Рішення № 82491737, 14.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3164/19

Справа №760/2875/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- Волкової В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання дій протиправними, зобов`язання повернути матеріали звернення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить:

-визнати протиправними дії відповідача при розгляді його звернення щодо бізнесу ректора ОСОБА_3 ;

-зобов`язати відповідача повернути матеріали його звернення відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян»;

-направити матеріали судової справи слідчому судді для внесення події кримінального правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство;

-стягнути з відповідача 100 000 , 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що в 2016 році він звернувся до ректора КПІ ОСОБА_3 на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» і просив відповісти на питання, пов`язанні з його можливими кримінальними корупційними правопорушеннями.

Ректор КПІ ОСОБА_3 на його звернення повідомив, що передав його підзвітній йому та призначеній ним Комісії по дотриманню законності та запобіганню проявам корупції - антикорупційній комісії університету.

Уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції в університеті є ОСОБА_4 .

На сайті КПІ повідомлялося, що його звернення буде розглянуто та перевірено згідно чинного законодавства і за результатами розгляду йому буде надана відповідь і вжито відповідних заходів.

Подане ним звернення не було розглянуто відповідно до закону, замість цього він отримав відписку.

Його звернення розглядалося на засіданні комісії в його присутності всупереч Закону України «Про запобігання корупції» і на користь ОСОБА_3

Комісія повинна була передати матеріали звернення в поліцію для внесення в ЄРДР і перевірки відповідно до законодавства, проте не зробила цього.

Зазначає також, що Комісія порушила ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» і не повернула йому матеріали його звернення.

Крім того, просить стягнути з відповідача 100 000 , 00 гр. в відшкодування завданої йому моральної шкоди за допущені порушення при розгляді скарги, неповернення матеріалів заяви і затягування судової справи.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні поти позову заперечувала.

Посилалася на те, що звернення позивача було прийнято та в подальшому розглянуто на засіданнях Комісії по дотриманню законності та запобіганню проявам корупції в університеті 15 листопада 2016 року та 29 листопада 2016 року.

На засіданні Комісії, що відбулося 29 листопада 2016 року, позивач особисто приймав участь.

Комісія дійшла висновку, що інформація, зазначена у зверненні позивача, не відповідає дійсності.

Письмові висновки комісії разом з листом ректора були направлені на адресу позивача.

Вказані обставини встановлені рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року в справі № 755/542/17, що набрало законної сили.

Зазначає, що звернення позивача було прийнято та розглянуто у встановленому законом порядку, що також встановлено вказаним судовим рішенням.

Також зазначає, що звернення позивача за своїм змістом не є скаргою, що виключає застосування ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Виходячи з цього, вважає, що права позивача з боку університету при розгляді його звернення порушені не були, а тому просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.40, ч.2 ст.55 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.

Судом встановлено, що 07 листопада 2016 року позивач, у порядку ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», направив звернення ректору Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» ОСОБА_3 про підозри в протиправній та корупційній діяльності, в якому просив надати йому відповідь на 10 поставлених питань.

При цьому зазначив, що в залежності від змісту відповідей на поставлені питання вони мають визначитися з доцільністю передачі матеріалів до спецслужби.

Листом № 0001/1022 від 07 грудня 2016 року за підписом ректора ОСОБА_3 позивач був повідомлений про передачу його звернення до Комісії по дотриманню законності та запобіганню проявам корупції в Університеті.

15 та 29 листопада 2016 року звернення позивача розглядалося на засіданні комісії, при цьому 29 листопада 2016 року позивач був присутній на засіданні.

Листом голови комісії ОСОБА_5 за наслідками засідання комісії позивач був повідомлений, що викладена ним у зверненні інформація не відповідає дійсності, ґрунтується на плітках та припущеннях, а також не містить в собі ознак протиправної корупційної діяльності ректора.

Крім того, було зазначено, що під час засідання йому були надані відповіді на поставлені питання.

/ а.с.8; 11; 17 /

Позивач у судовому засіданні зазначив, що він приймав участь у засіданні комісії 29 листопада 2016 року, однак вважає, що його звернення не було розглянуто належним чином і відповіді на поставлені ним питання щодо корупційної діяльності ректора КПІ йому надані не були.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст.15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням

Статтею 7 Закону визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Судом встановлено, що звернення позивача було направлено для розгляду до Комісії по дотриманню законності та запобіганню проявам корупції в університеті, що відповідає вимогам закону.

За результатами розгляду звернення комісія дійшла висновку, що порушені позивачем питання ґрунтуються на інформації, яка не відповідає дійсності, є плітками та припущеннями та не містить в собі ознак протиправної корупційної діяльності.

За наслідками розгляду звернення позивача, останньому були направлені письмові висновки Комісії разом з листом ректора.

/ а.с. 4; 17 /

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що дії відповідача при розгляді його звернення були неправомірними та суперечили нормам чинного законодавства, проте в в чому саме, в позові не зазначив, і судовому засіданні не пояснив.

Суд вважає, що звернення позивача було розглянуто належним чином, за результатами розгляду прийняте відповідне рішення, про що позивач був проінформований у встановленому законом порядку.

Та обставина, що результати розгляду звернення не задовольняють позивача, не є підставою для висновку про протиправність дій членів комісії при його розгляді.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України « Про звернення громадян» до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Поняття скарги визначено статтею 3 Закону, приведеною вище.

Суд вважає, що форма звернення позивача до ректора КПІ не відповідає визначеному статтею 3 Закону поняттю скарги, а тому у відповідача був відсутній обов`язок повертати долучені до звернення копії документів після його розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.

Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

З аналізу даної норми закону впливає, що норми ч. 2 ст. 25 Закону України "Про звернення громадян" застосовуються лише у випадку розгляду скарги на неправомірні дії або рішення органу чи посадової особи при розгляді такої скарги.

В даному випадку скарга позивачем не подавалася, в зверненні ставилося питання про надання ректором КПІ ОСОБА_3 відповідей на питання, які цікавили позивача, в зверненні не йшлося про неправомірні дії відповідача, а лише про надання роз`яснень з поставлених ним питань.

Виходячи з цього, суд вважає, що до спірних правовідносин вимоги ч. 2 ст.25 Закону України « Про звернення громадян» застосовуватися не можуть.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як визначено у статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що при розгляді звернення позивача відповідач діяв у порядку, визначеному законом, будь-яких доказів винних дій відповідача щодо нього при розгляді звернення позивач не надав, а тому підстави для задоволення вимог позивача і в цій частині відсутні.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Звертаючись до суду, позивач просив також зобов`язати відповідача направити додані ним до звернення матеріали в прокуратуру або поліцію для внесення події до ЄРДР.

В подальшому змінив цю вимогу і просив суд направити вказані матеріали слідчому судді для внесення події до ЄРДР та проведення досудового слідства.

При вирішенні даної вимоги суд виходить з того, що головним завданням держави у випадках вчинення злочинів є захист законних прав та інтересів громадян, а тому діяльність органів, які здійснюють кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення гарантій учасників провадження, і ефективне поновлення їхніх прав у разі порушення.

Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Досудове розслідування починається з моменту внесення слідчим або прокурором відповідних відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Виходячи з приведеного вище висновку про відповідність дій відповідача при розгляді звернення позивача вимогам закону, суд вважає правомірними і дії відповідача в частині ненаправлення звернення позивача до органу досудового розслідування в порядку ст. 214 КПК України.

Крім того, відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Під способами захисту цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Виходячи з цього та вкладеного вище висновку суду про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача, суд вважає, що вимога, викладена позивачем у поданій до суду в день судового засідання заяві про направлення матеріалів судової справи слідчому судді для внесення події кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове слідство не відповідає способам захисту, визначеним ст.16 ЦК України, а тому підстави для задоволення позову і в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.4 Закону України « Про судовий зір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви немайнового характеру, поданої фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.2 ч.2 ст.5 Закону у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

За змістом ч.3 ст.6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в лютому 2017 року, позов мав одну вимогу немайнового характеру.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640, 00 гр. за одну вимогу немайнового характеру.

В серпні 2018 року в порядку виконання ухвали суду про усунення недоліків позивачем додатково було зазначено ще дві вимоги немайнового характеру, які судовим збором оплачені не були, а в судовому засіданні 14 червня 2019 року позивач заявив додаткову вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка судовим збором також оплачена не була.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі, якщо позивач збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв`язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону № 3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2018рік» та « Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум з 01 січня 2018 року був встановлений у розмірі 1 762, 00 гр. а з 01 січня 2019 року - 1 921, 0 гр.

Таким чином, за дві додаткові вимоги немайнового характеру в серпні 2018 року позивачем мало бути сплачено додатково 1 409, 60 гр. судового збору.

За вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в червні 2019 року позивач мав сплатити 1 000, 00 гр. судового збору.

Виходячи з того, що при заявленні додаткових вимог судовий збір позивачем сплачений не був, з урахуванням рішення суду про відмову в позові, недоплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з нього на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 40, 55 Конституції України, ст.ст.15,16, 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про звернення громадян», ст. ст. 4, 5, 12 - 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання дій протиправними, зобов`язання повернути матеріали звернення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; ІН невідомий /на користь держави 2 409, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційногосуду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 червня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва