Рішення № 8249358, 19.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.10                                                                                 Справа № 9/298пн

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького підприємства "Хімпоставка", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м Луганськ

про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню

в присутності представників сторін:

від позивача –Сімейко А.М., дов. б/н від 18.09.08,

від відповідача –Головін М.В., дов. № 2897 від 28.10.09, Омельченко Д.О., дов. № 2900 від 28.10.09

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ СП "Хімпоставка", звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. 10 листопада 2009 року:

·          реєстр. № 2059,

·          реєстр. № 2060,

·          реєстр. № 2061,

·          реєстр. № 2062

такими, що не підлягають виконанню.

Відповідач, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції (далі –Банк), відзивом на позовну заяву за № 01-81/547 просить у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Ш          Посилання позивача на наявність спору між сторонами, який розглядається у суді, як на підставу для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є необґрунтованим та не стосується дійсності виконавчих написів нотаріуса та порядку їх виконання.

Крім того, умовою договору застави від 16.06.06 (п. 2.12) встановлено, що у випадку невиконання заставодавцем (позивачем) зобов'язань за кредитним договором заставодержатель (Банк) на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставне майно реалізує його будь-яким прийнятним способом.

Аналогічні умови викладені й в інших договорах застави, що укладені між сторонами.

Банк звертає увагу на те, що безспірність вимог до позивача була перевірена приватним нотаріусом та виконавчі написи були вчинені з дотриманням вимог закону.

Ш          Банком були здійснені всі необхідні дії та надані позивачу всі документи, необхідні для вчинення нотаріусом спірних написів на договорах застави, а позивач до вчинення цих написів отримав від Банку претензію з розрахунками заборгованості та не заперечував проти їх обґрунтованості та безспірності.

Ш          Щодо пропуску річного строку для вчинення нотаріального напису, то Банк спростовує це тим, що строк основного зобов'язання позивача за кредитними договорами ще не сплинув, а Банк скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості, передбаченим пп. 3.2.3 договорів застави.

Ш          Щодо підвищення Банком процентної ставки за окремими договорами, що впливає на правильність розрахунку заборгованості, Банк посилається на п. 3.9 кредитного договору № 010/11-49/123/Г/2 від 29.11.07, за яким сторони встановили та погодили порядок збільшення процентної ставки, який не потребує письмової згоди позивача та укладення додаткових угод між сторонами, а за умовою пп. 3.9.1 цього договору у разі незгоди позичальника, він повинен погасити всю заборгованість за кредитом достроково.

Крім цього, вважає Банк, вказані позивачем ці обставини не стосуються предмету спору.

Ш          Умовами договорів застави передбачене право позивача (заставодавця) у будь-який момент припинити стягнення на заставне майно шляхом виконання забезпеченого заставою зобов'язання, однак позивач не скористався цим правом.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ТОВ СП "Хімпоставка", посилається на вчинення приватним нотаріусом Троїцьким С.Є. 4-х виконавчих написів за реєстр. №№ 2059 –2062, якими в інтересах відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернуто стягнення на майно підприємства, що є предметом договорів застави, укладених з метою забезпечення виконання кредитних договорів.

З посиланням на приписи ст. 88 Закону України "Про нотаріат" (далі –Закон) та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.04 № 20/5 (зареєстр. в Мін’юсті України 03.03.04 за № 283/8882) (далі –Інструкція), позивач вважає, що зазначені вище виконавчі написи не підлягають виконанню, оскільки:

Ш          умовою вчинення виконавчого напису є відсутність між боржником і стягувачем спору щодо заборгованості,

Ш          в провадженні господарського суду Луганської області є спір за справою № 17/6 за позовом відповідача за цією справою про стягнення з позивача за цією справою заборгованості, яка виникла з тих самих кредитних договорів, про які йдеться у спірних виконавчих написах нотаріуса.

Ш          вчинення спірних виконавчих написів може призвести до подвійного стягнення боргу.

Крім того, позивач звертає увагу на таке:

- у виконавчих написах йдеться про стягнення пені, але не встановлено період (строк), за який вона стягується, що є порушенням п. 287 Інструкції,

- з дня виникнення у відповідача права вимоги минуло більше ніж один рік, тому, відповідно до приписів ст. 88 Закону, нотаріус не мав права вчиняти спірні написи,

- позивач не погоджується із загальною сумою боргу, оскільки відповідачем в односторонньому порядку за відсутності законних підстав було збільшено відсотки за користування кредитними коштами з 12% до 18%.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у визнанні спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. 10.11.09 були вчинені 4 виконавчих написи за реєстр. №№ 2059 –2062, якими в інтересах відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами з відповідними додатками (Т. 1, а.с. 26 –83), що були укладені згідно з Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів № 010/11-49/123/Г від 18.10.07, звернуто стягнення на майно підприємства, що є предметом договорів застави та іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних договорів з відповідними додатками (Т. 1, а.с. 84 –112).

Детальний опис майна (транспортні засоби, об'єкти нерухомості) наведені в розділах 1 "Предмет договору" вказаних вище договорів застави та іпотеки і належить на праві власності позивачу.

Позивач не погоджується з правомірністю вчинення цих написів через їх невідповідність чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України обов'язок доведення фактичних обставин, які є підставою вимог і заперечень, покладається на сторону в судовому процесі.

Щодо правильності розрахунку заборгованості, то суд погоджується з доводами Банку про його право підвищувати процентні ставки за окремими договорами, оскільки за п. 3.9 кредитного договору № 010/11-49/123/Г/2 від 29.11.07, сторони встановили та погодили порядок збільшення процентної ставки, який не потребує письмової згоди позивача та укладення додаткових угод між сторонами, а за умовою пп. 3.9.1 цього договору у разі незгоди позичальника, він повинен погасити всю заборгованість за кредитом достроково.

Відносно додержання нотаріусом вимог Закону України "Про нотаріат", суд погоджується з посиланням позивача на:

·          ст. 88 цього Закону, за якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року,

·          абз. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 N 20/5, за яким вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Крім того, вирішуючи цей спір, суд виходив з наступних принципових позицій:

Ш          Згідно зі ст.1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.03 № 1255-IV (далі –Закон 1255) –цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.21 цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону 1255 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону 1255 не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Ш          Частинами 1, 3 розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону 1255 визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону 1255 визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність вчинення спірних виконавчих написів через їх невідповідність чинному законодавству, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. 10 листопада 2009 року:

·          реєстр. № 2059,

·          реєстр. № 2060,

·          реєстр. № 2061,

·          реєстр. № 2062

такими, що не підлягають виконанню.

3. Стягнути з відповідача, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, 61, код 24197094, на користь позивача, ТОВ Сєвєродонецьке підприємство "Хімпоставка", 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 15-є, код 30672321, витрати зі сплати держмита у розмірі 85,0 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 23.02.10.

Суддя                     А.Г.Ворожцов