Рішення № 82480629, 10.06.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

10.06.2019 227/817/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

за участю секретаря с/з Сисенко Ю.В.

представника позивача Кузьмініч Л .І .

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації Донецької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2019 року, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до суду звернувся орган опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити останню батьківських прав відносно її малолітньої дитини та стягнути з неї аліменти на утримання ОСОБА_3 . В обґрунтування позову зазначено, що за заявою матері, ОСОБА_2 від 18.07.2018 року до центру соціально-психологічної реабілітації для дітей Добропільської міської ради тимчасово була влаштована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.08.2018 року дитину було взято на облік як таку, що проживає в сім`ї де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Позивач зазначає, що за місцем мешкання дитини батьками не створено належних умов проживання, виховання та розвитку, в будинку брудно, холодно, відсутні необхідні меблі та електроприлади. Батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, життям дитини не цікавиться, неохайна, неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, тобто за невиконання своїх батьківських обов`язків. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , і тому, керуючись нормами ст.ст.150,155,164 Сімейного кодексу України, просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з неї аліменти на утримання дитини.

Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві та також пояснила, що ОСОБА_2 не цікавився життям своєї малолітньої дитини, яка знаходиться в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Доброрпільської міської ради, свої батьківські обов`язки не виконує, дитину з центру не забирає, в будинку брудно та неохайно.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що дитина знаходиться в інтернаті з липня 2018 року, яку відвідувала лише один раз. Зазначила, що їй порадили написати заяву, щоб дитину тимчасово забрали до центру реабілітації, а вона змогла в цей час привести будинок в порядок, але в будинку нічого не зробила, не знає куди офіційно влаштуватись на роботу, не бажає займатись вихованням дитини, хоче забрати дитину, але нічого для цього не зробила. Також пояснила, що в неї мається старша донька, але її вихованням займається колишній чоловік. На даний час проживає з співмешканцем.

В судовому засіданні в присутності практичного психолога ОСОБА_5 , яка є працівником центру соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільськкої міської ради, була заслухана малолітня ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що вже давно проживає в притулку, мама відвідувала її один раз дуже давно, матір попросила щоб вона себе добре поводила, сказала що забере додому, по телефону не дзвонила. Також взимку приходила бабуся. Крім цього зазначила, що їй подобалось жити дома де є іграшки та мати приносила солодощі.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана гр. ОСОБА_6 , яка суду розповіла, що вона є робітником Добропільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. В липні 2018 року їй подзвонив директор районного центру соціальної служби передав інформацію, що в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради знаходиться малолітня дитина ОСОБА_3 та повідомив про те, що в АДРЕСА_1 проживає її матір ОСОБА_2 Вона одразу виїхала за вказаною адресою з метою проведення відповідної профілактичної, роз`яснювальної та консультаційної роботи, спрямової на збереження для дитини біологічної родини та повернення дитини з центру реабілітації на виховання матері. Всі спроби надати позивачу соціальні послугу не дали позитивного результату, оскільки остання на співпрацю не йшла. На неодноразові виїзди до позивача, останньої вдома не було, на телефонні дзвінки вона не відповідала. Під час чергового відвідування позивача за місцем її мешкання, 20 вересня 2018 року з будинку вийшов співмешканець ОСОБА_2 та пояснив, що вони напередодні посварились та вона пішла на роботу, в будинок не впустив з причини відсутності ключів, тому останній повторно було залишено письмове повідомлення щодо явки в центр, але до центру ОСОБА_2 так і не з`явилась.

Заслухавши представника позивача, відповідача, свідка та малолітню дитину, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України, суд може позбавити матір, батька батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють належних умов для проживання дитини, умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

В судовому засіданні встановлено таке.

Згідно свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 12 січня 2019 року Добропільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за актовим записом №24, батько малолітньої дитини, громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 38 років (а.с.9).

Довідкою про реєстрацію місця проживання особи, наданою виконавчим комітетом Білицької міської ради м. Добропілля Донецької області №268 від 13.03.2019 року встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 17.05.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32).

За письмовою заявою ОСОБА_2 від 18.07.2018 року (а.с.10), малолітня дитина ОСОБА_3 була тимчасово влаштована до центру соціально-психологічної реабілітації для дітей Добропільської міської ради, через складні життєві обставини, які склались в родині.

30.08.2018 року малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на облік як таку, що проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується копією наказу служби у справах дітей Добропільської районної державної адміністрації №86 від 30.08.2018 року (а.с.13).

Інформацією Добропільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №420 від 07.09.2018 року (а.с.14) встановлено, що надати ОСОБА_2 в повному обсязі соціальних, консультативних та профілактичних послуг не виявилось можливм, оскільки під час неодноразового відвідування її за місцем мешкання, останньої вдома не було і на телефонні дзвінки вона не відповідає.

25.07.2018 року та 02.08.2018 року було відвідано, але вдома нікого не було, з 03.08.2018 року по 17.08.2018 року здійснювались дзвінки, які залишились без відповіді. Зі слів сусідів ОСОБА_2 постійно зловживає спиртними напоями, інколи пасе худобу, вдома часто не перебуває.

Актом обстеження житлових умов відповідача від 25.09.2018 року (а.с.15) встановлено, що умови проживання незадовільні, брудно, будинок потребує ремонту, відсутні необхідні для проживання меблі та електроприлади.

Інформацією начальника Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 16.07.2018 року та 25.09.2018 року притягалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, тобто за невиконання своїх батьківських обов`язків (а.с.16-18).

Інформацією Добропільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №01-1/08 від 04.01.2019 року (а.с.19) підтверджується, що працівниками центру спільно з представниками поліції було здійснено виїзд за місцем мешкання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В ході відвідування встановлено, що в помешканні санітарно-гігієнічні норми проживання не дотримуються, присутній стійкий запах перегару. В ході розмови з матір`ю ( ОСОБА_2 ) з`ясовано, що в неї відсутня можливість повернути дитину додому. Останню було запрошено до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для оформлення пакет удокументів на взяття під супровід, але вона проігнорувала запрошення. За період із жовтня по січень неодноразово були здійсненні відвідування, але можливості потрапити до будинку не було, залишалися повідомлення із запрошенням до Центру, які ОСОБА_2 . проігнорувала, не телефонні дзвінки не відповідала. На підставі викладено Центр вважав за неможливе взяти сім`ю ОСОБА_2 під соціальний супровід.

Згідно письмового повідомлення директора центру соціально-психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради №36 від 08.01.2019 року вбачається, що у центрі з 18.07.2018 року по теперішній час перебуває ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мати дитини ОСОБА_2 за вець час перебування дитини у центрі, відвідала дитину лише один раз 13.08.2018 року, життям та здоров`ям дівчинки не цікавиться, на телефоні дзвінки не відповідає (а.с.20).

Згідно побутової характеристики від 10.01.2019 року, яка видана Світлівською сільською радою, ОСОБА_2 характеризується за місцем мешкання негативно, егоїстична, груба, ледача, схильна казати неправду, ніде не працює, зловживає спиртними напоями. Має двох неповнолітні дітей, вихованням яких не займається, батьківські обов`язки не виконує. Доньки останньої, а саме ОСОБА_8 , 2006 року народження, проживає в м. АДРЕСА_3 з бабусею, де і навчається у школі, а донька ОСОБА_3 , 2012 року народження була вилучена із сім`ї в серпні 2018 року Службою у справах дітей. З характеристики також вбачається, що за час відсутності дитини вдома мати жодного разу не виявила бажання відвідати доньку. Від співпраці із соціальними службами ухиляється (а.с.21).

Рішенням районної комісії з питань захисту прав дитини №1/2 від 28.01.2019 року, було вирішено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.23).

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Зі змісту положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8ст.7 СК України, вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд наголошує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Частина 5 ст. 19 СК України покладає на орган опіки та піклування подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Згідно висновку органу опіки та піклування Добропільської райдержадміністрації №82/01-37/01 від 01.02.2019 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити громадянку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24).

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка та малолітньої дитини, судом достовірно встановлено, що відповідачка у справі самоусунулася від виховання і утримання своєї дитини ОСОБА_3 , а саме звернувшись з заявою про тимчасове влаштування дитини до центру соціально-психологічної реабілітації, у зв`язку зі складними життєвими умовами, за час перебування дитини у центрі (з серпня 2018 року) відвідала дитину лише один раз, життям та здоров`ям дитини не цікавиться, в утриманні, розвитку своєї малолітньої дитини, взагалі не приймає ніякої участі, будь-яких дій на виправлення ситуації, що склалася та повернення дитини у сім`ю не робила, від надання соціальної допомоги свідомо відмовилась.

Крім того, з пояснень самої позивачки в судовому засіданні встановлено, що вона не бажає забирати доньку ОСОБА_9 додому.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідачка в силу певних поважних причин або інших обставин не може здійснювати свої батьківські обов`язки щодо своєї малолітньої дитини, в судовому засіданні судом не встановлено.

Тобто суд приходить до висновку про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, що у відповідності з вимогами ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів з відповідачки на користь малолітньої ОСОБА_3 , суд зазначає, що в даній частині позов обґрунтований і така вимога підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідачка не надає матеріальну допомогу в добровільному порядку на утримання та виховання дитини.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на її особистий рахунок відкритий у відділенні Державного ощадного банку України(а.с.49), аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Згідно статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 27 лютого 2019 року, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Виходячи з того, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд, керуючись ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач будучі юридичною особою, звернувся до суду з двома самостійними вимогами, а саме з вимогою немайнового (про позбавлення батьківських прав) та майнового характеру (про стягнення аліментів), а також те, що від сплати судового збору позивач, при зверненні до суду з позовом, був звільнений, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь держави судовий зір в розмірі 3842,00 грн., який складається з суми судового збору за вимоги немайнового характеру в розмірі 1921,00 грн. та вимоги майнового характеру в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.152, 155, 164-166, 171, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації Донецької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити.

ОСОБА_10 ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.02.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Перерахування аліментів здійснювати на особистий рахунок дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» №10004/01 м.Добропілля.

Передати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під опіку Органу опіки та піклування Добропільської райдержадміністрації Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право, відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України, на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі ч.6 ст.164 Сімейного Кодексу України, копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач: Орган опіки та піклування Добропільської райдержадміністрації Донецької області, ЄДРПОУ 23778446, юридична адреса: Донецька область місто Добропілля, вул.Московська, 1.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий 23.10.2008 року Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 10 червня 2019 року. Повний текст рішення суду буде складений 15 червня 2019 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

10.06.2019