Рішення № 82484102, 19.06.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/970/19

Провадження №2/712/1072/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді Пироженко В.Д.

при секретарі Жук О.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 01.04.2013року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, що підтверджено розпискою на суму 23979 грн.

В зазначений в розписці строк до 30.04.2013 року відповідач борг не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Просить стягнути з відповідача борг в сумі 23979 грн, 33090,06 грн інфляційних втрат, 50901,17 грн – 40% річних, 19547,82 – відсотки, 39095,64 грн пені та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_1 . позов підтримали та просили суд його задоволити. В подальшому позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що він не писав розписку ОСОБА_3 і ніяких коштів в сумі 23979 грн не отримував від позивачки. Він дійсно працював менеджером у компанії чоловіка позивачки і підписував різні заяви. Про розписку яка надана до суду він взагалі нічого не знає, так як коштів не брав в борг. Просив в позові позивачу відмовити.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.02.2019 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду за правила спрощеного позовного провадження.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей, того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-63цс13.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Для правильного застосування вищевказаних положень законодавства необхідно встановити реальну природу правовідносин між сторонами, факт укладення договору позики із зазначенням істотних умов для такого виду правовідносин, на виконання якого було видано борговий документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, а також встановити інші обставини зокрема щодо виконання договору позики позичальником.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за змістом розписки від 01.04.2013 року ОСОБА_2 одержав в борг від ОСОБА_4 23979 гривень, що еквівалентно 3000 доларів США та зобов`язується повернути ці кошти в строк до 30.04.2013 року. У випадку прострочення сплати боргу зобов`язується повернути отримані в борг кошти з урахуванням індексу інфляції, 40% річних від прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Збільшено строк позовної давності до 10 календарних років.

Дана розписка підписана ОСОБА_2 та зазначена дата 01.04.2013 року.

Відповідно до ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти … п.3- правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує двадцять і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

Досліджуючи надану суду розписку, судом встановлено, що текст даної розписки набраний на комп`ютері, підпис ОСОБА_3 не зазначений. Як зазначив відповідач, кошти в борг, які зазначені в розписці він не отримував та про наявність даної розписки дізнався лише при подачі позивачем позову до суду. Кошти, які він отримав від позивача в сумі 6600 гривень, стягнуто по рішенню суду 2014 року. Інших розписок він не писав.

Судом також встановлено та досліджено в судовому засіданні матеріали цивільної справи ( справа № 712/9493/14 ц ) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 6600 гривень, яка була написана ОСОБА_2 власноручно. Дана боргова розписка датована 31.05.2013 року.

Суд критично оцінює боргову розписку надану до суду позивачем від 01.04.2013 року. Як зазначила позивач, відповідача вона не знала, її чоловік працював з даною особою, як передавались кошти не пам`ятає, свідків передачі коштів при цьому не було.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, а й факту передачі грошової суми в позику.

Факт передачі коштів позивачем в судовому засіданні не доведено.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки позивач не довів в судовому засіданні факту передачі коштів, достовірності написання розписки саме відповідачем, на підставі якої позивач доводить факт укладення договору позики і його умов, суд робить висновок про відмову в задоволенні позову відповідачу.

Керуючись ст. 6,12, 13,18, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, на підставі ст. 526, 530, 611, 625,1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 19.06.2019 року.