Постанова № 82487430, 11.06.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/620/19

Провадження № 2-а/444/37/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Жовківський районний суд Львіської області в складі :

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква Львівської області в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції , інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічук Вадима Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції , інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічук Вадима Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року, свої вимоги мотивує тим, що 25.02.2019 року позивач рухався автомобілем марки «Renault Magnum 460.19» з номерним знаком НОМЕР_1 по автомобільній дорозі Київ-Чоп М06, приблизно о 00:16 здійснив обгін транспортного засобу , який рухався попереду, з дотриманням ПДР України. Після того, як він проїхав ще незначний відрізок дороги його зупинив інспектор 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічук Вадим Борисович. Він зазначив, що нібито порушив п.14.6 в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Він з цим не погодився , попросив надати йому докази вчинення цього правопорушення . На його прохання інспектор поліції показав відеозапис, на якому чітко не видно ані марки автомобіля, ані його номерних знаків . Він вказав, що такий доказ є неналежним, адже на відеозаписі не видно, який саме транспортний засіб на ньому зображений . Тому він надав письмові пояснення про причини незгоди зазначиним правопорушенням, однак відповідач інспектор поліції все одно склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №944354 .

Вважає постанову незаконною,такою,що підлягає скасуванню , з огляду на наступне. А саме, відповідач інспектор поліції не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи . Звинувчення не може грунтуватися лише на припущеннях працівника поліції. Натомість він не з`ясував обставин вчинення адміністративного правопорушення.

На його прохання надати докази вчинення ним адміністративного правопорушення , інспектор поліції показав йому відеозапис, на якому чітко не видно, який транспортний засіб зображений на цьому відеозаписі, в який час, в якому місці та при якій обстановці. Цей відеозапис однозначно не підтверджує вчинення ним правопорушення, на що позивач звернув увагу інспектору поліції . Тому вважає, що доказів вчинення ним правопорушення немає.

Зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року містить суттєві недоліки , а саме не відповідає вимогам п.5,6 додатку 5 Розділу VI Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395 . також в постанові є певні неточності, які також не дозволяють зрозуміти її дійсний зміст . Так у п.6 не зазначено, який саме водій здійснив обгін, керуючи яким саме транспортним засобом , у якому саме населеному пункті . Також у п.9 постанови нерозбірливим , дрібним почерком дописано певні дані ,з`ясувати зміст яких не видається за можливе.

Окрім того вказує, що відповідно до п.4 Розділу 4 Інстукції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права передбачені ч.1 ст.268 КУпАП та статтями 55,56,59,63 Конституції України у даному випадку інспектором поліції не роз`яснив позивачу його права та обов`язки . До того ж , під час розгляду справи позивач висловив бажання скористатися правовою допомогою захисника, у зв`язку із чим перенести розгляд справи, однак відповідачем інспектором поліції у задоволенні цього клопотання відмовив.

У зв`язку із наведеним вище просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №944354 від 25.02.2019 року, винесену інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічуком Вадимом Борисовичем та закрити провадження у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року

Позивач в судове засідання не прибув, однак представник позивача в судовому засіданні в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі. Окрім того подав на адресу суду відповідь на відзив в якому зазначив, що надані працівниками поліції відеозаписи не є належними доказами в розумінні ст.73 КАС України.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином. Однак з Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що адміністративний позов не підлягає, до задоволення у зв`язку із тим, що обставини, на які посилається позивач по справі є надуманими, такими, що не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Зазначають, що користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.

Зазначають, що згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року вбачається що 25.02.2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Magnum 460.19» з номерним знаком НОМЕР_1 по автомобільній дорозі Київ-Чоп 382, приблизно о 00:16, порушив правила обгону, а саме здійснив обгін ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6 (в) ПДР України . Внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, в результаті чого був зупинений інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенатом поліції Ліснічуком В.Б., яким було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №944354 від 25.02.2019 року. Даною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн.

Вказують, що факт скоєння позивачем вищезазначеного правопорушення зафіксовано на відео, зокрема на технічний прилад (відеокамера SAMSUNG SDV-0984) , а розгляд справи про адміністративне правопорушення позивачем ОСОБА_1 здійснювався з відеофіксацією на технічний пристрій ВК-0006, що був закріплений на форменному одязі поліцейскього, який долучено до відзиву, інспектор зупинив автомобіль позивача, пояснив суть скоєного правопорушення, повідомив про розгляд справи про адміністративне правопорушення, ознайомив позивача з його правами відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вважають, що враховувати пом`якшуючі чи обтяжуючі обставини не було доцільним, оскільки правопорушення відносяться до сфери забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стверджують, що інспектор поліції Ліснічук В.Б. в своїх діях керувався вимогами ст. 122 КУпАП (порушення правил дорожнього руху згідно переліку), ст. ст. 251, 252 КУпАП (оцінка доказів), ст. 258 КУпАП (випадки, коли адмінпротокол не складається), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395.

А тому просять відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Представник позивача подав на адресу суду відповідь на відзив, який підтримав в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

П. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так як представник відповідача в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, жодних відомостей про поважність причин такої неявки у суду немає, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Крім того суд враховує, що стороною відповідача висловлено позицію щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши думку представника позивача, вивчивши відзив на позовну заяву відповідача, відповідь на даний відзив представника позивача, а також дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак це правило не стосується правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

Ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року вбачається що 25.02.2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Magnum 460.19» з номерним знаком НОМЕР_1 по автомобільній дорозі Київ-Чоп 382, приблизно о 00:16, порушив правила обгону, а саме здійснив обгін ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6 (в) ПДР України . Внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, в результаті чого був зупинений інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенатом поліції Ліснічуком В.Б., яким було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №944354 від 25.02.2019 року. Даною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн.

Згідно п. 14.6 «в» Правил дорожнього руху, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, обгін це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 (вузька суцільна лінія) для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

В судовому засіданні було оглянуто наданий представником відеозапис з технічного приладу (відеокамера SAMSUNG SDV-0984) , відеофіксацію на технічного пристрою ВК-0006, що був закріплений на форменному одязі поліцейського.

Зокрема з відеоматеріалів чітко вбачається, що водій закінчував маневр обгону транспортного засобу безпосередньо на пішохідному переході. Транспортний засіб, який позивач обігнав останній не збільшував швидкість руху та не створював перешкоду правопорушнику обігнати його, а лише рухався з дотриманням ПДР України.

Обгін в свою чергу, відповідно до ПДР України - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Розділ 34 ПДР п.1.1 передбачає, що вузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, а п.1.6 ПДР визначає - (лінія наближення - переривчаста лінія, в якій довжина штрихів утричі перевищує проміжки між ними) - попереджає про наближення до розмітки 1.1. З відео чітко вбачається, що водій чітко розумів заборону обгону, так як почав свій маневр перетнувши дорожню розмітку 1.6., що вказує про наближення дорожньої розмітки 1.1. в зоні дії знаку «пішоходного переходу». Наближаючись до таких пішохідних переходів, водії зобов`язані знизити швидкість руху свого транспортного засобу, а в разі створення перешкоди або небезпеки для руху пішоходів зупинитися перед пішохідним переходом згідно з п. 18.1 цих Правил дорожнього руху. Проте, ОСОБА_1 порушив вимоги вищезазначених норм ПДР України та здійснив обгін.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався за допомогою відео фіксації на технічний пристрій, що закріплений на формений одяг поліцейського ВК-0006.

В свою чергу, частиною 2 статті 122 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Як було зазначено вище, постановою поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічука Вадима Борисовича позивача було визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу всумі 425,00 грн.

Звертаю увагу суду, що санкція ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає застосування такого заходу впливу, як попередження.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції Українивизначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону. Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, за приписами даної статті, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

В свою чергу, частинами 2, 3 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частиною першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі .

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі .

Приписами п.4 Інструкції №1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції)або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 216 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 КУпАП, що у разі вчинення правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП .

Щодо твердження позивача стосовно того, що зазначена постанова винесена з порушенням ст.33 КУпАП.

Дане твердження є теж хибним, так, як дана стаття містить виключення : «крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ...», а на ОСОБА_1 накладено стягнення саме за порушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до

адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02,07.2015 №580-VIII ''Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02,07.2015 №580-УІІІ "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах,монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правилдорожнього руху.

Як уже зазначалося вище та вказано у постанові дане правопорушення було зафіксоване на технічний прилад (відеокамера SAMSUNG SDV-0984) , а розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 здійснювався з відеофіксацією на технічний пристрій ВК-0006, що був закріплений на форменому одязі поліцейського.

Щодо твердження позивача про те, що інспектором поліції не роз`яснено позивачу його права та обов`язки передбачені ч.1 ст.268 КУпАП та статтями 55,56,59,63 Конституції України, не знайшло свого підтвердження , оскільки при перегляді судом відеофіксації на технічному пристрої ВК-0006, що був закріплений на форменому одязі поліцейського встановлено , що позивачу було роз`яснено його права та обов`язки передбачені ч.1 ст.268 КУпАП та статтями 55,56,59,63 Конституції України .

Дані відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП.

Суд вважає, що надані письмові пояснення, як і пояснення представника позивача в судовому засіданні спрямовані на уникнення відповідальності та не відображають реальної картини події, яка покладена в основу оскаржуваної постанови.

Крім того досліджені докази в сукупності підтверджують правильність висновків суду про це.

Суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Крім того суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення на транспорті, що за своєю природою несе високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, а тому інспектор поліції, який виніс оскаржувану постанову, правильно обрав вид та міру стягнення ОСОБА_1

Суд бере до уваги, що працівником поліції враховано, що є адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядаються судом (ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за місцем його вчинення, тобто за місцем знаходження органу (суду), уповноваженого законом розглядати справу у межах територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, а є адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядаються органами Національної поліції на місці зупинки транспортного засобу та розгляд таких справ закінчується винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Ст. 68 Конституції України проголошує, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Ч. 1 ст. 8 КУпАП вказує, що особа, яка вчинила правопорушення, підлягаєвідповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з детально проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що в діянні ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді доведено наявність протиправної, винної дії, яка містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто доведено сам факту вчинення адміністративних правопорушень.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставі, спрямовані на уникнення відповідальності та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,5,7,77,139,243 ч.3,250,255,ч.3 ст.286,295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №944354 від 25.02.2019 року, винесену інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ліснічуком Вадимом Борисовичем - відмовити.

У задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 про закриття провадження у справіпро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 944354 від 25.02.2019 року- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного рішення виготовлено 18.06.2019 року.

Суддя Р. Й. Зеліско