Рішення № 82484437, 21.05.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19009/17

пр. № 2/759/852/19

21 травня 2019 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.,

при секретарі Шелудько В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_5 вимогами якої є здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 1/2 частину автомобіля марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 1/2 частину автомобіля марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 . Витрати пов`язані з розглядом справи, покласти на ОСОБА_5 Позовні вимоги обґрунтовуються наступним, 01 липня 1995 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який був зареєструваний у відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м.Києва, актовий запис №659. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 лютого 2017 року у справі №759/7725/16-ц шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства у 2000 році сторонами було прийняте спільне рішення про придбання квартири, на що ними було укладено інвестиційний договір з банком «АРКАДА» за програмою інвестування коштів в будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 Академіка. В травні 2002 року сторонами було придбано житлову квартиру АДРЕСА_3 . Вказана квартира складається з двох кімнат, жилою площею 33,70 кв.м., загальною площею 69,10 кв.м., яку було на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 07 травня 2002 року зареєстровано за ОСОБА_5 Також під час шлюбу сторонами, через програму кредитування ПАТ «Укрсиббанк» було придбано автомобіль марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість якого на момент покупки становила 153 231,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі двісті тридцять одна гривна 00 копійок). Вказані квартира та автомобіль являються об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто ОСОБА_1 власністю та власністю колишнього чоловіка - ОСОБА_5 Згоди між нами щодо поділу квартири та автомобіля після розірвання шлюбу не досягнуто.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити вимоги.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечують проти задоволення позову та простять відмовити у задоволенні позову, надіслали до Святошинського районного суду відзив і якому зазначають, що між позивачем та відповідачем шлюб розірвано на підставі рішення суду № 759/7725/16-ц, яке набрало законної сили 11.04.2017 року. Згідно ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт шлюбу, є рішення суду про розірвання, яке набрало законної сили. Згідно нормами ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України, до вимог про подіп майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Тому, виходячи зі змісту статей вказаних вище вбачається, що оскільки шлюб розірвано позовна давність має обраховуватись у трирічний термін з моменту дня коли позивач дізнався про порушення його права на власність. Позивач знав про порушення свого права на власність, оскільки з 2006 сторони не підтримували жодних шлюбних стосунків, спільного господарства не вели, всі витрати на малолітню дитину ніс позивач. Виходячи з норм законодавства позивач будучи співвласником спірного подружжя не скористався своїм правом на захист у строки встановлені завством, позов підписано 15.12.2017 року з пропущенням трирічного строку позовної давності. Щодо неподільності квартири АДРЕСА_3 иєві. Як зазначалося у відзиві фактично припинені шлюбні відносини наступили у 2006 році і позивач жодним чином не брав участь у подальшому житті родини. Також

позивач за час, після досягнення трирічного віку дитини та по фактично припинені відносини, ніяким чином не брала участь з матеріального забезпечення сім`ї а також в управлінні майном, яке належало позивачеві на праві спільної сумісної власності. Стаття 60 Сімейного кодексу України зазначає факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, і перевіряти за які кошти таке майно було набуте (ВСУ від 7 вересня 2016 у справі №6-801 цс16) хоча суд першої інстанції і відмовив у задоволенні позозу, апеляційний та касаційний суди задовольнили таку вимогу. Проте ВСУ скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд. ВСУ ще раз розтлумачив ст. ст. 57, 60 СК України наступним чином: «сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.» При розгляді таких спорів судам необхідно з`ясовувати за які кошти придбавалось спірне майно: особисті чи спільні. Або як було набуте спірне майно: внаслідок спільної чи особистої праці. І тільки після цього ухвалювати рішення. Таким чином відповідач вважає, що позивачем помилково внесено квартиру АДРЕСА_3 до об`єкту права спільної сумісної власності. У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної зної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Позивач не міг внести за придбану квартиру будь-які кошти у зв`язку з тим, що на момент проживання його у шлюбі у нього були відсутні будь-які види заробітку, всі платежі вносилися особисто відповідачем, оскільки єдиним працевлаштованим членом був - відповідач. Щодо відсутності правових підстав вважати транспортний засіб марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , колір 2FU об`єктом права спільної сумісної власності. Як зазначено у вище в силу сімейних обставин фактично шлюб було припинено у 2006 році, після чого відповідачем 10 липня 2007 року укладено кредитний договір з ПАТ «Укрсиббанком» на отримання грошових коштів для придбання транспортного засобу. Платником за даним забов`язанням був відповідач, що підтверджується квитанціями про оплату кредиту та довідкою з банку про відсутність заборгованості. Тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Позивач через канцелярію Святошинського районного суд м.Києва надіслав відповідь на відзив, у якому зазначає, що ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Враховуючи відсутність домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про поділ майна за взаємною згодою, даний спір підлягає вирішенню у судовому порядку. Вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Зазначений правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 466/9338/16-ц.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справа та свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 липня 1995 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який був зареєструваний у відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м.Києва, актовий запис №659. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 лютого 2017 року у справі №759/7725/16-ц шлюб було розірвано (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства у 2000 році сторонами було прийняте спільне рішення про придбання квартири, на що ними було укладено інвестиційний договір з банком «АРКАДА» за програмою інвестування коштів в будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 Академіка. В травні 2002 року сторонами було придбано житлову квартиру АДРЕСА_3 . Вказана квартира складається з двох кімнат, жилою площею 33,70 кв.м., загальною площею 69,10 кв.м., яку було на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 07 травня 2002 року зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.9-11).

Також під час шлюбу сторонами, через програму кредитування ПАТ «Укрсиббанк» було придбано автомобіль марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість якого на момент покупки становила 153 231,00 грн (сто п`ятдесят три тисячі двісті тридцять одна гривна 00 копійок) (а.с.12-15).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Відповідно до правових позицій ВСУ висловлених у постановах від 30.03.2016 року № 6-2811цс15, від 18.01.2017 року № 6-2565цс16, від 05.07.2017 року № 6- 2405цс16, від 07.06.2017 року № 6-2670цс16, за змістом частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно із частиною п`ятою цієї статті присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідачем не доведено, що кошти на придбання спірної квартири та автомобіля були його особистою приватною власністю, відповідач не оспорює право спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль, таким чином позовні вимоги в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя підлягають задоволенню.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що у випадку, коли один із подружжя здійснив відчуження майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, а саме: визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 1/2 частину автомобіля марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 1/2 частину автомобіля марки ОРЕL-Vektra, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сріблястого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 2 400,00 грн., понесені позивачем та підтверджені наданою нею квитанцією про сплату судового забору.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частинку квартири АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , позбавивши його права власності на цілу частку.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину автомобіля Opel Vectra д.н.з НОМЕР_3 , 2007 року випуску.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 )право власності на 1/2 частину автомобіля Opel Vectra д.н.з НОМЕР_3 , 2007 року випуску позбавивши його права власності на цілу частку.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення зміндо Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць