Рішення № 82480901, 03.06.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4252/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання непрацездатного батька, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. Свої вимоги мотивував тим, що він батьком відповідачів. На даний час непрацездатний, інвалід ІІ групи по діабету та отримує пенсію у розмірі 1452 грн., хоча фактично сплачується 1161 грн., а решта виплачується колишній дружині по декільком виконавчим листам. У нього 22000 грн. боргу за цими виконавчими листами, а також 22400 грн. заборгованість по газопостачанню і 3000 грн. за водопостачання. Він отримує субсидію, але немає можливості самостійно забезпечувати себе необхідними медичними препаратами та двічі на рік проходити стаціонарне лікування з метою запобігання ампутації ніг. Доньки йому не допомагають, з ним не спілкуються. Посилається на те, що відповідно до законодавства відповідачі зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідачів солідарно аліменти на утримання непрацездатного батька у розмірі, визначеному законом, а також солідарно додатково сплачувати йому два рази на рік в жовтні та в квітні на лікування в стаціонарі в розмірі 1000 грн. з кожної.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги, в остаточній редакції просили стягнути з відповідачок аліменти у розмірі 30% усіх видів доходів щомісячно, відмовившись від стягнення додаткових витрат на лікування (а.с.112-113, 151). Також позивач пояснив, що відповідачка ОСОБА_4 придбала будинок у м. Слов`янську, що підтверджує її добре матеріальне становище.

Представник відповідачів адвокат Сітало В.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав письмові відзиви від імені своїх клієнтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, зазначив, що ОСОБА_4 працює приватним підприємцем у м. Слов`янську і її заробітна плата складає мінімальну суму. На її утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує витрат на навчання та проживання. За 2017 рік її дохід, як підприємця склав 5763 грн. на місяць, з яких вона майже все сплачує за оренду торгівельних приміщень та комунальні послуги. Вона не згодна, щоб її батько переклав на її та її сестру свою заборгованість за виконавчими листами, яка складається у тому числі із компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданій позивачем їх матері внаслідок побиття, а також з виплат, присуджених позивачу під час поділу майна між ним та дружиною. Вона також не згода із сплатою боргів батька за газ, оскільки той фактично взагалі усунувся від їх оплати, хоча і отримував субсидію. Крім того, зазначив, що позивач є інвалідом другої групи і має право на безоплатні пільги при лікуванні. Позивач не надав доказів, які підтверджують заявлені вимоги (а.с.39-40).

Відповідач ОСОБА_5 працює вчителькою, отримує невелику зарплату. З цієї заробітної плати вона також несе витрати на навчання та утримання доньки, яка навчається на платному відділенні вищого навчального закладу, а оскільки цей заклад не має гуртожитку, вона вимушена наймати для доньки квартиру. Ці доводи підтверджуються відповідними документами. Після вирахування усіх витрат у неї залишається 833грн. на місяць. Її чоловік ОСОБА_9 також страждає низкою захворювань, у тому числі цукровим діабетом, та за висновком ЛКК потребує постійного медичного лікування та обстеження. Вона також не згодна, щоб її батько переклав на її та її сестру свою заборгованість за виконавчими листами, яка складається у тому числі із компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданій позивачем їх матері внаслідок побиття, а також з виплат, присуджених позивачу під час поділу майна між ним та дружиною. Вона також не згода із сплатою боргів батька за газ, оскільки той фактично взагалі усунувся від їх оплати, хоча і отримував субсидію. Крім того, зазначив, що позивач є інвалідом другої групи і має право на безоплатні пільги при лікуванні. Позивач не надав доказів, які підтверджують заявлені вимоги (а.с.77-78).

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З 29 квітня 1972 року по 12.08.2013 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 . Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 233/3434/13-ц, яке набуло законної сили 22.08.2013 року, шлюб між ними було розірвано. Сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідачок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилавсь на не надання відповідачами матеріальної допомоги, яку він потребує, оскільки є інвалідом ІІ групи, змушений проходити медичне обстеження, купувати медичні препарати. По виконавчим листам у нього 22000 грн. боргу перед колишньою дружиною, а також 22400 грн. заборгованість по газопостачанню і 3000 грн. за водопостачання.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав суду копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 03.04.2013 року, згідно якого є інвалідом ІІ групи загального захворювання довічно; довідку з місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 30,55 кв.м, де мешкає один; акт на відключення від газопостачання від 15.02.2018 року з договором про реструктуризацію боргу в сумі 21165,23 грн.; виписку з особового карткового рахунку у ПАТ «КБ «Приватбанк» за період з лютого по липень 2018 року, де позивачу зараховується щомісяця пенсія у розмірі 1161,59 грн.; довідку Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ про розмір нарахованої пенсії з серпня 2017 року по липень 2018 року, розмір якої складає 1452,00 грн.; товарні чеки на придбання ліків (а.с.7-13). Додатково суду була надана довідка Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ про розмір нарахованої пенсії з жовтня 2018 року по березень 2019 року, згідно якої розмір пенсії з грудня 2018 року підвищено до 1497 грн., а у березні додатково виплачено 2869,95 грн., а також довідку ЛКК № 218/1 від 14.03.2019 року, згідно якої позивач потребує постійного медикаментозного лікування, страждає на ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІст . , цукровий діабет І тип інсулінозалежний (а.с.149,153).

Між сторонами виникли аліментні правовідносини щодо зобов`язання дітей утримувати непрацездатних батьків.

Предметом доказування є стан здоров`я та матеріальне становище непрацездатних батьків; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; а також наявність можливості одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Так, допитана у якості свідка ОСОБА_10 , яка була приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, пояснила суду, що дійсно позивач є її колишнім чоловіком, а відповідачки - їх спільними дітьми. У 2013 році позивач був засуджений вироком Костянтинівського міськрайонного суду за завдання їй легких тілесних ушкоджень та нього стягнуто на її користь у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. Після цього вони розлучилися та вона подала на поділ спільного майна. Згідно рішення суду за позивачем залишились два автомобіля, пів квартири, де він мешкає сам, гараж, інше майно. За цим рішенням з позивача на її користь також стягнуто приблизно 11000 грн. Коли вона покинула квартиру у 2012 році, ніяких боргів по оплаті комунальних платежів там не було. Вона навіть допомогла позивачу оформити субсидію, але він взагалі перестав платити будь за що. Як до, так і після розлучення ОСОБА_1 не цікавився доньками та онуками, як батько та дідусь ніякої допомоги не надавав. Зважаючи на необхідність матеріальної підтримки доньок та онучок, які навчаються, вона, не зважаючи на пенсійний вік, знов пішла працювати.

Свідки ОСОБА_13 - чоловік відповідачки ОСОБА_4 , та ОСОБА_14 , які були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу неправдивих показань, пояснили, що дійсно родина ОСОБА_13 придбала у м. Слов`янську житловий будинок, але кошти на цю купівлю їм позичав ОСОБА_14 , із їх поверненням після продажу раніш належної ОСОБА_13 квартири, що і було зроблено пізніше.

На підтвердження відзиву на позов відповідач ОСОБА_4 надала суду довідку про склад сім`ї, згідно якої мешкає у житловому будинку АДРЕСА_2 разом із чоловіком ОСОБА_13 та донькою ОСОБА_8 2002 року народження (а.с.42); свідоцтво про народження ОСОБА_8 (а.с.43); податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2017 рік, згідно якої сукупний дохід відповідачки склав 69162 грн.; договори суборенди торгівельних приміщень за 2017-2018 роки, згідно яких відповідачка сплатила за суборенду цих приміщень 62360 грн. та за світло у цих приміщенням 2752 грн. за 2017 рік; трудові договори з найманими працівниками (а.с.48-56). На підтвердження перелічених витрат відповідачкою надані у повному обсязі квитанції та товарні чеки (а.с.57-75).

На підтвердження відзиву на позов відповідач ОСОБА_5 надала суду договір про надання освітніх послуг на комерційній основі від 01.09.2016 року до 30.06.2020 року між нею та Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.Сковороди про навчання доньки ОСОБА_6 , із вартістю навчання 10000 грн. на рік (а.с.79); договір оренди квартири від 01.09.2018 року між донькою відповідачки та власником житла у м. Харкові, згідно якого орендар щомісяця сплачує п`ять тисяч грн.. (а.с.80); довідку про склад сім`ї відповідачки, згідно якої вона мешкає у житловому будинку АДРЕСА_3 разом із чоловіком ОСОБА_9 (а.с.82); свідоцтво про народження ОСОБА_6 та документи про зміну прізвища відповідачки із «ОСОБА_5» на « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 » (а.с.94-95); довідку про доходи ОСОБА_5 з січня по жовтень 2018 року, згідно якої відповідачка працює вчителем управління освіти міської Ради м. Костянтинівки та її сукупний дохід за вказаний період становив 97557,72 грн. (а.с.99). На підтвердження вище перелічених витрат на комунальні послуги відповідачкою надані у повному обсязі квитанції та товарні чеки (а.с.83-93). Додатково суду надано довідку ЛКК № 1367/2 від 04.12.2018 року про те, що чоловік відповідачки ОСОБА_9 за станом здоров`я потребує постійного медичного лікування і обстеження, страждає ІХС, Атеросклеротичний кардіосклероз, Миготлива аритмія тахісистолічна форма. Цукровий діабет типа2, ускладнений універсальною ангіопатією (а.с.128).

Судом також досліджені надані на підтвердження показань свідка ОСОБА_10 та доводів відповідачів заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2014 року у цивільній справі № 233/4471/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_1 «Про поділ спільного майна подружжя», згідно якого за позивачем ОСОБА_1 визнано право приватної власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , та право приватної власності на автомобіль «Ніссан Sunny», 1995 року випуску, фургон малолітражний, шасі № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 . Закріплено за ОСОБА_1 наступне майно: металевий гараж, пральну машину автомат «Індезит»; дві мисливські рушниці; телевізор «Самсунг»; меблі кухонні (гарнітур); мікрохвильову піч «Панасоник»; пилосос; грошові кошти в сумі 17 139,50 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 різницю у вартості спільного майна в сумі 10272 гривні та судові витрати 946, разом 11218 гривень 66 копійок (а.с.124-125). Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.06.2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2014 року залишено без змін (а.с.136-127).

Згідно ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

За правилами ст. 205 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 Сімейного кодексу України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 Сімейного кодексу України).

Тобто, виходячи із зазначених норм, обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.

З огляду на вищевикладене вбачається, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. А необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Із наданих позивачем доказів про розмір пенсії за інвалідністю вбачається, що розмір його пенсії є не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, позивачем суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, в підтвердження необхідності в отриманні сторонньої допомоги з боку відповідачів. Факт непрацездатності останнього та отримання ним пенсійних виплат, у незначній на його думку сумі, не є підставою для стягнення аліментів на його утримання.

Позивач додатково отримує субсидію на оплату комунальних послуг, що ним визнається, має у власності два автомобіля, гараж та інше цінне рухоме майно. Суд не враховує доводи позивача щодо наявності у нього значної заборгованості за декількома виконавчими листами, оскільки вони не стосуються предмету розгляду.

Крім того, твердження позивача про недостатність пенсії для лікування не підтверджено належними та допустимими доказами про розмір необхідних витрат, що позбавляє суд визнати позивача таким, що потребує матеріальної допомоги.

З огляду на вищевикладені доводи, враховуючи надані суду докази з позиції їх належності та допустимості, достатності та достовірності, враховуючи норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Судових витрат по справі немає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 10, 12, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання непрацездатного батька, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03 червня 2019 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя