено суттєві розбіжності у періодах роботи ОСОБА_1 в колгоспах "Правда", ім. Лесі Українки та ПАФ "Росинка". Крім цього, про деякі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, в архівній довідці і зовсім не вказано.

Так, згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 остання працювала в колгоспі " ОСОБА_2 " у період з 08.10.1981 по 16.10.1991, та з 17.10.1991 по 26.09.1996 – у колгоспі ім. Лесі Українки, а з 26.09.1996 по 26.05.1996 – у ПАФ "Росинка". Проте, згідно даних архівної довідки, у колгоспі " ОСОБА_2 " позивач працювала з жовтня 1981 року по січень 1983 року, та з січня 1991 року по серпень 1997 року у ПАФ "Росинка". Таким чином, не підтвердженим архівною довідкою залишається період роботи позивача за 1984-1991 роки, який, у свою чергу, підтверджений записами у трудовій книжці.

До матеріалів справи позивачем долучено копію листа, направленого депутату Верховної Ради України Довбенку М.В., у якому вказано про те, що документи колгоспу " ОСОБА_2 " втрачені, та до районного архіву не передавались (а.с.20-21).

Відомостей стосовно проведення будь-яких звірок Тисменицьким ОУ ПФУ стажу роботи позивача із первинними документами, зазначеними у архівній довідці матеріали справи не містять.

Водночас, як уже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Суд звертає увагу на те, що архівна довідка, відповідно до якої обчислювався трудовий стаж ОСОБА_1 за спірний період не містить жодних відомостей про встановлений мінімум трудової участі в господарствах, де працювала позивач. Будь-яких доказів, які б підтверджували встановлений мінімум та відсутність поважних причин його невиконання представником Управління до матеріалів справи не долучено. Відтак, на думку суду, Тисменицьким ОУ ПФУ безпідставно, враховуючи наявні належним чином оформлені записи трудової книжки позивача, обмежено право останньої на належне пенсійне забезпечення.

Також, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Слід звернути увагу також на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.

Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів щодо самостійного витребування Тисменицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача, до суду не надходило.

Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем не надано, на переконання суду, такі безпідставно не взяті до уваги останнім для призначення позивачу пенсії за віком.

Така позиція суду узгоджується і з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на все вищевказане, суд не вбачає підстав для неврахування належним чином оформлених записів у трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу останньої з 08 жовтня 1981 року по 06 грудня 1983 року та з 07 грудня 1983 року по 16 жовтня 1991 року до трудового стажу для призначення пенсії за віком у повному обсязі.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх рішень.

Відтак, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією №0.0.1353293946.1 від 15.05.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн (а.с.3).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспі " ОСОБА_2 " з 08.10.1981 по 06.12.1983 обліковцем, та з 07.12.1983 по 16.10.1991 в цеху допоміжних промислів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі " ОСОБА_2 " з 08.10.1981 по 06.12.1983 обліковцем, та з 07.12.1983 по 16.10.1991 в цеху допоміжних промислів, та здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням вказаних періодів, починаючи з 05.09.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.