Рішення № 82481843, 14.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1357/2019

Номер справи 243/3176/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» червня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

-секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

-представника позивача - ОСОБА_1 - адвоката Горелика Є.Б.,

-представника відповідача – ОСОБА_2 - адвоката Синицького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3 – адвоката ГОРЕЛИКА Євгена Борисовича до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горелик Є.Б. звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб, а саме автомобіль марки Toyota Corolla, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

29 січня 2019 року приблизно о 15 годин 30 хвилин ОСОБА_1 поставила свій автомобіль на територію автостоянки, розташованої за адресою: Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Шовковична (колишня вул. Іскри), 33, для зберігання строком на п`ять діб.

Факт того, що автомобіль перебував на автостоянці підтверджений фіскальним чеком з написом «Автостоянка» №2648 від 29 січня 2019 року. Вказаний чек було надано ОСОБА_1 охоронцем зазначеної автостоянки. Крім того, автостоянка огороджена парканом, на її території знаходиться навіс із надписом «Автостоянка» та споруда з написом «Охорона».

Земельна ділянка, на якій знаходиться Автостоянка, перебуває в оренді у ОСОБА_2 згідно Договору оренди №1-11/18Сл-С, укладеного між власником зазначеної ділянки ТОВ «Слав-Сервіс» та ОСОБА_2 Як вбачається з договору: «орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове користування цілісне майно, приміщення охорони та навісу, та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для організації цілодобової автостоянки та подальшої її експлуатації за прямим призначенням. Таким чином, ОСОБА_1 поставила свій автомобіль, без пошкоджень, на автостоянку для зберігання.

02 лютого 2019 року вищезазначений автомобіль був підпалений невстановленими особами. Наведене підтверджується Актом про пожежу від 02 лютого 2019 року. На підставі вказаної події Слов`янським відділом поліції ГУНП в Донецькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019050510000243 від 02 лютого 2019 року про вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 194 КК України.

Внаслідок підпалу автомобіль було фактично знищено, відновленню автомобіль не підлягає, вартість спричиненого матеріального збитку становить 333226,00 грн.

Тому, посилаючись на ст. ст. 22, 937, 942, 950, 977 ЦК України, вважає, що матеріальний збиток, повинен бути відшкодований ОСОБА_1 саме відповідачем ОСОБА_2

Також, зазначає, що внаслідок знищення автомобіля ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінює -30000,00 грн., оскільки був зруйнований звичний ритм життя ОСОБА_1 Знищення автомобіля позбавило її можливості вирішувати сімейні, побутові та робочі завдання. Крім того, внаслідок наведених подій, ОСОБА_1 відчула значні нервові переживання та душевні страждання. Вона була вимушена втрачати особистий та робочий час для вирішення питань, пов`язаних із захистом своїх прав, що порушило її звичний спосіб життя.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду 333226,00 грн., витрати за проведену експертизу 550,00 грн. та моральну шкоду 30000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

13 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 до суду надала Заяву в якій просила суд розглянути справу у її відсутності. Також в судовому засіданні, на якому вона була присутньою, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Також суду пояснила, що 29 січня 2019 року вона поставила свій автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 до відповідача на автостоянку, який перебував там до 02 лютого 2019 року, коли їй зателефонували та повідомили про те, що її автомобіль згорів. 03 лютого 2019 року вона приїхала до м. Слов`янська, звернулася до поліції та разом з ними пішла оглядати автомобіль. 29 січня 2019 року о 15 годині 30 хвилин вона поставила свій автомобіль на місце, яке їй вказав охоронник автостоянки та видав їй чек про сплату на 85 грн., це оплата за весь час перебування автомобіля на автостоянці. Охоронник сам видав їй чек через касовий апарат. Її автомобіль перебував у технічно справному стані. Вона придбала автомобіль 15 вересня 2018 року в автосалоні міста Харкова. Про подію, що сталася з її автомобілем марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 вона написала Заяву до поліції, ходила до пожарних, які тушили її автомобіль. Раніше, коли вона від`їздила, вона завжди залишала свій автомобіль саме на цій автостоянці. Після події, що сталася з її автомобілем марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 на автостоянці, вона виставила претензію до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди, однак ніяких пропозицій від відповідача їй не надходило. На теперішній час поліцією невстановлені особи, що підпалювали її автомобіль. Про обставини підпалу автомобіля їй стало відомо від слідчого, також вона дивилася інформацію в мережі «Інтернет», саме: відеозапис, на якому дві особи підійшли до автостоянки та через паркан, яким огороджена автостоянка, щось кинули прямо на автомобіль. Вона зі сторожем автостоянки визначали умови охорони її автомобіля, суму, яку вона повинна була сплатити за автостоянку та строк на який вона залишає свій автомобіль.

Через подію, що сталася з її автомобілем, вона зазнала моральної шкоди, яку вона приблизно вирахувала 30000,00 грн. та вважає, що їй буде достатньо на лікування та оздоровлення, оскільки її стан здоров`я різко погіршився. На даний час у неї не має медичних довідок про погіршення стану її здоров`я, однак у разі потреби вона надасть суду такі докази. Відповідач ОСОБА_2 не зберегла її автомобіль, а вона сподівалася забрати свій автомобіль в справному стані.

Просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 06 травня 2019 року надала до суду Заяву, в якій просила суд справу розглянути у її відсутності, за участю її представника - адвоката Синицького В.С., та у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с. 51).

У наданому до суду 06 травня 2019 року Відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 зазначила, що вона є фізичною особою – підприємцем та надає послуги автостоянки, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 знаходиться у неї в тимчасовому користуванні згідно Договору оренди з ТОВ «Слав-Сервіс» № 1-11/18Сл-С від 01 листопада 2018 року.

29 січня 2019 року ОСОБА_1 здала на зберігання свій автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 на автостоянку, розташовану по АДРЕСА_2 (колишня вул. Іскри), 33 м. Слов`янська.

Так, 02 лютого 2019 року близько 02 години 40 хвилин, двоє невідомих осіб, знаходячись на тротуарі, що прилягає до проїзної частини вулиці Шовковичної (раніше вул. Іскри) м. Слов`янська Донецької області, поза огородженої території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з метою умисного знищення, шляхом підпалу розташованого на території вказаної земельної ділянки автомобілю, навмисно перекинули через огорожу земельної ділянки невідомий палаючий предмет, чим спричинили підпал та подальшу пожежу автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . За даним фактом СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст.194 КК України. На даний час досудове слідство по справі триває.

Зазначені обставини вчинення підпалу підтверджуються Звітом про причини виникнення пожежі, складеним 05 лютого 2019 року інспектором Відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області. За висновком цього звіту, причиною виникнення пожежі автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , став навмисний підпал скоєний невідомими особами, а також Листом старшого слідчого СВ Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Макарової Г.М. № 4158//303/03-2019 від 20 березня 2019 року щодо кримінального провадження № 1201905050000243 за фактом підпалу автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Так, Згідно листа слідчого, в ході досудового розслідування, при огляді відеозапису з камер спостереження було встановлено, що двоє невстановлених осіб через паркан автостоянки перекинули невідомий предмет та сталося загорання автомобілю.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі, зокрема, у випадку укладення договору між фізичною та юридичною особою.

Згідно із ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 950, ст. 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності . Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно із ч. 2 ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Нею та її працівниками автостоянки було вжито усіх необхідних, достатніх та розумних заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для належного зберігання автомобіля ОСОБА_1 на автостоянці.

Територія автостоянки огороджена парканом, який унеможливлює її перетин без спеціальних технічних засобів.

Сторожами автостоянки не допущено проникнення на територію автостоянки осіб, які здійснили підпал автомобіля позивача. Тобто, вимоги ч. 2 ст. 977 ЦК України щодо зобов`язання не допускати проникнення на автостоянку сторонніх осіб нею виконані.

Підпал вчинено невідомими особами, які, знаходячись на тротуарі, що прилягає до проїзної частини вулиці Шовковичної (раніше вул. Іскри) м. Слов`янська Донецької області, поза огородженої території автостоянки, навмисно перекинули через огорожу земельної ділянки невідомий палаючий предмет.

Застосуванням будь-яких заходів безпеки неможливо перешкодити вчиненню саме таким способом навмисному підпалу автомобілю.

Працівник автостоянки ОСОБА_5 , ризикуючи життям, одразу ж прийняв всі можливі та необхідні заходи по припиненню пожежі автомобілю шляхом тушіння самостійно з використанням вогнегасників та за допомогою інших людей. Ним були викликані бригада пожежної охорони та наряд поліції. До прибуття пожежно-рятувальної служби пожежа вже була ліквідована.

Зазначає, що навіть якщо у момент підпалу поряд з автомобілем позивача знаходився б сторож стоянки з вогнегасником, уникнути пошкодження автомобіля, вчиненого вищезазначеним способом, було б неможливо.

Таким чином, вважає, що нею та працівниками стоянки вжито усіх залежних від них заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором зберігання автомобіля, а пошкодження автомобіля сталося не з її вини, а з вини невстановленої слідством особи, яка здійснила умисний підпал транспортного засобу позивача.

За таких обставин, вини в її діях або бездіяльності не мається.

Також вважає, що деякі долучені до позовної заяви копії документів, є неналежними доказами.

Так, долучений до позову Акт про пожежу від 02 лютого 2019 року не може бути прийнятий до уваги та бути доказом вчинення пожежі автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , оскільки в цьому Акті зазначена адреса місця події як АДРЕСА_2 . Проте, адреса автомобільної стоянки є АДРЕСА_2 .

Аналогічна невідповідність місця події з фактичною адресою автостоянки мається у доданому до позовної заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст. 194 КК України.

Крім того, долучена до позовної заяви копія розрахункового документу про сплату послуг автостоянки не є фіскальним чеком та не є належним та достатнім доказом наявності укладеного між нею та ОСОБА_6 Договору зберігання, оскільки не має необхідних ідентифікаційних даних про видачу його саме за послуги зберігання автотранспорту за адресою АДРЕСА_2 та саме за послуги зберігання автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

Вважає, що оскільки її вина у вчинені пошкодження автомобілю відповідача відсутня, то моральна шкода стягненню з неї не підлягає.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 58-63).

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Синицький В.С., який діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 06 травня 2019 року (а.с. 52-55) та Ордеру на надання правової допомоги, серія АА № 039063 від 06 травня 2019 року, (а.с. 57), в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважаючи доводи позову безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства України, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у Відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що Договір зберігання автомобіля не укладався, ОСОБА_2 не було притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення правил пожежної безпеки. Працівники автостоянки при локалізації пожежі використовували вогнегасники, приблизно 6-7 штук. Протипожежний стан автостоянки знаходиться у задовільному стані, тому працівники МНС ніяких протоколів не складали. ОСОБА_2 має всі дозвільні документи на автостоянку. Причиною пожежі автомобіля є навмисні дії третіх осіб, тому просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 У повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горелик Є.Б., який діє на підставі Договору про надання юридичних послуг від 03 лютого 2019 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також вважає, що ОСОБА_2 не виконала умови зберігання автомобіля, що передбачені Цивільним кодексом України.

Також 22 травня 2019 року до суду надав Відповідь на Відзив відповідача на позовні заяву, у якій зазначив, що аргументи, викладені у Відзиві, вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Так, у своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що нею та працівниками стоянки вжито усіх залежних від них заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором зберігання автомобіля, а пошкодження автомобіля сталося не з їхньої вини, а з вини невстановленої слідством особи, яка здійснила умисний підпал транспортного засобу позивача. За таких обставин, на думку Відповідача, вини в її діях або бездіяльності не мається.

Вважає вказане твердження хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

В даному випадку відсутні обставини, передбачені ч. 2 ст. 950 ЦК України.

Так, законодавством України визначений термін непереборної сили. Непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.

Навмисний підпал автомобіля невстановленою особою не є непереборною силою в розумінні цього терміну.

Пожежа сталася не внаслідок властивості речі, тобто автомобіля, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати.

Умисел чи груба необережність поклажодавця в даному випадку також відсутня.

Враховуючи наведене, в даній ситуації не існує та Відповідачем не доведено жодної обставини, яка б виключала відповідальність зберігача за пошкодження автомобіля відповідно до ч.2 ст. 950 ЦК України.

Також, відповідач вказує на невідповідність адресів, які зазначені в Акті про пожежу від 02 лютого 2019 року та у Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 за ч.2 ст.194 КК України.

В той же час у своєму Відзиві Відповідач зазначає: «Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 знаходиться у неї в тимчасовому користуванні згідно Договору оренди з ТОВ «Слав-Сервіс».

29 січня 2019 року ОСОБА_1 здала на зберігання свій автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 на автостоянку, розташовану по АДРЕСА_2 (колишня вул. Іскри), 33 в м. Слов`янську.

Так, 02 лютого 2019 року близько 02 годині 40 хвилин, двоє невідомих осіб, знаходячись на тротуарі що прилягає до проїзної частини вулиці Шовковичної (раніше вул. Іскри) м. Слов`янська Донецької області, поза огородженої території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , з метою умисного знищення шляхом підпалу, розташованого на території вказаної земельної ділянки автомобілю, навмисно перекинули через огорожу земельної ділянки невідомий палаючий предмет, чим спричинили підпал та подальшу пожежу розташованого на вказаній земельній ділянці легкового автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

За даним фактом СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження №12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст.194 КК України. На даний час досудове слідство по справі триває.»

Таким чином, Відповідач особисто підтверджує факт прийняття на зберігання транспортного засобу Позивача, а також підтверджує факт того, що саме на території автостоянки Відповідача сталося знищення приналежного Позивачу автомобіля. Таким чином невідповідність адресів, вказаних у Акті про пожежу та у витязі з ЄРДР є лише технічною опискою.

Вважає, що зазначене зауваження у Відзиві свідчить лише про бажання Відповідача «затягнути» розгляд справи та не виплачувати Позивачу приналежне йому за Законом відшкодування.

У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що долучена до позовної заяви копія розрахункового документу про сплату послуг автостоянки не є фіскальним чеком та не є належним та достатнім доказом наявності укладеного між нею та ОСОБА_6 договору зберігання, оскільки не має необхідних ідентифікаційних даних про видачу його саме за послуги зберігання автотранспорту за адресою АДРЕСА_2 та саме за послуги зберігання автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

Зазначає, що дійсно, у фіскальному чеку №2648 від 29 січня 2019 року відсутні усі необхідні реквізити. Але це не є провиною Позивача, а свідчить лише про неналежне виконання своїх обов`язків Відповідачем. Крім того, Відповідач у своєму відзиві особисто підтверджує факт прийняття на зберігання транспортного засобу Позивача 29 січня 2019 року.

Просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 106-108).

Також відповідач ОСОБА_2 31 травня 2019 року до суду надала Заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що не погоджується з позицією позивача , оскільки відповідно до ст. 617 та ч. 2 ст. 950 ЦК України, підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання є непереборна сила. Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Системний аналіз Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України свідчить, що обставини непереборної сили мають такі загальні ознаки: це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони або не могли передбачити, або хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити; ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а неординарна подія, яка не є звичайною.

Пошкодження автомобілю позивачки вчинено двома невідомими особами, які знаходячись на тротуарі що прилягає до проїзної частини вулиці Шовковичної (раніше вул. Іскри) м. Слов`янська Донецької області, поза огородженої території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , з метою умисного знищення шляхом підпалу розташованого на території вказаної земельної ділянки автомобілю, навмисно перекинули через огорожу земельної ділянки невідомий палаючий предмет, чим спричинили підпал та подальшу пожежу розташованого на вказаній земельній ділянці легкового автомобілю Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

При таких обставинах вчинення пошкодження автомобілю наявні всі характеристики непереборної сили: пошкодження автомобілю позивачки вчинено через непередбачену ситуацію, викликану діями сторони, що не є стороною відповідного договору. Тобто, обставини пошкодження автомобілю знаходяться поза межами впливу сторін договору зберігання; настання таких обставин неможливо було передбачити на момент укладання договору зберігання. Заздалегідь неможливо було припустити вчинення третіми особами навмисного підпалу автомобілю поклажодавця шляхом перекидання палаючого предмета через паркан автостоянки; такі обставини є непереборними. Ніякими розумними засобами захисту та застосуванням високопрофесійної практики персоналу неможливо попередити пошкодженню автомобілю, вчиненому саме таким способом; наявний прямий причинний зв`язок між подією підпалу та неможливістю зберігача виконати свої зобов`язання за договором.

Вважає, що обставини, при яких вчинено пошкодження автомобілю позивачки, та які унеможливлюють виконання зобов`язань зберігача, є непереборними. При цьому такі обставини не є комерційним ризиком зберігача.

Вважає, що обставини пошкодження автомобіля позивача необхідно розглядати у взаємозв`язку з передбаченими законодавством та умовами договору обов`язками відповідача по забезпеченню зберігання автотранспортного засобу на автостоянці.

Так, згідно із ч. 2 ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Тобто, обов`язок зберігача по забезпеченню схоронності речі на стоянці передбачає лише попередження проникнення в авто сторонніх осіб.

Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року, не розкривають змісту заходів із забезпечення схоронності транспортного засобу.

Конкретизація таких заходів зі схоронності автомобілю у необхідних випадках реалізується при укладанні договору зберігання.

Заходи із забезпечення схоронності автомобілю позивача не конкретизувалися порівняно з вимогами ч.2 ст.977 ЦК та не узгоджувалися. На зберігача не покладалися обов`язки по відверненню негативного впливу чинників антропогенного характеру ( гарантування того, що автомобіль не буде пошкоджено діями інших осіб).

Сторожами автостоянки не допущено проникнення на територію автостоянки осіб, які здійснили підпал автомобіля позивача.

Тобто, вимоги ч. 2 ст. 977 ЦК України щодо зобов`язання не допускати проникнення на автостоянку сторонніх осіб зберігачем виконані.

Таким чином, відповідальність відповідача за пошкодження автомобілю позивачки виключається через наявність обставини непереборної сили, що спричинило невиконання відповідачем вимог ч. 1 ст.936 ЦК України щодо повернення автомобілю позивача у схоронності, вжиття всіх залежних від зберігача заходів щодо належного виконання зобов`язань, передбачених ч. 2 ст. 977 ЦК України, та відсутність вини (умислу або необережності) зберігача у пошкодженні автомобілю позивача.

Вважає, що кожна з цих підстав, як у сукупності, так і кожна окремо, звільняють її від відповідальності при вищевикладених обставинах вчинення пошкодження автомобілю позивача.

Вважає, що посилання позивача саме на технічні причини помилкового зазначення адресу місця вчинення пошкодження автомобілю в Акті про пожежу від 02 лютого 2019 року та в витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 1201905050000243 від 02 лютого 2019 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені документи видані працівниками різних державних установ та мають однаковий помилковий адрес.

Вважає, надані позивачем копії Акту про пожежу від 02.02.2019 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 1201905050000243 від 02 лютого 2019 року, із зазначенням помилкової адреси місця знаходження автостоянки, є недостовірними доказами (тобто такими, на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи) (а.с. 121-124).

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він два роки працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 охоронцем автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За час його роботи випадок загоряння автомобіля є першим. В його посадові зобов`язання входить: прийняти автомобіль, взяти оплату за стоянку автомобіля, видати чек та спостерігати щоб сторонні особи не перебували на території автостоянки. Автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , що згорів, було поставлено на автостоянку 29 січня 2019 року. Він вказав куди поставити автомобіль. Автомобіль був поставлений не на один день. Він взяв гроші за стоянку та видав чек. Коли автомобіль ставили на автостоянку, то власник автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 нічого не вимагав та не вказував на особливості зберігання автомобіля, вони не оговорювали особливі умови зберігання. В ніч з 01 на 02 лютого 2019 року він перебував на роботі та о 02 годині 25 хвилин обходив стоянку та перевіряв її територію, на території автостоянки та за її межами нікого не було. Вночі, вони кожні 30-40 хвилин оглядають територію автостоянки та біля стоянки. Потім він побачив спалах та побачив, що з лівої сторони, під лівим переднім колесом загоряння. Він скинув з себе бушлат, взяв 2 вогнегасника, зірвав з них пломбу та побіг тушити автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Потім до нього прибігли чоловіки - охоронці з ринку та стали допомагати тушити пожежу. До того, як приїхали пожежні, вони вже збили полум`я та пожежі вже не було. Вони використали 7 вогнегасників. Потім вже приїхав пожежний автомобіль та почали заливати водою автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Після цього вони викликали поліцію, яка встановила факт підпалу автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Поліція працювала разом із пожежною охороною. Територія автостоянки огороджена металевим парканом, висотою 2 метра, воротами, пожежними воротами та сторожкою. Також є пісок, пожежний щит, на якому розташовано все для пожарної безпеки. Також за територією автостоянки ведеться відеоспостереження. Автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , який загорівся, знаходився біля забору, метра за 3 від зупинки громадського транспорту. Автомобілі, що знаходилися поруч не пошкоджені, оскільки ними своєчасно було локалізовано полум`я. До того як почалася пожежа та після пожежі, на території стоянки ніхто зі сторонніх осіб не знаходився. Пошкодження автомобіля сталося в результаті підпалу. Зі сторони дороги двоє невідомих осіб кинули невідомий предмет, внаслідок чого загорівся автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , в момент підпалу автомобіля, він знаходився у сторожкі, за столом. Автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 був розташований від сторожки на відстані 30-35 метрів. Вогнегасники були в сторожкі, пожежний щит біля сторожки. Вогнегасники перевіряються кожні 6 місяців та вони були повністю справні.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює старшим слідчим Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області та проводить розслідування по кримінальному провадженню №1201905050000243 від 02 лютого 2019 року, в якому потерпілою є ОСОБА_1 , правову кваліфікацію злочину визначено за ч.2 ст. 194 КК України, умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. На даний час досудове розслідування триває. Слідству були надані відеоматеріали з камер спостереження, з яких видно, що дві особи, які на теперішній час невстановлені, 02 лютого 2019 року йдуть з боку вулиці і через паркан перекидають невідомий палаючий предмет. На її думку, палаючий предмет кидали цілеспрямовано саме на автомобіль ОСОБА_1 , оскільки там були інші автомобілі, але це лише її думка. Досудовим розслідуванням не встановлено який саме предмет (речовина) було кинуто, оскільки під час огляду місця події не виявлено запалюючих пристроїв, суміші та інших предметів, які б дозволили з`ясувати від чого саме сталася пожежа. Їй відомо, що на відеозапису було дві особи, які йшли поряд один з одним і вчинили вказане кримінальне правопорушення. Досудове розслідування в частині виконання пожежної безпеки на території автостоянки не проводилося. У зв`язку з тим, що був темний час доби, зйомка проводилася зверху, особи, що підпалили автомобіль були у капюшонах, встановити осіб та провести їх ідентифікацію неможливо.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Горелика Євгена Борисовича до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору оренди №1-11/18Сл-С від 01 листопада 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слав-Сервіс» передало, а фізична особа - підприємець ОСОБА_8 Ігорівна прийняла у тимчасове користування цілісне майно - приміщення охорони, навіс та земельну ділянку, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною земельною площею 0,1850 га, для організації цілодобової автостоянки та подальшої її експлуатації за цільовим призначенням. Споруди та земельна ділянка належить орендодавцю на праві власності (а.с. 69).

Зі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_5 , вбачається що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 6).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Горелик Є.Б. зазначає, що ОСОБА_1 29 січня 2019 року поставила свій автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 на автостоянку, що розташована за адресою: Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Шовковична, 33, для зберігання строком на 5 діб.

Згідно п.1 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 , ці Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (надалі - автостоянки).

Згідно з пунктами 8, 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов`язаний пред`явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

Відповідно до п.п. 21, 23 Правил транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред`явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність безпосередньо в особи, яка здала автомобіль на зберігання, передбачених ч. 2 ст. 977 ЦК України Договору зберігання, не свідчить про те, що автомобіль взагалі не перебував на автостоянці та не був переданий на зберігання, якщо сукупність інших обставин та доказів підтверджують той факт, що такі платіжні документи видавалися.

З копії Фіскального чека № 2648 від 29 січня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 29 січня 2019 року о 15 годині 35 хвилин поставила свій автомобіль на автостоянку, розташовану по вул. Іскри, 33 (а.с. 5).

Ті обставини, що ОСОБА_1 поставила саме автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 на автостоянку, розташовану по АДРЕСА_3 . Іскри, 33 в м. Слов`янську Донецької області, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки були визнані відповідачем ОСОБА_2 та підтверджені показами свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що працює охоронцем у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , та саме він приймав автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на стоянку, вказував місце його розташування, приймав оплату за перебування автомобіля на автостоянці та видавав фіскальний чек.

З Акту про пожежу, складеного 02 лютого 2019 року комісією у складі: інспектора Відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області, старшого лейтенанта служби цивільного захисту Рижонок В.В. охоронця - ОСОБА_5 , Слідчого Слов`янського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції Гончаренко А.Г., Васюкової Н.М., вбачається, що склали Акт про пожежу, що виникла 02 лютого 2019 року о 02 годині 40 хвилин на об`єкті - легковий автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_4 Слов`янськ, вул. Шовковична, 29, що належить ОСОБА_1 . Пожежу ліквідовано о 03 годині 18 хвилин 02 лютого 2019 року, легковий автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , знищено пожежею повністю. Встановлено причину пожежі - підпал (а.с. 7 - 8).

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 02 лютого 2019 року о 10 годині 51 хвилині Слов`янським Відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження за № 12019050510000243, за ч. 2 ст. 194 К України, у якому зазначено, що 02 лютого 2019 року до чергової частини Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від сторожа автомобільної стоянки ПП ОСОБА_2 про те, що 02 лютого 2019 року на автостоянці по вул. Шовковичній, 29, відбулося загоряння автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , чим спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартість матеріальної шкоди встановлюється (а.с. 9).

З Відповіді № 4158/303/03-2019, наданої 20 березня 2019 року Слов`янським відділом Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 на її звернення № 7 від 22 лютого 2019 року, вбачається, що в провадженні СВ Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого до ЄРДР за № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст. 194 КК України, вказане провадження розпочато за фактом підпалу автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на автостоянці по вул. Шовковичній, 33, що сталося 02 лютого 2019 року. В ході досудового розслідування, при огляді відеозапису з камер спостереження було встановлено, що двоє невстановлених в ході досудового розслідування, осіб через паркан автостоянки перекинули невідомий предмет та сталося загоряння вказаного автомобіля (а.с. 72).

Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 в тій частині, що окремі долучені до позовної заяви копії документів є неналежними доказами, а саме Акт про пожежу від 02 лютого 2019 року та Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст. 194 КК України, не можуть бути прийняті до уваги та бути доказом вчинення пожежі автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , оскільки в цьому Акті зазначена адреса місця події як АДРЕСА_2 , замість правильної адреси автомобільної стоянки АДРЕСА_2 , оскільки даний Акт складався у присутності охоронця ОСОБА_5 вищезазначеної автостоянки та саме він вказував адресу автостоянки як № 29. Дана обставина також зазначена у Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року, де зазначено, що про подію, що сталася на АДРЕСА_2 повідомив саме ОСОБА_5 таким чином, невідповідність адреси автостоянки « АДРЕСА_2 замість « АДРЕСА_2 », вказаних в Акті про пожежу та у Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019050510000243 від 02 лютого 2019 року, є лише помилкою, яку здійснив сам охоронець автостоянки при повідомленні про підпал автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є охоронцем автостоянки, пояснив, що дійсно приймав автомобіль на стоянку по вул. Шовковичній, 33, про що видав відповідний чек, тому суд також не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на ті обставини, що долучена позивачем до позовної заяви копія розрахункового документу про сплату послуг автостоянки не є фіскальним чеком та не є належним та достатнім доказом наявності укладеного між нею та ОСОБА_6 Договору зберігання, оскільки не має необхідних ідентифікаційних даних про видачу його саме за послуги зберігання автотранспорту за адресою АДРЕСА_2 та саме за послуги зберігання автомобілю марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_6 , оскільки в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, що ОСОБА_1 дійсно поставила на автостоянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ), 33 свій автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Крім того, дана обставина підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що саме він прийняв автомобіль марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , показав місце, де його поставити та видав фіскальний чек.

Суд приймає до уваги такі показання свідка ОСОБА_5 , а також показання свідка ОСОБА_7 , оскільки такі показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по справі узгоджуються з іншими матеріалами справи, в тому числі і з відеозаписом, який було досліджено та переглянуто в судовому засіданні, та не спростовуються сторонами по справі.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 02 лютого 2019 року о 10 годині 51 хвилина Слов`янським Відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження 12019050510000243, за ч. 2 ст. 194 КК України.

Зі Звіту про причину виникнення пожежі (з внесеними уточненнями адреси місця пожежі), складеного 26 квітня 2019 року Інспектором запобігання надзвичайним ситуаціям 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Рижонок В.В., вбачається що причиною виникнення пожежі став навмисний підпал скоєний невідомими особами (а.с. 71).

Також у Звіті про причину виникнення пожежі (з внесеними уточненнями адреси місця пожежі) Інспектором запобігання надзвичайним ситуаціям 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старшим лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_9 . зазначено, що 02 лютого 2019 року о 02 годині 55 хвилин на пульт ОДВ у Слов`янському районі ОКЦ ГУ ДСНС України у Донецькій області по телефонній лінії «101» від охоронця автостоянки ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшло повідомлення про пожежу на автомобілі Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , розташованому на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 . Іскри). На місце пожежі виїжджала слідчо-оперативна група. Старшим СОГ був слідчий СВ Слов`янського відділу поліції ГУ НП у Донецькій області старший лейтенант поліції Гончаренко А.Г. У якості спеціаліста в області пожежної безпеки у складі СОГ приймав участь в огляді місця події інспектор відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старший лейтенант служби цивільного захисту ОСОБА_9 . Окремих доручень від слідчого до спеціаліста в області пожежної безпеки не надходило. Під час огляду місця події встановлено, що пожежею знищено автомобіль Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 ). На місце пожежі для її ліквідації було направлено черговий караул 37-ДПРЧ 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області у складі 8 чоловік особового складу на двох автоцистернах. Під час опитування гр. ОСОБА_5 встановлено, що він працює охоронцем на автостоянці ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 . 02 лютого 2019 року, приблизно о 02 годині 40 хвилин він з вікна сторожки побачив спалах полум`я, вийшов на вулицю - горів автомобіль Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 . Він відразу за допомогою вогнегасників приступив до гасіння пожежі. Гасити пожежу йому допомагали працівники охорони Центрального ринку (близько 5 чоловік). Він також повідомив про пожежу по телефонній лінії 101. До прибуття пожежно-рятувальної служби пожежа вже практично була ліквідована. Також він повідомив, що сторонніх осіб на автостоянці та поблизу автостоянки до моменту спалахування автомобіля він не бачив.

Власником автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , яка повідомила, що залишила автомобіль на автостоянці 29 січня 2019 року. На час виникнення пожежі вона знаходилась в місті Івано-Франківськ. Про пожежу на автомобілі дізналась по телефону. Явних ворогів вона не має. Погроз в її адресу ні від кого не надходило. Вважає, що її автомобіль підпалили умисно, але помилково.

Працівники охорони Центрального ринку надали слідчому відеозапис з камер відеоспостереження. Під час перегляду відеозапису було встановлено, що камери відеоспостереження зафіксували двох невідомих осіб, які йшли в сторону автостоянки та після спалаху автомобіля побігли від місця пожежі до автомобіля на якому швидко покинули місце події (а.с. 71).

Згідно з Висновками автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №018-19 від 05 лютого 2019 року, ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки без врахування ушкоджень, може складати 333226,00 грн (а.с. 10-17).

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі, зокрема, у випадку укладення договору між фізичною та юридичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 950, ст. 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності . Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Також суд вважає належним зазначити, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Разом з тим, Цивільний кодекс України взагалі уникає цього поняття, визначаючи у ст. 617 підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання випадок або непереборну силу, однак п. 1 ч.1 ст. 263 ЦК України, зазначає, що непереборною силою є надзвичайні і невідворотні за даних умов події.

Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Визначення форс-мажору дається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 141 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, діючим законодавством України визначено поняття форс-мажору, при чому, це поняття ототожнюється з поняттям «обставини непереборної сили», яке вживається у Цивільному та Господарському кодексах України.

Особливістю таких обставин є те, що сторона яка зазнала впливу форс-мажору (обставин непереборної сили) звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань.

Те що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

В України наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.

На необхідність доведення обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) також вказується в Конвенції Організації Об`єднаних Націй про Договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності для України 01 лютого 1991 року. В статті 79 зазначеної Конвенції більше детально визначено порядок дій сторін щодо звільнення від відповідальності у випадку виникнення форс-мажору.

Єдиним належним доказом наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Таким чином, суд вважає належним зазначити, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що випадок підпалу автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 є обставинами непереборної сили, а тому суд не приймає такі посилання відповідача до уваги.

Згідно із ч. 2 ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Згідно Відповіді старшого слідчого СВ Слов`янського ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 . № 4158/303/03-2019 від 20 березня 2019 року вбачається, що в провадженні СВ Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого до ЄРДР за № 12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст. 194 КК України, вказане провадження розпочато за фактом підпалу автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на автостоянці по вул. Шовковичній, 33, що сталося 02 лютого 2019 року. В ході досудового розслідування, при огляді відеозапису з камер спостереження було встановлено, як двоє невстановлених, в ході досудового розслідування, осіб через паркан автостоянки перекинули невідомий предмет та сталося загоряння вказаного автомобіля (а.с. 72).

Згідно Звіту про причину виникнення пожежі (з внесеними уточненнями адреси місця пожежі), складеного 26 квітня 2019 року Інспектором запобігання надзвичайним ситуаціям 6-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Рижонок В.В., вбачається що причиною виникнення пожежі автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на автостоянці по вул. Шовковичній, 33, що сталося 02 лютого 2019 року, став навмисний підпал скоєний невідомими особами (а.с. 71).

Організація та порядок надання послуг щодо збереження транспортних засобів на автостоянках передбачений «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 . Згідно з п.8 Правил відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержанням санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів того, що відповідачем не було вжито усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для належного зберігання автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , на автостоянці по вул. Шовковичній, 33, що сталося 02 лютого 2019 року на автостоянці, а також того, що 02 лютого 2019 року відповідач у нічний час допускав проникнення сторонньої особи на автостоянку, яка здійснила підпал автомобіля ОСОБА_1 , матеріали справи не містять і позивач та її представник на їх наявність не посилаються.

Натомість судом встановлено та підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_5 , що він та інші охоронці з Центрального ринку, виконали свої обов`язки і вжили усіх заходів, для забезпечення схоронності речі, а пошкодження автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , сталося не з вини відповідача, а з вини невстановлених слідством осіб, які здійснили умисний підпал транспортного засобу позивача ОСОБА_1 , із зовнішньої сторони огорожі, оскільки за декілька хвилин до підпалу автомобіля він перевіряв територію автостоянки. Намагаючись не допустити розповсюдження вогню та рятуючи автомобіль позивача, а також інші автомобілі, він діяв у відповідності до п. 3 Інструкції №2 «Про заходи пожежної безпеки» (а.с. 181-186), а тому прийняв всі необхідні протипожежні дії, локалізував пожар, до приїзду пожежних, а також не допустив загоряння інших автомобілів.

Також для повного та всебічного розгляду даної справи та для дослідження в судовому засіданні, Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області було витребувано від старшого слідчого СВ Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області Макарової Г.М. відеозапис з камер спостереження, який зберігається в матеріалах Кримінального провадження №12019050510000243 від 02 лютого 2019 року за ч.2 ст. 194 КК України щодо підпалу автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 .

З наданого старшим слідчим СВ Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області Макаровою Г.М. та дослідженого в судовому засіданні флеш носія, файли 6,7,11,15, відеозапису з камер спостереження, вбачається, що 02 лютого 2019 року о 02 годині 36 хвилин двоє невідомих осіб йдуть в сторону автостоянки, розташованої в АДРЕСА_1 вул. Шовковична №33. Підійшовши до паркану автостоянки один з них перекинув через паркан невстановлений предмет, внаслідок чого спалахнув автомобіль та після спалаху вони побігли до автомобіля, на якому швидко покинули місце події.

Наведене свідчить, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором зберігання автомобіля, а пошкодження автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 сталося не з вини відповідача, а з вини невстановлених слідством осіб, які здійснили умисний підпал транспортного засобу позивача ОСОБА_1 .

Крім того, з наданої Відповіді № 6/09/2372 від 06 червня 2019 року на Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2019 року про витребування доказів з Управління МНС в м. Слов`янську Головного управління МНС України в Донецькій області, вбачається, що у шостого державного пожежно - рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області відсутня будь яка інформація щодо відповідності вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . Декларація відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки перед початком роботи автостоянки та до цього часу, у відповідності до вимог ч.2 ст.57 Кодексу цивільного захисту України, не подавалась. Перевірка щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки не проводилася у зв`язку з обмеженнями на здійснення перевірок, які встановлені діючим законодавством. Вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначено статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 715 критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності вказана автостоянка не відноситься до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, тому, враховуючи норми статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на сьогоднішній день не має законних підстав для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) на автостоянці (а.с. 142).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність вини у діях відповідача та стягнення з останнього на користь позивача матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Однак, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 та її представником в судовому засіданні не надано доказів, які б свідчили про те, що дії відповідача ОСОБА_2 були протиправними.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок знищення її автомобіля є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не були порушені умови зберігання автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , загоряння цього автомобіля сталося не з вини відповідача, а тому суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_2 не завдала моральної шкоди ОСОБА_1 . За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Горелика Є.Б. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки відповідач ОСОБА_2 вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором зберігання автомобіля ОСОБА_1 , а пошкодження автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 сталося не з вини відповідача, а з вини невстановлених слідством осіб, які здійснили умисний підпал транспортного засобу позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, що судові витрати по сплаті судового збору та витрат на проведення експертизи також не підлягають відшкодуванню позивачу та покладаються на позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 614, 936, 937, 942, 950, 951, 977, 1167 ЦК України, Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_10 Євгена Борисовича до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 18 червня 2019 року.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.