Рішення № 82488307, 13.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2019 Справа №607/22690/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ним право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за законом першої черги спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Однак, звернувши у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у вказаному житловому будинку з підстав відсутності правовстановлюючого документа на житловий будинок. Також вказує, що спірний житловий будинок є колгоспним двором, який складався із п`яти членів, головою якого був померлий ОСОБА_5 . Крім нього немає інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, оскільки дружина померлого ОСОБА_2 та інший син померлого ОСОБА_4 подали у нотаріальну контору заяви про відмову від прийняття спадщини, а дочка померлого ОСОБА_3 , яка на момент смерті спадкодавця не проживала та не була зареєстрованою разом із ним, із заявою про прийняття спадщини у нотаріальну контору не зверталася. З цих підстав, позивач позбавлений у нотаріальному порядку реалізувати свої спадкові права, тому змушений звернутися до суду із позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак, попередньо направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, кожен окремо подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких вказали , що позовні вимоги визнають та не заперечують проти задоволення позову.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України справу слід розглянути у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 30 липня 1990 року виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №146 від 25 липня 1990 року «Про оформлення права власності на жилі будинки» цілий житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, що складається із 5 членів, головою якого є ОСОБА_5 .

Відповідно із Інформаційною довідкою про технічний стан нерухомого майна №1029 виданої 21 серпня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 21 серпня 2018 року по обліку бюро будинковолодіння №7, що знаходиться по вул. Тернопільська в с. Мишковичі рахується за: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

Відповідно із Інформаційною довідкою №1030 виданою 21 серпня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого 30 липня 1990 року виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №146 від 25 липня 1990 року.

Довідкою №815 виданою 24 липня 2018 року виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_5 , станом на 01 липня 1990 року – двір колгоспний. Станом на 01 липня 1990 року в житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_5 – голова двору; ОСОБА_2 – дружина; ОСОБА_7 – дочка; ОСОБА_4 – син; ОСОБА_1 – син.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №06 Виконавчого комітету Мишковицької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, яким 03 квітня 2018 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки №871 виданої 09 серпня 2018 року виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 – син; ОСОБА_2 – дружина; ОСОБА_4 – син; ОСОБА_8 – внук; ОСОБА_9 – внучка.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19 червня 1976 року у с. Конюхи Козівського району Тернопільської області.

Як убачається із матеріалів спадкової справи №347/2018 р., заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлений законом строк, а саме 08 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_5 .

Також, із матеріалів вказаної спадкової справи слідує, що 08 серпня 2018 року у Тернопільську районну державну нотаріальну контору звернулись із заявами про відмову від прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_5 дружина померлого – ОСОБА_2 та син померлого ОСОБА_4 .

18 жовтня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №2919/02-14, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_1 , зокрема на частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , оскільки вказаний житловий будинок належить колгоспному двору, який складається із п`яти членів, однак, власність колгоспного двору чинним законодавством не передбачена. А тому, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення власності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

21 серпня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті вказано ОСОБА_1 .

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд, будинковолодіння АДРЕСА_1 складається із: А – житлового будинку, 1986 року побудови; а – прибудова, 1986 року побудови; сх. – сходи; Б – гараж, 1988 року побудови; В – літня кухня, 1985 року побудови; Пд(В) – підвал, 1985 року побудови; сх.. – сходи; в – прибудова, 1985 року побудови; Г – хлів, 1985 року побудови4 Д – госп. Будівля, 1985 року побудови; Пд (Є) – підвал, 1985 року побудови; навіс – 1989 року побудови; С – септик; 1 – огорожа; 2 – ворота; 3 – хвіртка; 4 – огорожа; 5 – ворота; 6 – ворота; 7 – огорожа; 8 – підп.. стіна; І – вимощення; ІІ – вимощення.

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку АДРЕСА_1 загальна площа житлового будинку становить 140,1 кв.м., житлова площа – 88,6 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відтак, у вказаній частині підлягають застосуванню норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності`судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України “Про власність” майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відтак, з огляду на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_5 та членами двору були: ОСОБА_2 – дружина; ОСОБА_7 – дочка; ОСОБА_4 – син; ОСОБА_1 – син, отже, кожному із них належало по 1/5 частині вказаного житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_5 не було складено заповітного розпорядження, відтак, у даному випадку має місце спадкування за законом.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування”, спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 . Разом із цим, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як спадкоємці першої черги за законом після померлого ОСОБА_5 у шестимісячний строк подали у нотаріальну контору заяви про відмову від прийняття спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідно із спадковою справою, заведеною після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - заява відповідача ОСОБА_3 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 відсутня . При цьому на момент смерті спадкодавця відповідач ОСОБА_3 не була зареєстрованою та не проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №871 виданої 09 серпня 2018 року виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Таким чином, крім позивача ОСОБА_1 , інших спадкоємців першої черги спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , які б в установленому законом порядку прийняли спадщину – немає.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного рішення суду – 13 червня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місце знаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка