Рішення № 82479600, 04.06.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/9877/17

Провадження № 2/643/268/19

04.06.2019 року Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Єрмак Н.В.

за участю секретаря Зубко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору позики удаваним правочином,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просять суд визнати договір позики від 19 травня 2015 року, укладений між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 - удаваним правочином та визнати, що відносини сторін регулюються правилами, щодо правочину про надання юридичних послуг, який сторони насправді вчинили.

При цьому, посилалися на те, що відповідач ОСОБА_6 надавав їм юридичні послуги задля забезпечення оплати яких, позивачі надали розписку про отримання позики в розмірі 5000 доларів США у раніше незнайомої ОСОБА_5 .

Всі ці обставини свідчать про удаваність договору позики.

Ухвалами Московського районного суду м.Харкова від 14.05.2018 року, 13.11.2018 року та 17.04.2019 року задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів та виклик свідків.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 04.06.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-психіатрічної експертизи.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Позивач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. ОСОБА_3 пояснив суду, що позивачі не укладали договір позики з ОСОБА_5 , грошей не отримували, а ОСОБА_5 взагалі не була присутня при підписанні розписки. Разом з цим, всі усні домовленості вони обговорювали з ОСОБА_6 , який фактично і був стороною у правовідносинах, які склалися між сторонами.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив суду, що позивачі дійсно отримали від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 5000,0 доларів США та зобов`язувалися їх повернути. Будь-які інші домовленості між ним та позивачами відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

19 травня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяли в борг у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, які зобов`язалися повернути у строк до 19.07.2015 року.

Допитана у якості свідка ОСОБА_7 зазначила, що знайома з усіма учасниками справи, підтвердила, що вона була присутня при отриманні позивачами у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 5000,00 доларів США.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 зазначила, що вона знайома з позивачами з 2016 року, працює психологом. ОСОБА_3 звертався до неї в зв`язку з психологічними проблемами його дружини ОСОБА_4 . Поспілкувавшись з ОСОБА_4 , вона запропонувала ОСОБА_3 звернутися до лікаря психіатра, так як ОСОБА_4 мала явний психічний розлад.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 , на той момент працював головою Житлового кооперативу, дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання, вона неодноразово лікувалася у психіатричній лікарні. Зазначив, що до Павлюкових приходила якась жінка від імені адвоката для того, щоб забрати документи для вступу у спадщину.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є лікарем психіатром, позивач ОСОБА_4 є його пацієнткою, зазначив, що вона страждає на тяжкий психічний розлад та не в змозі в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому, позивач повинен указати, який інший правочин приховується за допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Оскільки згідно із ч. 1 ст.202, ч. 3 ст.203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Позивачі звертаються до суду з вимогою про визнання договору позики, укладеного між ними та ОСОБА_5 удаваним правочином та просять визнати, що відносини, які склалися між позивачами та ОСОБА_6 , регулюються правилами щодо правовідносин про надання правової допомоги при оформленні права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст.ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Разом з цим, договір позики, наданий позивачами в якості доказу, не містить інформації про правовідносини, які виникли між позивачами і відповідачем ОСОБА_6 , а містять інформацію про правовідносини, які виникли між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 , оскільки договір позики укладений та підписаний саме вказаними особами.

За таких обставин, суд позбавлений можливості застосувати до договору позики наслідки удаваного правочину, оскільки доказів вчинення між сторонами договору іншого правочину, суду не надано. А позовних вимог щодо визнання правочину недійсним, позивачами не заявлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнавати договір позики, що укладений 19.05.2015 року удаваним, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що він був вчинений сторонами для приховання іншого правочину.

Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце мешкання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , місце мешкання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.В. Єрмак