Рішення № 8248951, 16.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                 Справа № 8/259пд

          За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»», смт. Білореченський Лутугинського району Луганської області,

за участю Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, –Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»», смт. Ювілейне м. Луганськ, -

про розірвання договору оренди, стягнення 169927 грн. 29 коп. та зобов’язання звільнити приміщення.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Маркєлов О.Ю. –начальник юридичного відділу, - довіреність №18-01-00108 від 13.01.09 року; Ващенко Ю.К. – заступник начальника юридичного відділу, - довіреність № 20-01 від 16.06.09 року;

від відповідача –Бакулін Д.О. –представник, - довіреність №б/н від 01.09.09 року;

від третьої особи –Рухадзе І.В. - юрисконсульт, - довіреність № 03/5-1079 від 25.12.09 року , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено про:

розірвання договору оренди державного майна від 02.03.2009 № 003184/09, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Закритим акціонерним товариством «Гірничо-збагачувальна фабрика «Луганська»»(далі - «ЗАТ «ГЗФ «Луганська»»);

стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 33779,09 грн., 3% річних у сумі 66,45 грн., пені у розмірі 1106,06 грн. та кошти за фактичне користування державним майном у сумі 134975,69 грн.;

зобов’язати відповідача звільнити нежитлові вбудовані приміщення, площею 240,6 кв.м. у підвалі та приміщення площею 486,10 кв.м. на четвертому поверсі будівлі адміністративно-побутового комбінату, які перебувають на балансі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»Державного підприємства «Луганськвугілля»та розташовані за адресою: м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04 грудня до 22 грудня 2009 року та з 22 грудня 2009 року до 12 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 12.01.2010 року на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України термін судового розгляду справи продовжено на 1 місяць –до 17 лютого 2010 року.

Розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено з 12 січня до 29 січня 2010 року –за клопотанням відповідача про надання йому часу для підготовки документів та доказів за цим спором.

Ухвалою суду від 12.01.10 року Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»»(далі –ВП «Ш/у «Луганське»»), смт. Ювілейне м. Луганськ, - визнана Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - при цьому нею як балансоутримувачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

          основного боргу з орендної плати станом на 01.12.2009 року у сумі 164721,32 грн.;

3% річних у сумі 3696,15 грн.;

          пені за період з березня 2009 року по серпень 2009 року включно у сумі 5204,90 грн., - а всього 173622,37 грн.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29 січня до 16 лютого 2010 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засіданні, призначеного на 16.02.2010 року, представниками сторін та третьої особи заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представники позивача та відповідача звернулися до суду з клопотанням про затвердження укладеної між ними мирової угоди від 08.02.2010 року наступного змісту:

«08.02.2010 року, м. Луганськ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області, далі поіменоване як «Кредитор», в особі начальника відділення Пшенічного М.М., який діє на підставі Положення, - з одного боку, - та ЗАТ ГЗФ «Луганська», далі поіменоване як «Боржник», в особі директора Гаруса В.КУ., який діє на підставі Статуту, - з другого боку, - прийняли рішення про укладення мирової угоди (далі –Угода) на таких умовах:

                                        1.Загальні положення.

1.1.Ця угода укладена між сторонами відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

1.1.Угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом і є обов’язковою для виконанням Боржником та Кредитором.

1.2.Угода регулює відносини між Боржником та Кредитором щодо задоволення вимог Кредитора, зазначених у позові Кредитора у справі №8/259пд, що розглядалась Господарським судом Луганської області.

1.3.З моменту набуття чинності цією Угодою, до закінчення терміну її дії, встановлено п.3.1 Угоди, Кредитор не має права здійснювати дії по примусовому виконанню зобов’язань, а саме: заходів по примусовому стягненню, накладенню арешту на майно боржника або застосування інших забезпечувальних заходів обмежувального характеру.

1.4.Розрахунки по зобов’язаннях проводяться шляхом перерахування Боржником грошових коштів на р/р 31119094700170 ГУДКУ у Луганській області, код 23487074, МФО 804013.

                              2.Порядок виконання зобов’язань.

2.1.Заборгованість Боржника перед Кредитором у сумі 149927,29 грн. сплачується Боржником грошовими коштами на користь Кредитора наступним чином:

п/нСтроки погашення зобов’язаньСума зобов’язань, яка підлягає до сплати (грн.):

1.Лютий 2010 р.16658,59

2.Березень 2010 р.16658,59

3.Квітень 2010 р.16658,59

4.Травень 2010 р.16658,59

5.Червень 2010 р.16658,59

6.Липень 2010 р.16658,59

7.Серпень 2010 р.16658,59

8.Вересень 2010 р.16658,59

9.Жовтень 2010 р.16658,59

2.2.Боржник зобов’язаний не пізніше наступного дня після підписання даної мирової угоди направити її для затвердження до Господарського суду Луганської області.

2.3.Порядок розірвання та визнання недійсною цієї Угоди вирішується відповідно до вимог чинного законодавства України.

                                        3.Інші умови.

3.1.Термін дії Угоди встановлюється з дати її затвердження Господарським судом Луганської області і діє до дати фактичного виконання зобов’язань Боржником, зазначеної у п.2.1 цієї Угоди.

3.2.Дія Угоди припиняється у разі дострокового виконання Боржником усіх зобов’язань перед кредитором.

3.3.Ця угода укладена у трьох примірниках, по одному для кожної сторони і один примірник –для господарського суду Луганської області.

                                        4.Підписи сторін.».

У судовому засіданні представники позивача подали заяву про відмову від позову у частині розірвання договору та звільнення приміщення (вих. №б/н від 16.02.2010 року), якою поставили суд до відома про те, що у зв’язку з укладенням мирової угоди відмовляються від позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №003184/09, укладеного між сторонами 02.03.09 року, та про покладення на відповідача обов’язку звільнити орендоване нерухоме майно.

Проти задоволення позовних вимог третьої особи не заперечив.

Виходячи з того, що вказана заява про часткову відмову від позову не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує охоронювані законом права позивача та інших осіб, суд приймає її та припиняє провадження по справі у даній частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача в частині основного позову просить суд затвердити вищезгадану мирову угоду.

Що стосується позовних вимог третьої особи, він позов визнав у повному обсязі: в частині основного боргу у розмірі 164721,32 грн. (відзив на позов від 29.01.10 року за вих. №250; акт взаємозвірки стану розрахунків між відповідачем та третьою особою по цій справі від 01.01.10 року станом на 01.01.10 року), - але заявив клопотання про зменшення судом суми штрафних санкцій, заявлених до стягнення третьою особою, з 8901,05 грн. –до 834,00 грн. (клопотання від 29.01.10 року за вих. №249), мотивуючи його скрутним фінансово-економічним становищем відповідача, яке поглибилося внаслідок світової фінансової кризи; наявністю у відповідача дебіторської заборгованості на суму 339.990,3 тис. грн., кредиторської заборгованості у сумі 370.792,6 тис. грн.; заборгованості з заробітної плати у сумі 1.963,9 тис. грн., - при цьому судом звернуто увагу на те що, відповідач на підтвердження цих доводів, крім довідки (без дати та без номера), не надав жодного документа.

Представник Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ВП «Ш/у «Луганське»»- підтримав свої позовні про стягнення з ЗАТ «ГЗФ «Луганська»» заборгованості з орендної плати у сумі 164721,32 грн., 3% річних у сумі 3696,15 грн., пені у сумі 5204,90 грн., а всього 173622,37 грн., а також судових витрат, та категорично заперечив проти задоволення клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, пославшись на те, що ВП «Ш/у «Луганське»»працює у таких же самих фінансово-економічних умовах, що і відповідач.

І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.03.09 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна №003184/09, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 726,7 кв.м, а саме: приміщення площею 240,6 кв.м у підвалі та приміщення площею 486,1 кв.м на четвертому поверсі будівлі адміністративно-побутового комбінату, оціночною вартістю станом на 30.11.08 року 1.913.887,00 грн., що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»ДП «Луганськвігулля»(далі –Балансоутримувач) та розташоване за адресою: м. Луганськ, смт Ювілейне, вул. Бондаренко, 1 (п.1.1); майно передане в оренду з метою розміщення офісних приміщень адміністрації фабрики ЗАТ «ГЗФ «Луганська» - 486,1 кв.м та лабораторії – 240,6 кв.м (п.2.1).

Вступ у користування предметом оренди настає з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі (п.2.2). Передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендареві права власності на нього (п.2.3).

          Орендна плата за базовий місяць оренди –листопад 2008 року становить 24000,00 грн., без ПДВ (п.3.1), а у наступні місяці підлягає корегуванню на індекс інфляції за наступні місяці (п. (п.3.2-3.3); перераховується: 70% від суми місячної орендної плати у розмірі 16800,00 грн. за базовий місяць –листопад 2008 року - на користь Державного бюджету України, а 30% від тієї ж суми не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, - на користь балансоутримувача (п.3.4); її розмір може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін за умов, визначених п.3.5 договору.

          Орендар зобов’язаний: вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та балансоутримувачу (п.5.3).

          Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання цього договору у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов цього договору (п.8.2).

          У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.9.1); у випадку несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендної плати орендар відповідно до чинного законодавства сплачує до Державного бюджету України пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми, при цьому нарахування пені здійснюється на суму боргу, незалежно від часу його виникнення (п.9.4).

          Договір укладено на термін з 02.03.09 року по 01.03.11 року включно (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених п.10.7 цього договору; останній може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання умов договору, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.10.5).

          Орендодавець 02.03.09 року передав предмет оренди орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі.

          У зв’язку з неналежним виконанням орендарем (відповідачем) умов вищезгаданого договору:

          1)РВ ФДМУ склав розрахунок суми позову, згідно якому визначив суму:

          основного боргу за період з липня по жовтень 2009 року включно у сумі 33779,09 грн.;

          пені за період з 09.08.09 року по 12.11.09 року у сумі 1106,06 грн.;

          3% річних у сумі 66,45 грн., - які просив стягнути з відповідача, а також розірвати вищезгаданий договір оренди та спонукати орендаря звільнити орендовані приміщення.

          Відповідач визнав позов у повному обсязі (вих. №250 від 29.01.10 року)

          2)ВП «Шахтоуправління «Луганське»»на адресу відповідача спрямувало претензію №1/10б-1276 від 16.09.09 року та №1/03-1465 від 22.10.09 року, якими запропонувало погасити борг (докази їх отримання додано до справи), - однак відповідач, підтвердивши шляхом участі у взаємозвірці стану розрахунків у кожному випадку факт наявності боргу, - не вжив заходів до його погашення.

          У зв’язку з останньою обставиною третя особа у рамках даного спору звернулася до суду з самостійними вимогами на предмет позову, при цьому просить стягнути з відповідача:

          основний борг з орендної плати станом на 01.12.09 року у сумі 164721,32 грн.;

3% річних у сумі 3696,15 грн.;

          пеню за період з березня 2009 року по серпень 2009 року включно у сумі 5204,90 грн., - а всього 173622,37 грн.

          Відповідач, як сказано вище у цьому рішенні, ці позовні вимоги визнав у повному обсязі та, керуючись ст. 83 ГПК України, заявив клопотання про зменшення суми заявлених до стягнення штрафних санкцій.

          ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов третьої особи –ВП «Шахтоуправління «Луганське»»підлягає задоволенню у повному обсязі, а укладена між позивачем та відповідачем мирова угода –затвердженню з наступних підстав.

          1.Провадження по справі в частині основного позову підлягає закриттю на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що сторони звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди.

Згідно ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

          Суд, роз’яснивши сторонам зміст ст. 78 ГПК України, виходячи з того, що укладення мирової угоди не суперечить охоронюваним законом правам та інтересам сторін та інших осіб, не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем.

          2.При вирішенні спору в частині самостійних вимог на предмет спору, заявлених ВП «Шахтоуправління «Луганське»»як третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які існують між сторонами, базуються на договорі оренди.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).          

          Чинний Цивільний кодекс України передбачає можливість укладення договору на користь третьої особи.

          Так, згідно ст. 636 цього Кодексу договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

          Саме правилом ст. 636 ЦКУ скористалася у даному випадку третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Сторони, уклавши вищезгаданий договір, взяли на себе низку зобов’язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умовам договору та вимогам чинного законодавства за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст. 762 ЦКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто передав орендареві предмет договору, тим самим виконавши вимоги ст.ст.795-796 ЦКУ та ст. 13 ЗУ №2269-ХІІ.

          Орендар не виконав умов договору, ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ., а також ст.ст. 762 та 797 ЦКУ - про щомісячну сплату орендної плати за користування орендованим майном.

Інший строк оплати, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Вирішуючи цей спір в частині стягнення пені, суд виходить з того, що позивач при визначенні розміру пені та періоду її стягнення дотримався вимог чинного законодавства.

          При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

          Отже, вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних повністю відповідають вимогам закону, фактичним обставинам справи, є доведеними у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд судові витрати, понесені третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що третя особа при зверненні до суду з заявою про самостійні позовні вимоги припустилася надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №285 третя особа у даному випадку повинна була сплатити на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - однак, фактично на підставі платіжного доручення №1853 від 17.12.09 року нею сплачено 283,20 грн., у зв’язку з чим сума надмірної сплати цих витрат становить 47,20 грн. (283,20 грн. – 2346,00 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

Керуючись п.6.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 року №02-5/78 «Про деякі питання застосування розділу УІ ГПК України»суд не стягує з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати за основним позовом.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, 49,75, пунктами 4 та 6 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В и р і ш и в :

1.Затвердити мирову угоду, укладену 08.02.2010 року між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Закритим акціонерним товариством «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»», наступного змісту:

«08.02.2010 року, м. Луганськ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області, далі поіменоване як «Кредитор», в особі начальника відділення Пшенічного М.М., який діє на підставі Положення, - з одного боку, - та ЗАТ ГЗФ «Луганська», далі поіменоване як «Боржник», в особі директора Гаруса В.КУ., який діє на підставі Статуту, - з другого боку, - прийняли рішення про укладення мирової угоди (далі –Угода) на таких умовах:

                                        1.Загальні положення.

1.1.Ця угода укладена між сторонами відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

1.1.Угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом і є обов’язковою для виконанням Боржником та Кредитором.

1.2.Угода регулює відносини між Боржником та Кредитором щодо задоволення вимог Кредитора, зазначених у позові Кредитора у справі №8/259пд, що розглядалась Господарським судом Луганської області.

1.3.З моменту набуття чинності цією Угодою, до закінчення терміну її дії, встановлено п.3.1 Угоди, Кредитор не має права здійснювати дії по примусовому виконанню зобов’язань, а саме: заходів по примусовому стягненню, накладенню арешту на майно боржника або застосування інших забезпечувальних заходів обмежувального характеру.

1.4.Розрахунки по зобов’язаннях проводяться шляхом перерахування Боржником грошових коштів на р/р 31119094700170 ГУДКУ у Луганській області, код 23487074, МФО 804013.

                              2.Порядок виконання зобов’язань.

2.1.Заборгованість Боржника перед Кредитором у сумі 149927,29 грн. сплачується Боржником грошовими коштами на користь Кредитора наступним чином:

п/нСтроки погашення зобов’язаньСума зобов’язань, яка підлягає до сплати (грн.):

1.Лютий 2010 р.16658,59

2.Березень 2010 р.16658,59

3.Квітень 2010 р.16658,59

4.Травень 2010 р.16658,59

5.Червень 2010 р.16658,59

6.Липень 2010 р.16658,59

7.Серпень 2010 р.16658,59

8.Вересень 2010 р.16658,59

9.Жовтень 2010 р.16658,59

2.2.Боржник зобов’язаний не пізніше наступного дня після підписання даної мирової угоди направити її для затвердження до Господарського суду Луганської області.

2.3.Порядок розірвання та визнання недійсною цієї Угоди вирішується відповідно до вимог чинного законодавства України.

                                        3.Інші умови.

3.1.Термін дії Угоди встановлюється з дати її затвердження Господарським судом Луганської області і діє до дати фактичного виконання зобов’язань Боржником, зазначеної у п.2.1 цієї Угоди.

3.2.Дія Угоди припиняється у разі дострокового виконання Боржником усіх зобов’язань перед кредитором.

3.3.Ця угода укладена у трьох примірниках, по одному для кожної сторони і один примірник –для господарського суду Луганської області.

                                        4.Підписи сторін.».

3.Провадження по справі в частині позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, до Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»», смт. Білореченський Лутугинського району Луганської області, - про розірвання договору оренди, стягнення 169927 грн. 29 коп. та зобов’язання оренди, стягнення 169927 грн. 29 коп. та зобов’язання звільнити приміщення - припинити. 4.Судові витрати за основним позовом з Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»»не стягувати.

5.Рішення в частині затвердження мирової угоди набирає законної сили з дня складення та підписання повного тексту цього рішення та може бути пред'явлене до примусового виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після закінчення строку розстрочки, наданої мировою угодою.

6.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»», ідентифікаційний код 32441307, яке знаходиться за адресою: смт. Білореченський Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»», ідентифікаційний код 26410557, яке знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1 міста Луганська, - основний борг з орендної плати у сумі 164721 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять одна) грн.32 коп., пеню у сумі 5204 (п’ять тисяч двісті чотири) грн.90 коп.; 3% річних у сумі 3696 (три тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 15 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 22 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          7.Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське»», ідентифікаційний код 26410557, яке знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1 міста Луганська, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 47 (сорок сім) грн. 20 коп.

          Підставою для виплати вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 17 лютого 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа