Рішення № 82487239, 14.06.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/187/19

Провадження № 2/456/649/2019

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

14 червня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 45656,23 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач замовив у туроператора – ТОВ «Оазіс Тревел Україна» тур за який сплатив 80000,00 грн. За умовами договору туроператор зобовязувався організувати тур на чотирьох осіб з м. Львів до м. Енфіда (Туніс) та у зворотньому напрямку у період з 16.06.2018 року по 29.06.2018 року, що включає в себе комплекс туристичних послуг: організація авіаперевезення, розміщення в готелі, забезпечення харчуванням, трансфер, медичне страхування. На підтвердження бронювання комплексу туристичних послуг ТОВ «Оазіс Тревел Україна» видано туристу ваучер № 6039218, чартерний пасажирський квиток. Позивач разом з родиною повинен був повернутися з туру 29.06.2018 року, однак відповідач не забезпечив виконання свого обов`язку щодо перевезення додому та не забезпеченням готелю, турист оплатив готель у розмірі 215 євро, що в еквіваленті на українську гривню становить 6815,50 грн. (станом на 02.01.2019 р. курс євро становить 31,70 грн.). Коштів за готель відповідач не повернув. Оскільки позивач залишився у м. Енфіда через вину відповідача, який зобов`язаний повернути кошти, сплачені позивачем за послуги готелю та штрафні санкції у розмірі 45656,23 грн. Позивач разом з родиною пережив моральні страждання через несвоєчасне повернення додому з туру, тому оцінюють завдану шкоду у розмірі 10000,00 грн. У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що його права як споживача туристичних послуг були порушені, тому просить стягнути з відповідачів сплачені грошові кошти з урахуванням трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із ч.1 ст. 81 ЦПК випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог пункту 17, 7 ч.1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин, укладений між споживачем і виконавцем.

Згідно зі ч. 1 ст. 20 Закону "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про туризм» ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Судом із долучених копій матеріалів справи встановлено, що укладено договір про надання туристичних послуг шляхом видачі туристичного ваучера№ 6039218, виданого «Оазіс Тревел Україна» на подорож в Туніс туристам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період з 19.06.2018 року по 29.06.2018 року, а саме: проживання в готелі «Iberostar Royal Еl Mansour&Thalasso 5*» та трансфер.

Позивач та члени його сім`ї отримали від ТОВ «Оазіс Тревел Україна» чартерні пасажирські авіаквитки за №0000026441Р, №0000026442Р, №0000026443Р, №0000026444Р за напрямком Львів – Енфіда – Львів, виліт 19.06.2018 року та у зворотньому напрямку 29.06.2018 року.

Із долученої копії «Quittance № 001853», виданої рецепцією готелю «Iberostar Royal Еl Mansour» вбачається, що ОСОБА_6 отримав № 4110, 29.06.2018 року, однак вартість номеру не вбачається, оскільки в графі «Facture» відсутні будь-які відомості, тому суду не надано жодного підтверджуючого доказу про вартість номера в розмірі 215 євро. Окрім цього, в Тунісі грошова валюта туніський динар, тому відсутні докази, що станом на 29.06.2018 року позивач оплатив 215 євро за номер у співвідношені до туніського динара. Таким чином, на підтвердження цієї обставини позивач не надав доказів.

Також, судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач не направляв до ТОВ «Оазіс Тревел Україна» претензію (скаргу) про порушення істотних умов договору та заяву про повернення сплачених коштів за готель.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перелік даних, які мають міститися у договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, містить стаття 23 Закону "Про туризм". Проте ваучер № 6039218, що долучений та на який позивач посилався на підтвердження факту укладення договору між ним та відповідачем, не містить усіх необхідних даних відповідно до даної норми закону. За таких обставин суд вважає, що доведеність факту укладення туристичного договору між сторонами у справі не можна визнати обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 45656,23 грн., оскільки вони є похідними від вимог про стягнення завданих матеріальних збитків наданими туристичними послугами.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі, на думку суду, не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так як не встановлений факт наявності вини відповідача, то і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди. Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачами не доведено її спричинення. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння відповідачами моральної шкоди позивач не надав.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження позову, тому суд вважає, що він є недоведеним та в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Стрийського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя С. С. Сас