Рішення № 8249179, 15.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.10                                                                                 Справа № 17/345

За позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Алчевськ Луганської області в інтересах держави в особі Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 134), м. Брянка Луганської області

до Приватного підприємства „Капітал”, м. Перевальськ Луганської області

про стягнення 5319 грн. 52 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від заявника: Шидлаускас П.В., посвідчення № 129 від 09.10.2006;

від позивача: Іонаш О.І., довіреність № 38/108 від 13.01.2010; Барабанщиков О.М., довіреність № 38/315 від 12.02.2010;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: заявником заявлені вимоги:

- стягнути з Приватного підприємства „Капітал” на користь Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№134) заборгованість за використану працю спецконтингенту у сумі 1147,54 грн. для зарахування на р/р 37315003002690 у ВДК м. Брянка, МФО 804013 та заборгованість по доходах за використану працю спецконтингенту – 2696,31 грн. для зарахування на р/р 35229005002690 у ВДК м. Брянка, МФО 804013;

- стягнути з Приватного підприємства „Капітал” на користь Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№134) пеню у сумі 1155,44 грн., штрафу у сумі 269,07 грн. та суми індексації у сумі 561,20 грн. для зарахування на р/р 35229005002690 у ВДК м. Брянка, МФО 80401.

Прокурор та позивач в судовому засіданні 15.02.2010 надали суду клопотання, яким уточнили позивача у справі та просили вважати позивачем Луганський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 134).

Дане клопотання судом задоволено.

Позивачем та заявником у судовому засіданні 15.02.2010 було надано заяви про зменшення позовних вимог та зміну реквізитів позивача, згідно яких позивач та заявник просять стягнути з відповідача заборгованість за використану працю спецконтингенту у сумі 1147,54 грн. для зарахування на р/р 37315003002690 у ВДК м. Брянка, МФО 804013, та заборгованість по доходах за використану працю спецконтингенту –2696,31 грн. для зарахування на р/р 31258273210212 у ВДК м. Брянка, МФО 804013; пеню у сумі 645,40 грн., штраф у сумі 269,07 грн. та інфляційні нарахування у сумі 561,20 грн. для зарахування на р/р 31258273210212 у ВДК м. Брянка, МФО 80401.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 14.01.2010, 01.02.2010, 15.02.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Луганським виправним центром Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 134) (позивач у справі), як Виконавцем, та Приватним підприємством „Капітал” (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір на використання праці спецконтингенту № 03/01.3/1 від 03.01.2008 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.1 Договору, предметом договору є використання Замовником праці спецконтингенту у якості різноробочих на будівництві.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата використаної праці спецконтингенту здійснюється Замовником згідно рахунка, наданого Виконавцем.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що в суму оплати використаної праці спецконтингенту входить оплата праці робочої сили із числа спецконтингенту та нарахувань у розмірі 50% згідно постанови Кабінету Міністрів від 22.04.1999 № 653.

Підпунктами 4.2.1-4.2.2 Договору встановлено, що вартість виплат робітникам заробітної плати розраховується згідно з діючими на підприємстві Замовника тарифів, окладів, відрядних розцінок, але обов’язково не нижче мінімальної заробітної плати.

Заробітна плата нараховується згідно з нарядами –завданнями та табелями, що заповнюються згідно з встановлених вимог.

Наряди –завдання і табель, для робітників з погодинною формою оплати тільки табель у двох примірниках, підписані представником Замовника, який засвідчив прийняття роботи, і завізовані представником Виконавця, що контролює правильність замовлення наряду –завдання і табеля, є обов’язковими для розрахунку між Замовником і Виконавцем за надання послуг.

Згідно пунктів 4.3-4.4 Договору, строк пред’явлення рахунку –3 дні із дня отримання всіх документів, необхідних для нарахування суми оплати та остаточного розрахунку.

Строк оплати Замовником рахунка –3 банківських дні із дня отримання.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що на виконання умов Договору, він надав відповідачу робочу силу з числа спецконтингенту у якості різноробочих на будівництві відповідача, вартість праці склала 3843,85 грн., однак відповідач вказані послуги не оплатив відповідно до умов договору, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, за стягненням якої прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду.

Також до стягнення заявлена пеня у сумі 645,40 грн., штраф у сумі 269,07 грн. та інфляційні нарахування у сумі 561,20 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивачем надано відповідачу згідно актів приймання виконаних робіт за лютий 2008 року на суму 1545 грн., за березень 2008 року на суму 3615,84 грн. та табелем обліку робочого часу за січень 2008 року, затвердженим відповідачем, на суму 4377,53 грн., всього на суму 9538,37 грн.

Оскільки роботи відбувались без наявності нарядів, то відповідно до Договору має місце погодинна оплата праці спецконтингенту згідно табелю, який є обов’язковим для розрахунку між сторонами.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу встановлено, що господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Між сторонами було здійснено залік зустрічних вимог на загальну суму 2680 грн., згідно якого за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 6858,37грн. У зв’язку з тим, що відповідачем частково було оплачено працю спецконтингенту, за ним склалась заборгованість у сумі 3843,85 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Даний факт підтверджується актом про залік зустрічних вимог від 07.02.2008 на суму 1330,00 грн. за роботи виконані у січні 2008 року, актом про залік зустрічних вимог від 04.03.2008 на суму 420,00 грн. за роботи виконані у лютому 2008 року та актом про залік зустрічних вимог від 04.04.2008 на суму 930,00 грн. за роботи виконані у березні 2008 року.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 38/1341 від 24.07.2008, згідно якої позивач вимагав виконати зобов’язання за Договором щодо оплати праці спецконтингенту на суму 6313,85 грн.

Відповідач відповіддю № 70 від 18.11.2008 претензію визнав, та зазначив, що зобов’язується погасити, зокрема, заборгованість по заробітній платі спецконтингенту у сумі 6313,85 грн. до 31.12.2008.

Однак, станом на час слухання справи відповідач не виконав в повному обсязі визнані ним зобов’язання перед позивачем, тому за ним залишився борг у сумі 3843,85 грн.

Приймаючи до уваги наведене, те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 252,48 грн., нараховану на заборгованість у сумі 2470 грн. за період з 12.05.2008 по 27.02.2009 (296 днів), зазначено, що розрахунок проводиться за шість місяців без зазначення такого періоду, та пеню у сумі 392,92 грн., нараховану на заборгованість у сумі 3843,85 грн. за період з 27.02.2009 по 01.10.2009 (215 днів), зазначено, що розрахунок проводиться за шість місяців також без зазначення такого періоду. Всього пеня нарахована у сумі 645,40 грн. Крім того, до стягнення заявлений штраф у розмірі 7% на суму 269,07 грн.

Договором розмір штрафних санкцій сторонами не встановлений. Зазначено, що сторони несуть відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору в порядку та обсязі, згідно діючого законодавства України.

Вимоги, що вказані вище, заявлені на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення пені та штрафу суд дійшов висновку про наступне.

Так, пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов’язання. Тоді як в даному випадку відповідачем порушено було саме зобов’язання по оплаті грошових коштів. Тому у задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу на підстав ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України слід відмовити.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 561,20 грн. суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду з наступних підстав.

Так, згідно розрахунку, наданого позивачем до матеріалів справи, сума інфляційних нарахувань розрахована у відповідності до встановленого індексу інфляції станом на травень 2008 року –114,6%, однак період нарахування інфляційних витрат позивачем ані в позові, ані в розрахунку позовних вимог не зазначений, що унеможливлює встановлення дати, з якої позивач почав рахувати інфляційні втрати та встановлення вірного періоду нарахування.

З метою повного та всебічного розгляду даної справи по суті господарський суд витребовував у позивача належний розрахунок позовних вимог, однак у наданому суду 15.02.2010 розрахунку також не міститься період нарахування інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 561,20 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на позивача судових витрат у справі в цій частині.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача, однак, питання по судових витратах в цій частині не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме, державне мито у сумі –67,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 155,61 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, п.5 ч.1 ст.81, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Капітал”, м. Перевальськ Луганської області, вул. Дзержинського, 25, ідентифікаційний код 32149599, на користь Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 134), м. Брянка Луганської області, вул. Железняка, 6, ідентифікаційний код 33381690, заборгованість за використану працю спецконтингенту у сумі 1147,54 грн. на р/р 37315003002690 у ВДК м. Брянка, МФО 804013, та заборгованість по доходах за використану працю спецконтингенту –2696,31 грн. на р/р 31258273210212 у ВДК м. Брянка, МФО 804013, всього 3843,85 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Капітал”, м. Перевальськ Луганської області, вул. Дзержинського, 25, ідентифікаційний код 32149599:

- в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 67,26 грн., видати наказ;

- в доход Державного бюджету України на р/р 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 155,61 грн., видати наказ.

4. В частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 561,20 грн. позов залишити без розгляду.

5. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 22.02.2010.

          Суддя                                                                       О.С. Фонова