Рішення № 82480967, 14.06.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/2384/19

Провадження № 2/263/1161/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області, у складі:головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Ничипорук А.А., за участю представників відповідача – прокурорів Русланової Г.М., Пітерської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.02.2019 року направив до суду позов до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.11.2015 року він звернувся до Красноармійської міжрайоної прокуратури Донецької області з заявою про неправомірні дії співробітників правоохоронних органів Донецької області. Дане звернення було скеровано до прокурори Донецької області. Листом начальника першого слідчого відділу прокуратури Донецької області від 15.12.2015 року йому було повідомлено, що відомості, вказані в його заяві від 19.11.2015 року не були внесені до ЄРДР. Бездіяльність прокурора, що полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань була оскаржена ним до суду. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27.04.2016 року (справа №263/4510/16-к) його скаргу на бездіяльність прокурора було задоволено; орган досудового слідства прокуратури Донецької області було зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом правопорушень, викладених ним у заяві від 16.11.2015 року. На виконання вищевказаної ухвали слідчого судді 12.05.2016 року було розпочато кримінальне провадження №42016050000000363. Однак, старший слідчий першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Юрченко В.В. не залучивши його до участі у провадженні в якості потерпілого і не провівши жодної слідчої дії, постановою від 26.07.2016 року закрив кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України. Його скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.07.2016 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 08.11.2016 року (справа №263/13275/16-к) була задоволена; вищевказану постанову було скасовано та слідчого, що здійснює досудове розслідування, зобов`язано провести досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42016050000000363 у відповідності до вимог КПК України, з урахуванням зазначених ним обставин та прийняти законне процесуальне рішення. 26.12.2016 року, після допиту його в якості потерпілого та не провівши жодних інших слідчих дій, слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Цурін A.B., своєю постановою кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016р. закрив на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області (ВП ГУ НП в Донецькій області) складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України. Його скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.12.2016 року ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.04.2017 року була задоволена; вищевказану постанову було скасовано. Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Цурін A.B., провівши ряд формальних допитів працівників Красноармійського ВП ГУНП, знову виніс постанову про закриття кримінального провадження від 26.12.2016 року. Його скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.12.2016 року ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22.08.2017 року була задоволена; вищевказану постанову було скасовано. 14.09.2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено. В подальшому слідчий, не провівши жодних слідчих дій, не розглянувши його клопотань, 17.11.2017 року виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42016050000000363 від 12.05.2016 року за тими ж підставами. Його скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 17.11.2017 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23.04.2018 року була задоволена; вищевказану постанову було скасовано та зазначено, що слідчий після попереднього скасування судом аналогічної постанови, не вчинив жодної слідчої дії. Після скасування вищевказаної постанови досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено. Досудове розслідування у кримінальному провадження продовжив старший слідчий першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Павлов І.В., який не вживши всіх заходів для проведення повного досудового розслідування та не виконавши вказівок слідчих суддів, зазначених в ухвалах від 23.04.2018 року, від 22.08.2017 року, 24.09.2018 року виніс постанову про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016р. на підставі ч. 1 п.2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21.12.2018 року, винесеною за його скаргою, постанову старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Павлова І.В., від 24.09.2018 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 було скасовано, кримінальне провадження направлено для проведення досудового розслідування та прийняття обґрунтованого рішення. До теперішнього часу законного та обґрунтованого процесуального рішення у кримінальному провадженні №42016050000000363 від 12.05.2016 року не прийнято. Вважає, що протиправною бездіяльністю прокуратури Донецької області, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про скоєння кримінального правопорушення, а так само діями, які полягали у винесенні незаконних рішень про закриття кримінального провадження, були порушені його права та законні інтереси та йому була завдана моральна шкода, яка полягає у марнуванні його часу, який він був змушений витрачати на визнання незаконною бездіяльності слідчих прокуратури Донецької області. Вважає, що відповідач, усвідомлюючи, що він, перебуваючи під вартою, має суттєві обмеження в користуванні правовою допомогою, доступі до мережі Інтернет, фактично позбавлений можливості ефективно протидіяти протиправним діям відповідача, свідомо виносив однотипні протиправні рішення про закриття кримінального провадження. Порушення своїх прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту він сприйняв як зверхнє ставлення до нього як до людини, відчув себе приниженим та морально подавленим та фактично зазнав психологічного насилля, а неефективне розслідування кримінального провадження розцінив як приховане катування відносно нього. Він є інвалідом третьої групи, маючи інвалідність, змушений приділяти увагу не відновленню свого здоров`я, а боротьбі з державним органом, що збільшує його моральні страждання. Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, скасовані постанови слідчих прокуратури Донецької обласної як незаконні, то наявна підстава, передбачена законом, для відшкодування йому моральної шкоди, у зв`язку з чим просив суд стягнути з прокуратури Донецької області на його користь суму завданої йому моральної шкоди в розмірі 300000,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , який відбуває покарання в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду розписку, в якій зазначив, що згоден з проведенням судового засідання без його особистої участі.

Представник відповідача – прокурор Русланова Г.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмовому відзиві, просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача – прокурор Пітерська А.О. надала до суду заяву про завершення розгляду справи за її відсутністю, підтримала позицію, викладену у відзиві.

Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійської міжрайонної прокуратури з заявою про неправомірні дії співробітників правоохоронних органів Донецької області /а.с. 51-53/.

Вказану заяву Красноармійською міжрайонною прокуратурою спрямовано прокуратурі Донецької області.

Прокуратурою Донецької області таку заяву розглянуто та 15.12.2015 року ОСОБА_1 надано відповідь за № 17/1-232-15 /а.с. 7-8/.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.04.2016 року у справі № 263/4510/16-к прокуратуру Донецької області зобов`язано внести до ЄРДР відомості за фактом правопорушень, викладених у заяві ОСОБА_1 від 16.11.2015 року /а.с. 9-10/.

На виконання вищевказаної ухвали слідчого судді 12.05.2016 року прокуратурою Донецької області внесено відомості за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016050000000363 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України /а.с. 56/.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Юрченка В.В. від 26.07.2016 року кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року було закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України /а.с. 11-12/.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 08.11.2016 року (справа №263/13275/16-к) постанову слідчого прокуратури Донецької області від 26.07.2016 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року, за ч. 2 ст. 365 КК України було скасовано; слідчого, що здійснює досудове розслідування, зобов`язано провести досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42016050000000363 у відповідності до вимог КПК України, з урахуванням обставин, зазначених Бірюковим Д.В. та прийняти законне процесуальне рішення /а.с. 13-14/.

Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 26.12.2016 року, кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року було закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (ВП ГУ НП в Донецькій області) складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України /а.с. 15-16/.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.04.2017 року (справа №234/3774/17) постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 26.12.2016 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року, за ч. 2 ст. 365 КК України було скасовано /а.с. 17-18/.

Іншою постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 26.12.2016 року, кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року було знову закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (ВП ГУ НП в Донецькій області) складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України /а.с. 20-22/.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22.08.2017 року (справа №234/11946/17) постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 26.12.2016 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року, за ч. 2 ст. 365 КК України було скасовано /а.с. 23/.

Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 17.11.2017 року, кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року було закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях працівників Красноармійського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (ВП ГУ НП в Донецькій області) складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України /а.с. 24-27/.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 23.04.2018 року (справа №234/3994/18) постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Цуріна A.B. від 17.11.2017 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року, за ч. 2 ст. 365 КК України було скасовано /а.с. 28/.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Павлова І.В. від 24.09.2018 року, кримінальне провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року було закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення /а.с. 29-31/.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11.12.2018 року (справа №234/18176/18) постанову старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Донецької області Павлова І.В. від 24.09.2018 року про закриття кримінального провадження №42016050000000363 від 12.05.2016 року, за ч. 2 ст. 365 КК України було скасовано; кримінальне провадження направлено для проведення досудового розслідування та прийняття обґрунтованого рішення /а.с. 32-33/.

Згідно з нормами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 ЦК України, передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Положеннями ст. 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що фактично підставою звернення до суду з даним позовом є дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури Донецької області, та при вирішені спору щодо стягнення моральної шкоди в даному випадку слід керуватися положенням ч. 2 ст. 1176 ЦК України, яка наголошує на тому, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як вже зазначалося, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На досудовому провадженні, у відповідності до вимог п.1, 3 ч.1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,… - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину, а також можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та дій щодо прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження.

Позивач ОСОБА_1 скористався вищевизначеною процедурою та оскаржив дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури Донецької області, в результаті чого його право було поновлено судом.

Отже, сам по собі факт зобов`язання ухвалами слідчих суддів внести відповідні відомості до ЄРДР та скасування постанов про закриття кримінальних проваджень не свідчить про протиправність дій посадових осіб прокуратури Донецької області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Одночасно, суд зауважує, що жодною з вищеперелічених ухвал слідчих суддів, якими були задоволені скарги ОСОБА_1 , рішення, дії або бездіяльність посадових осіб прокуратури Донецької області протиправними та/або незаконними не визнавалися.

Лише незгода позивача з прийнятими працівниками прокуратури Донецької області процесуальними рішеннями і діями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17.

Таким чином, судом не встановлено дій або бездіяльності з боку відповідача, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди, на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, зокрема у визначеному ним розмірі в сумі 300000,00 гривень. При цьому, сам по собі факт «витрачання часу» позивача на оскарження прийнятих процесуальних рішень не свідчить про завдання моральної шкоди останньому та не може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Крім того, у судовому засіданні не тільки не було встановлено та підтверджено факту завдання моральної шкоди позивачу, а й не доведено причинно-наслідкового зв`язок між діями/ бездіяльністю відповідача та отриманими негативними наслідками для позивача.

При цьому, надані позивачем довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності № 0047765 від 04.02.2019 року, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 059674 від 04.02.2019 року та висновок головного нейрохірурга департаменту охорони здоров`я Донецької облдержадміністрації від 10.11.2017 року /а.с. 34-35/, ніяким чином не підтверджують та не спростовують факту завдання ОСОБА_1 моральної шкоди з боку відповідача, а лише констатують факт встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності та діагнозу останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На підставі вищевикладеного, після дослідження та оцінки доказів у справі в їх сукупності, а також надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Крім того, пленумом Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у Постанові № 4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом необхідно притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) - шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень та інше. Для забезпечення безспірного списання коштів Державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку у Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Певна правова позиція, висловлена й Верховним Судом 14.02.2018 року у справі № 521/10640/15-ц, яким зазначено, що відповідно до вимог ст.1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 300000,00 гривень з прокуратури Донецької області.

Зазначена обставина, а також те, що позивачем не залучено в якості співвідповідача Державну Казначейську службу України, як орган на який законом покладено обов`язок безспірного списання коштів державного бюджету, за умови, що суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог, також вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцять днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова