Рішення № 82491033, 13.06.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5755/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання -Корнійчук А.В.

розглянувши у порядку скороченого провадження в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку . Просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02 червня 2017 року по 27 грудня 2018 року включно в сумі 105418 грн.64 коп. ( сто п`ять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 64 коп.) та судові витрати по справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 червня 2017 року наказом № 193-к від 30.05.2017 р. вона була звільнена з роботи з посади заступника начальника поштамту - центру поштового зв`язку з питань технологій послуг поштамту - Центру поштового зв`язку №1 " за ст.38 КЗпП України. На момент звільнення у відповідача була наявна заборгованість перед нею невиплаченої заробітної плати, а саме заборгованість при перерахунку відпускних із врахуванням коефіцієнту корегування заробітної плати. Ця заборгованість при звільненні не була виплачена, а виплата заборгованості проведена тільки 27 грудня 2018 року після її звернення в Управління Держпраці у Рівненській області.

У зв`язку з тим, що розрахунок відповідачем в день звільнення з нею не провів він зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 02 червня 2017 року по 26 грудня 2018 року включно, за її розрахунками ця сума становить 105418 грн. 64 коп.

Представник позивача адвокат Спічек Т.В. в судове засідання подала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність та відсутніст позивачки. Просила врахувати відповідь на відзив на позовну заяву, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному об`ємі, просить задовольнити. Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому вона просить розгляд справи провести за її відсутності. Підтримала поданий до суду відзив .

Своє заперечення позову обгрунтовує тим, що 01 червня 2017 року у відповідності до наказу №193-К про припинення трудового договору, заступника начальника Поштамту - Центру поштового зв`язку №1 з питань технології послуг ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України.

Позивач вказує на те, що на момент розрахунку із нею у відповідача існувала заборгованість із виплаченої заробітної плати, але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки жодних підтверджуючих доказів позивач не надає. Підпис у наказі про звільнення із вказанням суми розрахункових коштів та підпис у самому розрахунковому листі свідчать про те, що позивач знала суму розрахункових та не мала зауважень щодо її розміру.

Позивач знала про незастосування п. 10.Постанови №100 протягом тривалого часу, на момент звернення до суду цей факт їй був відомий вже як мінімум 18 місяців.

Відповідно до ч.1ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вважають, що позивач пропустила строк на звернення до суду, оскільки як видно із матеріалів справи, позовна заява подана позивачем 22.03.2019 року.

Остаточний розрахунок із позивачем дирекцією було проведено на підставі наказу №193 –к від 01.06.2017 року. Факт проведення коригування середнього заробітку при нарахуванні відпускних не є остаточним розрахунком при звільненні та не є затримкою виплати заробітної плати, оскільки дані кошти не входять до фонду заробітної плати та не були нараховані, але не виплачені йому на момент звільнення. Заборгованості та спору про належні позивачу суми грошових коштів при звільненні не існувало, позивач при звільненні не заявляв жодної вимоги про виплату інших сум грошових коштів, крім тих, що отримав при звільненні. Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Держкомстату №5 від 13.01.2004 року, коефіцієнт коригування не входить до структури заробітної плати тому судом не можуть бути застосовані у даному випадку вимоги щодо стягнення середнього заробітку. За змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1. 2 Закону країни «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконануроботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

У даному випадку мають місце поважні причини та об`єктивні обставини, що мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання Рівненською дирекцією своїх зобов`язань по застосуванню п.10 Постанови №100.

У даному випадку роботодавець усунув порушення п.10 Положення №100, незастосування даного пункту відбулося не з вини роботодавця, а у зв`язку із неналежним виконанням посадовими особами своїх обов`язків.

Просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати залишити витратами позивача.

Відповідачем до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні.

З оглянутої відповіді на відзив,поданої до суду представником позивача адвокатом Спічек Г.В. вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач визнає факт не виконання дирекцією п. 10 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", а саме не проведення коригування при обчисленні середньої заробітної плати при обчисленні заробітної плати позивача за час відпустки в випадках підвищення Тарифних ставок і посадових окладів у розрахунковому періоді, заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, однак вважає , що оплата за відпустку не входить в фонд заробітної плати заробітної плати , а тому вважає , що судом не можуть бути застосовані у даному випадку вимоги щодо стягнення середнього заробітку. Вважає , що такі доводи відповідача є необгрунтованими, безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу. Вказані вище порушення були виявлені в ході проведення в дирекції комплексної перевірки виробничої фінансово-господарської діяльності в період з 06.11.2017р. по 24.11.2017р. (період, який перевірявся з січня 2014 р. по 30.09.2017р.). Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 в червні 2017 року такі порушення мали місце і відповідальність на неналежне нарахування заробітної плати і виплату її працівникам несе відповідач, а відтак відповідач мав провести відповідні нарахування і при звільненні виплатити всі належні їй кошти, тобто провести з нею повний розрахунок . Такий розрахунок був проведений тільки 27 грудня 2018 року після звернення позивача в Управління Держпраці у Рівненській області. І саме з цієї дати почався перебіг трьохмісячного строку звернення в суд з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку. Відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Саме невиплата позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку по день фактичного розрахунку зумовила її звернення до суду. Строк звернення вона не пропустила, звернулася в передбачений законом трьохмісячний строк, тому твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду є безпідставними і необгрунтованими. Відповідач вказує, що підпис позивача у наказі про звільнення із зазначенням суми розрахункових коштів та підпис у самому розрахунковому листі свідчать про те, що позивач знала суму розрахункових та не мала зауважень щодо її розміру. Такі твердження відповідача не відповідають дійсності. По- перше, в наказі про звільнення сума розрахункових не зазначена. По- друге, в наказі про звільнення підпису позивача не має, як і в розрахунковому листі. До того ж розрахунковий лист за червень позивачу відповідачем не був наданий. Зауважила, що відповідач не вжив заходів щодо проведення повного розрахунку з позивачем не тільки при звільненні, а і після проведення перевірки і виявлення порушень, права позивача були поновлені тільки після припису Управління Держпраці. Щодо розрахунку суми середнього заробітку відповідач не заперечує правильності розрахунку середнього заробітку, тобто визнає правильність проведеного розрахунку. Просить задовольнити позов ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі. Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення. Судом встановлено, що 01 червня 2017 року наказом № 193-к від 30.05.2017 р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи з посади заступника начальника поштамту - центру поштового зв`язку з питань технологій послуг поштамту - Центру поштового зв`язку №1 відповідно до ч.1 ст.. 38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . Повний розрахунок на день звільнення з нею не проведено. Встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Управління Держпраці у Рівненській областіщодо можливого порушення стосовного неї законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення та розрахунку при звільненні. З оглянутої відповіді № 18-04/202 від 14.01.2019 р. встановлено, що усі належні позивачці ОСОБА_1 кошти від Рівненської дирекції ПАТ «Укрпошта» (а саме: заробітна плата за травень-червень 2017 року, компенсація за 6 календарних днів невикористаної відпустки виплачено 06.06.2017. На виконання припису про усунення виявлених порушень, внесеного Управлінням Держпраці у Рівненській області за результатами здійсненого інспекційного відвідування 4 грудня 2018 року, відповідно до п. 10 розділу IV постанови КМУ № 100, з урахуванням вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», позивачці донарахована сума заробітної плати за весь час відпусток з 1998 по 2017 роки та виплачена 27 грудня 2018 року (відомості на виплату грошей від 27.12.2018 № 1; від 27.12.2018 № 2).

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ст.47, частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові усіх сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд прийшов до висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стосується періоду з 02.06.2017 р. по 27.12.2018 р.. Так, судом встановлено, що 27.12.2018 р. відповідачем були вжиті заходи щодо виплати позивачу донарахованих коштів на виконання припису.

Оскільки розрахунок із позивачкою був проведений 27.12.2018 р. , то саме з цієї дати почався перебіг трьохмісячного строку звернення в суд з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, позивачка звернулася із позовом 21.03.2019 р., а тому строк звернення до суду позивачкою не пропущено.

Згідно розрахунку проведеного позивачем, встановлено : звільнена 01 червня 2017 року.

Оскільки в травні місяці 2017 року перебувала у відпустці розрахунок середнього заробітку проведений з сум заробітної плати за березень - квітень 2017 року Відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу : Нарахована заробітна плата в березні 2017 року 5485 грн. 00 коп. Відпрацьовано 22 дні Нарахована заробітна плата за квітень 2017 року -5485 грн.00 коп. Відпрацьовано 19 днів Середньоденна заробітна плата (5485 грн.00 коп. + 5485 грн.00 коп.): (22 + 19) =267 грн.56 коп. Період затримки з 02 червня 2017 р. по 26 грудня 2018 включно 394 дні , в тому числі: в 2017 році червень - 19 днів, липень -21 день., серпень - 22 дні., вересень - 21 день, жовтень - 21 день., листопад 22 дні., грудень - 20 днів., в 2018 році : січень - 21 день, лютий - 20 днів, березень - 21 день , квітень - 19 днів, травень - 21 день, червень - 20 днів, липень - 22 дні, серпень - 22 дні, вересень - 20 днів, жовтень - 22 дні, листопад 22 дні, грудень - 18 днів. Сума середнього заробітку за період затримки : 267 .56 х 394 =105418, 64 грн. За таких обставин та враховуючи те, що мало місце порушення ст.ст. 116,117 КЗпП, суд приходить до висновку , що позов підлягає до задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2017 року по 27.12.2018 року в розмірі 105418,64 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати - судовий збір в сумі 1054,19 грн., сплачений позивачем при пред`явленні позову, підлягає до стягнення з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 22; код ЄДРПОУ 21560045) в особі Рівненської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (Код ЄДРПОУ ВП: 22565760; 33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола, 1) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2017 року по 27 грудня 2018 року в сумі 105418 ( сто п`ять тисяч чотириста вісімнадцять ) грн.64 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 22; код ЄДРІІОУ 21560045) в особі Рівненської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (Код ЄДРПОУ ВП: 22565760; 33028. м. Рівне, вул. В. Чорновола, 1) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири ) грн. 19 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" : місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 22; код ЄДРПОУ 21560045) в особі Рівненської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (Код ЄДРПОУ ВП: 22565760; 33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола, 1).

Повне рішення виготовлене – 19.06.2019 р.

Суддя: О.В.Панас