Ухвала суду № 82478409, 18.06.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9700/19

У Х В А Л А

18 червня 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Лугова Лілія Сергіївна, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Лугова Лілія Сергіївна, заінтересована особа ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1

В судовому засіданні заявник скаргу повністю підтримав, просить суд її задоволити та визнати неправомірною постанову про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року, винесену державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Луговою Лілією Сергіївною у виконавчому провадженні №51282407; скасувати постанову про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року винесену державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Луговою Лілією Сергіївною у виконавчому провадженні №51282407.

В судовому засіданні державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області скаргу не визнала. Просить суд відмовити скаржнику в задоволенні скарги.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_3 просить суд відмовити скаржнику в задоволенні скарги, вважає, що виконавець ціяв в межах наданих повноважень.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 травня 2016 року Рівненським міським судом Рівненської області прийнято рішення у справі №569/671/16-ц згідно з яким присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів прибутку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

26 травня 2016 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання до державної виконавчої служби і відкрито виконавче провадження № 51282407. Виконання судового рішення здійснюється без заборгованостей шляхом відрахування частини заробітної плати скаржника у ТОВ «Новий імпульс» (на даний час – ТОВ «Спринтер-Центр»).

24 червня 2017 року скаржником за 25000,00 грн. було продано автомобіль, який придбаний у шлюбі.

13 травня 2019 року скаржник отримав у ДВС постанову про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року (надалі по тексту – постанова).

Відповідно до постанови державний виконавець прийняв рішення стягувати з скаржника 50% доходів до виплати загальної суми боргу у розмірі 8 333,33 грн., а в подальшому здійснювати відрахування згідно виконавчого документу.

Заборгованість з виплати аліментів скаржник немає, боргом в постанові державний виконавець назвав суму коштів, які він отримав від продажу автомобіля.

Таким чином, державний виконавець включив дохід від продажу автомобіля до складу доходів, які враховуються при стягненні аліментів.

Суд вважає, що постанова від 02 травня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

На виконання ст.81 СК України Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року №146, затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Відповідно до додатку до вказаної постанови утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв2язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, щ припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інші види заробітку.

Дохід, отриманий від продажу автомобіля, не є заробітком і не включається у перелік доходів, які визначені Постановою КМ України №146 від 26 лютого 1993 року. Тому з доходу, отриманого від продажу автомобіля не може бути розраховано і стягнуто аліменти.

Аналогічне тлумачення норм права висловив Верховний Суд у постанові від 07 травня 2018 року у справі №640/537/14-ц (провадження №61-15685св18). Верховним Судом зроблено висновок про те, що законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття заробіток та дохід. А тому державний виконавець, визначаючи з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти повинен керуватися виключно визначеним Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розмір аліментів, який не містить протиріч із нормами СК України та який є вичерпним. Зважаючи на наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку аліментів.

Подібне тлумачення норм права є усталеним, адже ще 15 грудня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс ухвалу у справі №203/4951/12 в якій визнав позицію судів першої та апеляційної інстанції правильною і обґрунтованою про те, що державним виконавцем було безпідставно нараховано заборгованість зі сплати аліментів, оскільки грошові кошти, отримані Особа-4 від продажу автомобіля «Nissan» не є видом доходу, передбаченим у п.1 Постанови КМУ віл 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Таким чином, дохід від продажу автомобілів (аналогічно і нерухомості, корпоративних прав) не є заробітком або доходом з якого стягуються аліменти.

Відповідно до ч.1 ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

При винесенні оскаржуваної постанови, на думку державного виконавця, дохід від продажу автомобіля є особистою власністю скаржника і тому було прийнято рішення 1/3 від вартості всього автомобіля (25000 : 3 = 8333,33) присудити до стягнення.

Однак, даний висновок прийнято без врахування часток колишнього подружя в майні і без рішення суду про виділення часток у спільному майні.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

В судовому засіданні скаржник пояснив, що про оскаржувану постанову від 02 травня 2019 року він дізнався 13 травня 2019 року після ознайомлення безпосередньо у ДВС.

Тобто скаржником не пропущено строків на звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного суду України від 30січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суд таку вимогу на захист цивільного пава, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до п.75 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року засіб захисту, щ вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що скарга є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, не спростованою державним виконавцем, а тому з цих підстав вона підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81,260,353,354,447,450,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Лугова Лілія Сергіївна, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника – задоволити.

Визнати неправомірною постанову про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року, винесену державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Луговою Лілією Сергіївною у виконавчому провадженні №51282407.

Скасувати постанову про зміну до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року винесену державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Луговою Лілією Сергіївною у виконавчому провадженні №51282407.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Рівненського

міського суду І.М. Ковальов