Ухвала суду № 82479343, 19.06.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

19.06.2019

Справа № 639/3410/18

Провадження № 1-кп/642/646/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

суддів Бородіної О.В., Грінчук О.П..

за участю секретаря Самотой М.Є.

сторін кримінального провадження:

прокурора Макарова О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сидоренка Д.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220500000423 від 23.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 червня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку ст. 283 КПК України з Харківської місцевої прокуратури № 2 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст. 186 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 04.06.2019 року подання голови Жовтневого районного суду м. Харкова про вирішення питання про направлення вищевказаного кримінального провадження до іншого суду у зв`язку з неможливістю утворити склад суду було задоволено.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115, ч.2 ст. 186 КК України, надійшло до Ленінського районного суду м. Харкова 12.06.2019 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями отримано головуючим суддею.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 22.02.2018 упродовж денного часу доби, перебуваючи у квартирі за місцем мешкання свого знайомого, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , де він тимчасово мешкав на протязі двох останніх місяців, вживав разом з останнім спиртні напої. При цьому, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, приблизно о 18 годині став ініціатором сварки з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю останнього, яка після перенесеного інсульту погано розмовляла та не могла пересуватися без сторонньої допомоги.

Саме в той час у ОСОБА_1 на ґрунті неприязних відносин, що склалися під час сварки з ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті матері свого приятеля.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 , втілюючи в життя задуманий та розроблений ним злочинний план, з метою вивести ОСОБА_3 із квартири в безлюдне місце, спочатку запропонував їй відвести її до ОСОБА_4 , яка є її давньою подругою і проживає в сусідньому багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_2 , на що та, нічого не підозрюючи про його намір, довірливо дала свою згоду. Надалі ОСОБА_1 , використовуючи ту обставину, що її син, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, заснув, а в квартирі крім нього більше нікого не було, допоміг їй вдягти верхній одяг і взутися, а потім вивів її із квартири та повів у напрямку «Григорівського бору», а не до ОСОБА_4

В ході пішого слідування, яке тривало більше трьох годин, ОСОБА_1 , допомагаючи в пересуванні ОСОБА_3 , яка перебувала у стані після перенесеного ще в березні 2017 року інсульту з порушеннями рухового розладу мовлення, приблизно о 22 годині привів її до «Григорівського бору», де неподалік розташована будівля № 3 по вул. Цементній м. Харкова. Після цього ОСОБА_1 , упевнившись у тому, що за ним ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, провів, нічого не підозрюючу про злочинність його наміру, ОСОБА_3 у бік зі стежки в безлюдне місце. Надалі ОСОБА_1 , повернувши її до себе обличчям та, проявляючи злість і люту ненависть до особи похилого віку, якою слід вважати ОСОБА_3 , нехтуючи тією обставиною, що перед ним жінка, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого злочинного задуму, та, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті останньої, і свідомо бажаючи її настання, використовуючи свою фізичну перевагу, застосовуючи силу, наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку лівої скроні. Від отриманого удару потерпіла впала спиною на землю покриту снігом.

В подальшому ОСОБА_1 , бажаючи довести злочинний умисел до кінця, став зліва від лежачої на землі ОСОБА_3 та, продовжуючи проявляти злість і ненависть до потерпілої, ігноруючи той факт, що остання, перебуваючи в положенні лежачи на землі, не чинила і не могла чинити йому будь-якого опору, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його можливі суспільно небезпечні наслідки у вигляді протиправного позбавлення життя потерпілої, надавив їй правим коліном на грудну клітину, а потім, обхопивши спереду руками за шию, почав силою здавлювати її та душити доти, поки вона не перестала подавати ознаки дихання і життя.

Одразу після того, як ОСОБА_1 піднявся від лежачої на землі ОСОБА_3 , він почув, що остання почала видавати хрипи. При цьому ОСОБА_1 , побоюючись, що ОСОБА_3 ще жива, бажаючи все таки довести до кінця свій злочинний умисел, знову нахилився над тілом потерпілої та, діючи умисно, агресивно, зі злістю, наніс їй не менше двох ударів у обличчя, а потім знову надавив правим коліном на груди, та обхопивши рукамиспереду за шию, силою здавив її, здійснивши удушення.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи зі злочинним умислом, 22.02.2018 приблизно о 22 годині, перебуваючи у вищевказаному місці, піддавши травматизації особливо важливі життєві органи ОСОБА_3 , що призвело до розвитку небезпечного для життя стану та настання її смерті, тобто він виконав дії, які вважали за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на протиправне позбавлення життя останньої, а після скоєного з місця скоєння злочину зник.

В результаті вищезазначених злочинний дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження:

- загальноасфіктичні ознаки у вигляді рясних зливних трупних плям,крововиливів в сполучні оболонки очей, розширення зіниць, рідкого стану крові в порожнинах серця і в просвіті великих судин, крапкових крововиливів на поверхні легенів ("плями Тардьє"), венозне повнокров`я внутрішніх органів, набряк легенів, набряк головного мозку з ділянками набухання, м`яких мозкових оболонок, емфізема легенів;

- синці: на нижній щелепі зліва (1), в проекції кута нижньої щелепи зліва (1), в проекції кута нижньої щелепи справа (1), на підборідді справа (1), по передній поверхні шиї в верхньому та середньому її відділі, на тлі якого два садна, крововилив в підшкірно-жировій клітковині шиї по передній поверхні, крововилив в підшкірно-жировій клітковині та м`язах по задній поверхні шиї, переломи під`язикової кістки- повний перелом дистального відділу лівого великого рогу, повний перелом в середньому відділі правого великого рогу, переломи щитоподібного хряща - повний перелом верхнього лівого рогу, повний перелом верхнього правого рогу, неповний лінійний перелом по типу "тріщини" в місці з`єднання обох пластин, неповний лінійний перелом по типу "тріщини" лівої пластини (встановлено при судово-криміналістичній експертизі), з крововиливами в м`які тканини в зоні вищеописаних переломів, крововилив в ліву частку щитоподібної залози.

Причиною смерті ОСОБА_3 явилася механічна асфіксія, що розвинулася внаслідок здавлення шиї.

Між встановленою у ОСОБА_3 вищеописаною травмою шиї та настанням її смерті вбачається прямий причинний зв`язок.

Крім цього при експертизі трупа ОСОБА_3 виявлено:

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку (правої тім`яної та потиличній частки та мозочка), крововиливів в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні (в лобно-скроневій ділянці зліва), крововиливу у лівий скроневий м`яз, синців в лобно-скроневій ділянці зліва (1), в проекції лівого соскоподібного відростка (1), на переніссі (1); травматична припухлість м`яких тканин навколоочної області зліва, на тлі якої розташований синець; забійні рани на верхній та нижній повіці лівого ока;

- крововилив на слизовій оболонці верхньої губи справа; травматична екстракція 1-го зуба на верхній щелипі справа;

- закрита тупа травма грудної клітини у вигляді: синців - на передній поверхні грудної клітини, в проекції грудино-ключичного зчленування зліва (1), в проекції лівої ключиці (1), крововиливів - в підшкірно-жирову клітковину та м`язи на передній поверхні грудної клітки справа та зліва, прямі переломи ребер справа 3-6-го ребер по середній ключичній лінії з крововиливом в оточуючі м`язові тканини.

Зазначені судово-медичні підсумки підтверджено висновками судово - медичного експерта ХОБСМЕ № 593-Дм/18 від 12.05.2018, а також висновками експертизи №34/593-Дм/18 від 15.05.2018 за матеріалами слідчого експерименту у вигляді відтворення обстановки та обставин події.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за злочини із корисливих мотивів, останній раз 22.06.2015 Жовтневим районним судом м. Кривий Ріг за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 3 місяці, звільнившись після відбуття покарання 20.08.2015, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 23.02.2018 приблизно о 08 годині 15 хвилин разом зі своїм знайомим, ОСОБА_5 , перебував у гостях у свого знайомого, ОСОБА_2 , який мешкає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де під час сумісного вживання спиртного в приміщенні кухні помітив у житловій кімнаті на серванті мобільний телефон «Бравіс», чорного кольору та гроші в сумі 100 гривень, які, як йому було достовірно відомо, належали ОСОБА_5

Саме в той час ОСОБА_1 , відчуваючи безкарність за вчинене напередодні умисне вбивство жінки похилого віку, матері ОСОБА_2 , вирішив вчинити таємне викрадення зазначеного майна та грошових коштів, належних ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, увійшов із приміщення кухні до житлової кімнати з тим, щоб таємно заволодіти мобільним телефоном та грошима.

Однак, його злочинні наміри випадково помітив ОСОБА_2 , який, перебуваючи в приміщенні кухні вказаної квартири, почав виясняти у ОСОБА_1 , чому той підійшов до серванта.

У відповідь на це ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розуміючи, що його протиправні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна стали помітними для ОСОБА_2 , але, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел, який, як він усвідомив, з урахування обставин, що склалися, переріс у грабіж, діючи повторно, суб`єктивно розуміючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, відкрито заволодів мобільним телефоном «Бравіс», вартістю 250 гривень, та грошовими коштами в сумі 100 гривень, однією банківською купюрою.

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь відкрито викрадене майно та гроші, з місця скоєння злочину зник, вибігши із квартири, та розпорядився ними в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, він виконав всі дії, які вважав за необхідне, спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном та грошима.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому, ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 350 гривень, з яких 100 гривень склали грошові кошти, а 250 гривень вартість мобільного телефону «Бравіс», що підтверджено висновком судово - товарознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 7722 від 30.03.2018 р.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 12.06.2019 року по вищезазначеному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в обґрунтування якого прокурор посилається на те, що закінчується двомісячний строк дії попередньої ухвали суду щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжкого та тяжкого злочинів, ризики, які були враховані судом під час обрання такої міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого не зникли, а саме останній перебуваючи на волі може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків по справі, а також переховуватися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Сидоренко Д.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилались на відсутність ризиків, зазначених прокурором, тривалість тримання обвинуваченого під вартою, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та не має наміру переховуватись від суду та впливати на потерпілих та свідків сторони обвинувачення, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту. При цьому захисник Сидоренко Д.В. також зазначив, що письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в частині заявленого клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду умисних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч.2 ст.186 КК України, які відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочинів.

Згідно матеріалів справи, дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, закінчується 17 червня 2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального

правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо

вони застосовувалися до нього раніше;

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак колегія суддів не приймає доводи захисника та обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

При вирішенні клопотань сторін обвинувачення та захисту, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше в силу вимоги ст. 89 КК України не судимий, обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжкого та тяжкого злочинів, не працював, хоча і має постійне місце реєстрації у місті Кривий Ріг, однак за ним тривалий час не проживає, оскільки на час вчинення ним злочинів мешкав у м. Харкові, під час досудового розслідування переховувався від органу досудового слідства, у зв`язку з чим слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Харкова виносилась ухвала про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 з метою доставки до суду для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та останній був затриманий працівниками поліції у м. Одесі, даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, погіршення стану його здоров`я суду не надано, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на цій стадії процесу не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілих та свідків по справі, оскільки на даний час розгляд справи ще не розпочатий, потерпілі та свідки у справі не допитані, а також переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв`язку з чим вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризиків, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу потерпілих на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Колегія суддів при постановленні ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України та відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства а також який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.176- 178, 183, 194, 331, 371-372, 376 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Караценцева Д.Ю. про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на шістдесят днів з триманням в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», а саме до 12 серпня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою- відмовити.

Термін дії ухвали до 12.08.2019 року.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий суддя В.В.Вікторов

Судді О.В. Бородіна

О.П. Грінчук