Рішення № 8247768, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/1226.01.10 За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземним

капіталом «Діана К»

Про стягнення 3149,94 грн.

Суддя В.В. Палій

Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача Шмагалов О.В.- предст. (дов. від 25.08.2009р.)

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПІІ ТОВ «Діана К»про стягнення 2776,74грн. – основного боргу, 232,40грн. –пені, 47,45грн. –3% річних, 93,35грн. –збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами від 01.04.2005р. №491/ТК (далі –Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із пунктом 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Пунктом 6.3. договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, позивач вказує, що згідно із статтею 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення свої зобов’язань за Договором. Згідно ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/12, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2010р.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, представник відповідача в судове засідання 26.01.2010р. не з’явився, хоча про час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у довідці про включення до ЄДРПОУ відповідача: м. Київ, вул. Червоноармійська, 111/113. Матеріали справи містять докази отримання представником відповідача ухвали суду від 23.12.2009р. (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2005р. між сторонами був укладений Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами №491/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку(-ів), який(-і) є невід’ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(-ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до п.4.2. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця. За письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами рахунки можуть надсилатися робочим органом на електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Відповідно до 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Також, сторонами було укладено Додаток №1 до Договору та Додаткову угоду до Договору №491/ТК-1 від 01.07.2005р., якою сторони внесли зміни в Додаток №1 до договору, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем, адресу якого визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цим місцем.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,—на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об’єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 3162,71грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте відповідач здійснив часткову оплату в сумі 385,97грн., станом на час пред’явлення Позивачем позову до суду Відповідач не розрахувався з Позивачем у повному обсязі і його заборгованість перед Позивачем за Договором складає 2776,74грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2776,74грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 232,40грн. –пені, 47,45грн. – 3% річних, 93,35грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пені за несвоєчасну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), зокрема за рахунками №КП-07/92442 від 15.04.08, №КП-07/94476 від 15.05.08.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.4.2. Договору строк оплати за рахунками №КП-07/92442 від 15.04.08, №КП-07/94476 від 15.05.08 настав 20.04.08 та 20.05.08, відтак, для стягнення суми пені, починаючи з 21.04.08 та з 21.05.08, позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 21.04.2009р. та 21.05.2009р. відповідно.

Суд враховує, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання (тобто, річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання).

Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду - 16.12.2009р. (вхідний штамп відділу діловодства Господарського суду м.Києва) річний строк позовної давності для стягнення пені за несвоєчасну оплату рахунків №КП-07/92442 від 15.04.08, №КП-07/94476 від 15.05.08 минув.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ч.1 п.2 ст. 258, ст. 549 ЦК України, за несвоєчасну оплату рахунку №КП-07/106349 від 15.10.08 з відповідача підлягає стягненню 18,32грн. пені за період з 16.12.08 по 21.04.09.

Згідно уточненого розрахунку суду, за несвоєчасну сплату рахунків №КП-09/113635 від 19.01.09, №КП-09/119376 від 20.03.09, №КП-09/122424 від 17.04.09, №КП-09/136091 від 16.09.09, №КП-09/138605 від 08.10.09, №КП-09/140415 від 05.11.09, з відповідача підлягає стягненню 198,96грн. –пені.

Таким чином, згідно уточненого розрахунку суду, загалом з відповідача підлягає стягнення 217,28грн. пені.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 47,45грн. –3% річних, 93,35грн. –збитків від інфляції вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 2776,74грн. –основного боргу, 217,28грн. – пені, 47,45грн. –3% річних, 93,35грн. –збитків від інфляції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземним капіталом «Діана К»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 111/113, код ЄДРПОУ 22917466) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 2776,74грн. –основного боргу, 217,28грн. –пені, 47,45грн. –3% річних, 93,35грн. –збитків від інфляції, 101,51грн. –державного мита, 234,86грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Cуддя                                                                                                     В.В. Палій