Вирок № 82477124, 22.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/629/2017

Справа № 428/9902/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко Л.Ю., Василови Г.Ю.,

прокурора Лисициної О.Б., Черствої А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гаврилюка Р.А.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370002361 від 05.08.2017року, № 12017130370002659 від 01.09.2017 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк, Луганської області громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх чи інших осіб не має, у лікарів - нарколога та психіатра на обліку не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 20.03.2007 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбуття покарання відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

- 05.09.2007 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 190, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та 6 місяців, звільнений умовно-достроково 11.12.2008 на невідбутий строк 1 рік та 26 днів;

- 24.09.2009 Новоайдарським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці;

- 08.12.2009 Новоайдарським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та 4 місяці, звільнений 23.11.2012 по відбуттю строку покарання;

- 24.12.2013 Перевальским районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- 13.08.2015 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 6 місяців, звільнений 13.10.2016 по відбуттю строку покарання;

- 25.01.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, зі звільненням від відбуття покарання відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1.

27 липня 2017 року, у ОСОБА_1 , який знаходився у квартирі за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману. Діючи повторно, ОСОБА_1 , з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, під приводом збирання коштів для надання допомоги ОСОБА_2 для оплати операції, заволодів грошима ОСОБА_3 у сумі 290 (двісті дев`яносто) гривень. Після чого, ОСОБА_1 зник з вищевказаними грошима та розпорядився цими коштами на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

До даних висновків суд приходить з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав, у вчиненому не покаявся та пояснив, що дійсно 27.07.2018 він був у ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , гроші у ОСОБА_3 брав у сумі 290 грн., які не повернув. Однак вони їх всі разом пропили.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 її зять. Обвинуваченого бачить другий раз. Першого разу вона побачила ОСОБА_1 , коли той подзвонив їй, сказав, що спілкувався з лікарем ОСОБА_2 який сказав, що потрібно швидко робити другу операцію, а тому потрібні гроші на лікування ОСОБА_2 у розмірі 4000 грн. При цьому ОСОБА_1 сказав, що в нього у с. Гречишкіно є гроші, але потрібні гроші на таксі, приблизно 350 грн. Вона повірила та погодилася дати гроші на таксі. ОСОБА_1 приїхав разом з її донькою ОСОБА_4 Вона дістала гроші у розмірі 290 грн., купюрами однак 200 грн., одна 50 грн., та дві купюри по 20 грн. ОСОБА_1 узяв всі ці гроші та сказав, що протягом одного часу повернеться до неї та поверне гроші, коли візьме свої гроші та завезе гроші лікареві. Через деякий час подзвонила донька та повідомила, що скоріше за все гроші ОСОБА_1 не поверне. Більше ОСОБА_1 вона не бачила, гроші ОСОБА_1 не повернув.

Державним обвинуваченням суду надано наступні докази винуватості ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, які були безпосередньо досліджено у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 її колишній чоловік, з яким вони мешкають разом за адресою АДРЕСА_3 . З обвинуваченим ОСОБА_1 познайомилась через її колишнього чоловіка, оскільки останні разом працювали. Потерпіла ОСОБА_3 її матір. 27 липня 2017 року ОСОБА_2 потрапив в лікарню, так як отримав поранення. У цей день 27 липня 2017 у сараї вона разом з Лубенець сиділи вживали спритне. Поряд з сараєм проходив ОСОБА_1 ОСОБА_5 окликнула ОСОБА_1 і останній зайшов у сарай та почав розпивати спиртне з ними. Під час вжиття спритного ОСОБА_1 дізнався, що її чоловік ОСОБА_2 у лікарні. Коли вона спілкувалась зі своєю матір`ю та ОСОБА_1 запропонував поговорити з ОСОБА_3 з метою взяти у останньої гроші на таксі, для того, щоб з`їздити за грошима для операції її чоловіку ОСОБА_2 Вона дала телефон ОСОБА_1 , останній поговорив з ОСОБА_3 , яка погодилась дати гроші ОСОБА_1 В неї були гроші за які вони викликали таксі та поїхали до ОСОБА_3 . Коли приїхали к ОСОБА_3 , ОСОБА_1 розповів її матері про те, йому потрібні гроші саме на таксі для того щоб з`їздити за грошима, які планував дати ОСОБА_2 на операцію. ОСОБА_3 дала 290 грн. ОСОБА_1 . Після цього вони з ОСОБА_1 пішли, але ОСОБА_1 пішов у невідомому напрямку. Після вона зустріла ОСОБА_1 однак останній повідомив, що грошей не вистачило.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні надала показання, що в неї є брат ОСОБА_7 . Одного разу, коли ОСОБА_7 потрапив у лікарню, їй зателефонував молодий чоловік, представився ОСОБА_8 , пояснив, що є добрим знайомим ОСОБА_9 . Пояснив, що знає, що ОСОБА_7 потрапив у лікарню та пропонував надати допомогу у розмірі 8000 грн. ОСОБА_10 пропонував зустрітися, але призначаючи зустрічі на них не з`являвся. Лікування сплатила повністю вона сама у розмірі 8000 грн. З дій особи, яка телефонувала, тобто ОСОБА_11 , зрозуміла, що останній лише намагався потрапити до ОСОБА_9 у лікарню, поспілкуватись.

З витягу з кримінального провадження № 12017130370002659 від 01.09.2017 видно, що 31.08.2017 до ЧЧ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області надійшла заява від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те що 28.07.2017 знайомий на ім`я ОСОБА_1 , 1987 року народження, шляхом обману заволодів грошовими коштами останньої, завдавши матеріальну шкоду у суму 290 грн. ЖЄО 16043 від 31.08.2017. (т. 2 а.п. 1).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2017 видно, що ОСОБА_3 для впізнання надано фотознімки чотирьох осіб. Під час огляду наданих фотознімків ОСОБА_3 на фото № 4 остання впізнала особу, яка 01.09.2017 шляхом шахрайства заволоділа її грошима. Під номером 4 було розташовано фотознімок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 2 а.п. 11-13).

Епізод № 2.

28 липня 2017 року, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 перебував у сараї № 32, який розташований біля будинку № 42 по пр -ту Хіміків в м. Сєвєродонецьк Луганської області, де вживав спиртні напої разом зі знайомою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та невстановленою особою. Після чого, ОСОБА_1 знаючи про те, що у сараї, де вони розпивають спиртне, знаходиться мопед марки «KANUNI», моделі 50, який належить співмешканцю ОСОБА_4 ОСОБА_2 , запропонував ОСОБА_4 проїхати з ним у с.м.т. Борівське на цьому мопеді у с.м.т. Борівське.

ОСОБА_4 з пропозицією ОСОБА_1 погодилась та надала дозвіл ОСОБА_1 на керування мопедом марки «KANUNI», моделі 50, з яким на цьому ж мопеді поїхала у напрямку с.м.т. Борівське м. Сєвєродонецька Луганської області. Після чого, у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мопедом марки «KANUNI», моделі 50, яким він керував. Реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи у с.м.т. Борівське м. Сєвєродонецька, Луганської області, ОСОБА_1 зупинив мопед та шляхом введення ОСОБА_4 в оману, висадив ОСОБА_4 з мопеду «KANUNI», моделі 50, та заволодів останнім. Після чого, ОСОБА_12 на мопеді з місця події поїхав у невідомому напрямку, а у подальшому розпорядився мопедом марки «KANUNI», моделі 50, вартістю на момент вчинення злочину 780 грн., на свій власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

До даних висновків суд приходить з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не визнав та пояснив, що дату не пам`ятає, однак приблизно у липні 2017 року він прийшов до гаража де вживали спиртне ОСОБА_4 , ОСОБА_13 . Він пив пиво. З яких причин, не пам`ятає, але він разом з Макісомовою поїхали на мопеді до с.м.т. Борівське. Коли приїхали у Борівське мопед зламався, він намагався відремонтувати мопед, однак не зміг. Разом з Максімовою намагались відвезти мопед у м. Сєвєродонецьк, однак через поламку мопеда це їм не вдалось. У нього були знайомі у с.м.т. Борівське яким він, з дозволу ОСОБА_27, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, залишив мопед для ремонту. Мопед у знайомих забрали вже за участі поліції, але йому не відомо, чому Максімова вирішила, що він незаконно заволодів мопедом. Про всі ці обставини він розповідав і потерпілому ОСОБА_14 , а також працівникам поліції.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він обвинуваченого декілька разів бачив, познайомився понад 10 років потому. Працював з обвинуваченим вантажником у ПП ОСОБА_15 . Відносини товариські, неприязних відносин не було. Влітку 2017 року він був у лікарні протягом липня-серпня. У лікарні його відвідувала сестра ОСОБА_6 , яка сплачувала лікування. Коли перебував у лікарні сестра повідомила, що його співмешканка ОСОБА_4 зловживає спритними напоями разом, як він зрозумів, з обвинуваченим ОСОБА_1 . Коли він з лікарні прийшов до дому то виявив, що у гаражі відсутній належний йому мопед Кануні. Він запитавши у співмешканки ОСОБА_16 з якою вони мешкають за адресою АДРЕСА_3 , де мопед, але вона пояснити не змогла. Ключі від гаражу були вдома. Через деякий час, після лікування та виведення з запою, в якому перебувала разом, можливо, з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 розповіла, що ОСОБА_1 їй запропонував взяти його - ОСОБА_2 мопед, який стояв в гаражі, під приводом проїхати у с.м.т. Борівське взяти гроші на його - ОСОБА_2 лікування. Коли, як пояснила йому ОСОБА_4 , вони разом з ОСОБА_1 поїхали у с.м.т. Борівське, ОСОБА_1 висадив її з мопеда у с.м.т. Борівське, і більше вона ОСОБА_1 не бачила.

Державним обвинуваченням суду надано наступні докази винуватості ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, які були безпосередньо досліджено у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надала показання, що вона мешкає у с.м.т. Борівське. ОСОБА_1 років 5-7 потому мешкав поряд з її племінницею у домоволодінні. В серпні 2017 до неї приїхав ОСОБА_1 додому та запропонував купити мопед, який привіз, так як в нього була зламаний ціп. ОСОБА_1 пропонував купити мопед за 500 грн. В неї не було стільки грошей, але було 150 грн., які вона запропонувала ОСОБА_1 Останній погодився, взяв 150 грн. та пообіцяв привести документи на мопед, а вона йому, якщо він принесе документи, надасть ще гроші. ОСОБА_1 більше до неї не приїжджав. Приблизно через тиждень приїхали працівники міліції та вилучили мопед.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні надала показав, що він мешкає у с.м.т. Борівському. ОСОБА_17 його дружина. Влітку 2017 року його дружина зайшла у будинок та попросила гроші 150 грн. на придбання мопеду. Він дав їй гроші та дружина купила мопед, але на яких умовах йому не відомо.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надала показання, що потерпілий ОСОБА_2 її колишній чоловік, з яким вони мешкають разом за адресою АДРЕСА_3 . З обвинуваченим ОСОБА_1 познайомилась через її колишнього чоловіка, оскільки останні разом працювали. 27 липня 2017 року ОСОБА_2 різав мотор холодильника болгаркою. Коли кинув болгарку на землю стався вибух. ОСОБА_2 піднявся в квартиру, викликали швидку, а потім ОСОБА_2 ушпиталили, де останній перебував до 07.08.2017. Так як вона була одна, подзвонила знайомій ОСОБА_5 , оскільки їй була потрібна допомога у прибиранні під`їзду та квартири, так як все було в крові. До неї прийшла ОСОБА_5 і вони вживали спиртне. Зранку, тобто 28.07.2018, вони пішли у сарай, дорогою придбали їжу та спиртне. У сараї, в погребі, вона дістала консервацію. Коли вони сиділи в сараї та випивали, поряд проходив ОСОБА_19 . ОСОБА_5 окликнула ОСОБА_20 , який залишився та вживав спиртне разом з ними. У сараї знаходився належний ОСОБА_2 мопед. 27.08.2017 ОСОБА_1 також приходив до них в гараж і неодноразово просив проїхатись на мопеді, але вона відмовила. Вже 28.07.2017, коли ОСОБА_1 знов прийшов у гараж, де вони вживали спиртне, сказав, що в нього є знайомий у якого можна взяти гроші, які надалі можна витрати на лікування ОСОБА_2 . На це вона погодилась. Разом з ОСОБА_1 вони дістали з гаражу мопед. Вона керувати велосипедом чи мопедом не вміє. Вона сіла в якості пасажира на мопед, а ОСОБА_1 за кермо. Ключі від мопеда дала ОСОБА_1 лише коли вони разом силі на мопед. Вони поїхали до с.м.т. Борівське. На зупинці ОСОБА_1 зупинився, пояснив, що закінчився бензин. Сказав, що поряд є його знайомі у яких він може узяти бензин, а тому йому з мопедом необхідно потрапити до будинку, та щоб вона його чекала. Вона заперечувала, однак ОСОБА_1 сказав, що його не пустять зі сторонніми особами. Тому вона злізла з мопеду, а ОСОБА_1 поїхав у невідомому напрямку. Вона чекала ОСОБА_1 доки не заснула. Прокинувшись на зупинці, увечері 28.07.2017, знайшла в себе гроші у кармані, та поїхала додому у м. Сєвєродонецьк.

З витягу з кримінального провадження № 12017130370002361 від 05.08.2017 видно, що 05.08.2017 до ЧЧ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те що 28.07.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом вільного доступу, незаконного заволодів його транспортним засобом , а саме мопедом марки «Delta», моделі Kanuni, червоного кольору, який знаходився в гаражі АДРЕСА_4 . Чим завдав йому матеріальні збитки на суму 780 грн. ЖЄО 14147. (т. 3 а.п. 1).

З протоколу огляду місця події від 05.08.2018 видно, що було оглянуто сарай № АДРЕСА_4 . Вході огляду будь-які речі та документи не вилучались. Слідів злому не виявлено. (т. 3 а.п. 11-13).

З протоколу огляду місця події від 05.08.2018 видно, що було оглянуто ділянку місцевості біля металевих воріт будинку № 9, розташованого вул. Позднякова в с. Борівське . Вході огляду виявлено та вилучено мопед марки «Delta», моделі Kanuni, червоного кольору. (т. 3 а.п. 38-42).

З висновку експерта № 19/113/9-2/138е від 18.08.2017 видно, що середня ринкова ціна повнокомплектного, технічного справного мопеда марки «Delta», моделі Kanuni 50, 2008 року випуску, станом на 27.07.2017, становить 780 грн. (т. 3 а.п. 46-50).

Стороною захисту, в якості доказів, заявлено свідка ОСОБА_21 , який у судовому засіданні надав показання, що він знайом з обвинуваченим ОСОБА_1 Неприязних відносин між ними не було. ОСОБА_1 іноді йому допомагав по господарству. Одного разу бачив, як ОСОБА_1 їздив у с.м.т. Борівське на мопеді з жінкою на ім?я ОСОБА_22 . Обидва, на його бачення, знаходились у стані алкогольного сп`яніння. Коли це було не пам?ятає, але була тепло погода. Ввечері ОСОБА_1 прикатив до нього мопед, був сам, сказав, що мопед зламався, після чого залишив мопед для ремонту. Він дав ОСОБА_1 50 грн. на маршрутне таксі. Пізніше ОСОБА_1 подзвонив з телефону ОСОБА_23 та сказав, що мопед забере ОСОБА_24 . Наступного дня прийшов ОСОБА_24 та забрав мопед. Гадає, що ОСОБА_24 забрав мопед з метою ремонту так як наступного дня бачив, що ОСОБА_25 їздив на цьому мопеді. З ОСОБА_26 про подальшу долю мопеду не розмовляв. Від ОСОБА_1 чув, що мопед вони хочуть продати, так як чоловік ОСОБА_23 у лікарні, але чи продали мопед чи ні він не знає. Знає, що документів на мопед не було. Він раніше мопеди не ремонтував, а тому чому ОСОБА_1 прикотив мопед на ремонт саме до нього, він сказати не може.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість неможливість використання інших доказів.

Крім того, суд також вважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є достовірними та достатніми, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинувачених поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

Отже, судом безперечно, тобто відповідно до ст. 17 КПК України - поза розумним сумнівом, встановлено, а стороною обвинувачення доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме повторно заволодів чужим майном шляхом обману, та повторно незаконно заволодів транспортним засобом.

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» був запозичений із правової системи загального права (Англія, США та ін.) та активно використовується Європейським судом з прав людини. Скажімо, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Поширеною в юридичній літературі є позиція, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Суд критично оцінює надані у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 показання щодо не визнання ним винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки останній, хоча і заперечує факт вчинення злочинів, однак не заперечує фактично обставин, які мали місце при їх вчиненні, тобто не визнає того, що його дії є злочином.

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 не заперечує того, що був у потерпілої ОСОБА_3 вдома, брав у неї грошові кошти, та не повернув їх. При цьому потерпіла посилається на те, що ОСОБА_1 брав грошові кошти з конкретною метою - надання допомоги ОСОБА_2 , якому були потрібні гроші на лікування, та які ОСОБА_1 обіцяв дістати, якщо йому дадуть гроші на таксі, що було зроблено ОСОБА_3 . Отже, саме ці обставини ОСОБА_1 заперечує, однак ці ж обставини підтверджує і свідок ОСОБА_4 , яка була присутньою під час бесіди ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 Враховуючи дані обставини, суд вважає, що підстав ставити під сумнів пояснення потерпілої ОСОБА_3 немає, а отже надана обвинуваченим версія подій щодо інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України не знайшла свого підтвердження. Ці обставини свідчать саме про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом за цим пред`явленим обвинуваченням.

Також, як видно з показань обвинуваченого, він не мав наміру та не вчиняв дій щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, а лише, через технічно несправний стан, залишив транспортний засіб для ремонту у с.м.т. Борівське. Отже, обвинувачений не заперечує того факту, що він не лише брав участь у подіях, які зазначені в обвинувальному акті, а й мав у тимчасовому користуванні - керував транспортним засобом марки «Delta», моделі Kanuni 50, 2008 року випуску. Факт того, що обвинувачений незаконно, у подальшому, заволодів транспортним засобом, тобто такий транспортний засіб вибув з володіння та користування свідка ОСОБА_4 , підтверджують поясненнями свідка ОСОБА_17 яка пояснила, що саме обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до неї з пропозицією придбати мопед, який вона і придбала. При цьому ці пояснення свідка ОСОБА_17 підтверджені у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_18 , який у той день та час, з тих саме підстав, надав гроші свідку ОСОБА_17 з метою придбання мопеду. Отже, версія обвинуваченого ОСОБА_1 не знайшла підтвердження у судому засіданні, та спростована послідовними та незмінними показами свідків. Суд наголошує, що стороною захисту не було надано суду будь-яких об`єктивних підстав вважати, що наведені свідки не доброчесні чи в інший, будь-який, спосіб зацікавлені в результатах розгляду даного кримінального провадження, або перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим, через що можуть оговорювати останнього. Саме з цих підстав суд вважає покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 належними, допустимими, достовірними та достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом. Тим більш, саме за місцем проживання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 органом досудового розслідування, згідно з наданими суду доказами - протоколу огляду місця події, вилучено транспортний засіб, який належить потерпілому ОСОБА_2

Суд враховує, що показання свідка ОСОБА_27 , яка є колишньою дружиною потерпілого ОСОБА_2 , має, можливо, у даному кримінальному провадженні зацікавленість, а її показання під час судового розгляду не були стабільними в частині деталізації обставин, які мали місце, а також хронології подій. При цьому суд враховує, як того не заперечувала свідок ОСОБА_27 , а також обвинувачений ОСОБА_1 , під час подій ОСОБА_27 та ОСОБА_1 перебували у той чи іншій мірі у стані алкогольного сп`яніння, степінь якого на даний час визначити у суду не має можливості, а отже і визначити вплив такого стану на можливість в повній мірі запам`ятовувати всі обставини та відобразити їх у свої показах суду. Отже суд, при вирішенні питання винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 , не спирається лише на покази свідка ОСОБА_27 , що було б неможливо з зазначених вище підстав. Але показання свідка ОСОБА_27 , у більшій своїй частці щодо хронології подій, обставин та їх наслідків, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, що свідчить про можливість визнання показань ОСОБА_27 , в цілому такими, що відповідають вимогам ст. 84-87 КПК України.

Таким чином судом було встановлено, що надане ОСОБА_1 право ОСОБА_27 на тимчасове користування транспортним засобом - мопедом, трансформувалось, через наявний умисел обвинувачено, у подальше незаконне заволодіння з корисною метою. Оцінюючи дії обвинуваченого суд також враховує висновки, які зроблені Верховним судом у Постанові від 01.03.2018 № 278/3362/15-к, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від робочого об`єму останнього, належить до механічних, і може буди предметом злочину, передбаченого ст. 289 КК України.

Надаючи оцінку наданому доказу сторони захисту - показанням свідка ОСОБА_21 , суд виходить з наступного. Як свідчать показання ОСОБА_21 , ОСОБА_1 залишив мопед з метою ремонту, який пізніше забрав ОСОБА_28 Однак, ОСОБА_21 не може назвати ані часу, ані дати, чи навіть року, або сезон, коли ці події мали місце. При цьому, ОСОБА_21 ніколи, як свідчать його пояснення, не займався ремонтом мопедів, тим не менш ОСОБА_1 , згідно з поясненнями ОСОБА_21 , привіз зламаний мопед на ремонт саме останньому, а пізніше мопед забрала інша особа. ОСОБА_21 не зміг надати відомостей про подальша долю мопеду. Дійсно, ОСОБА_21 повідомив, що ОСОБА_1 говорив про те, що має намір, нібито, разом з ОСОБА_27 продати мопед, хоча при цьому не зміг надати відомостей щодо джерела походження цієї інформації. Отже, в даній частині суд вважає показання ОСОБА_21 недосторівними, що виключає їх врахування під час оцінці доказів. В іншій частині покази ОСОБА_21 не спростовують наданих показань свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а отже і встановленим у судовому засіданні обставин щодо того, що ОСОБА_1 збув неналежний йому транспортний засіб ОСОБА_17 Тим більш, як вже наводилось вище, саме за адресою проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_18 органом досудового розслідування було вилучено мопед, який було збуто ОСОБА_1 та який належав

ОСОБА_2 обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочинів суд розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторін на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Отже, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченого не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання його невинуватим чи спростування пред`явленого йому обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченого прямого умислу, спрямованого на протиправні дії.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні обвинуваченим не надано суду жодного доказу у частині його заперечень щодо вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_29 зі сторони обвинувачення, зазначеного у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч.4 ст.371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України; у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно також знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжких злочинів (ч. 2 ст. 289 КК України). Обставини його вчинення, що безпосередньо діями обвинуваченого ОСОБА_1 шкоду не завдано, однак транспортний засіб було повернуто власникові, при цьому ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину не визнав, у зв`язку з чим у вчиненому не покаявся.

Також суд враховує особистісні дані обвинуваченого, який раніше неодноразово був засудженим за вчинення корисних злочинів, зокрема останній раз за ч. 2 ст. 185 КК України - крадіжку, та вчинив новий корисний злочин у період відбуття покарання з випробуванням. Відомостей про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають непрацездатні особи, за якими останній здійснює догляд, суду не надано. Також суд враховує, що ОСОБА_1 має професійно-технічну освіту, але не працює, а кількість судимостей та злочини, які раніше вчинялись ОСОБА_1 , а також злочини, які було інкриміновано ОСОБА_1 знов, свідчать про те, що ОСОБА_1 суспільно-корисною працею займатись бажання не має, а гроші на своє існування, здебільшого, здобуває неправомірним шляхом - вчиненням злочинів.

У зв`язку з чим згідно зі ст. 66 КК України суд, обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Суд враховує, що державним обвинуваченням при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, але ця обставина відповідно до ст. 67 КК України обтяжуючою не визнана. Таким чином, суд вважає, що він не може самостійно виходити за межі пред`явленого обвинувачення відповідно до ст. 337 КПК України в частині, можливого, погіршення становища обвинуваченого. Отже, дотримуючись пред`явленого обвинувачення, суд вважає, що згідно зі ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинувачення судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених злочинів, їх наслідків, особистість обвинуваченого, за відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд вважає за необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

До даних висновків суд приходить з тих підстав, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, а саме не лише покарання за вчинення правопорушення, а й здійснення виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

За таких обставин судом не встановлено підстав для призначення обвинуваченому покарання з застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, тобто покарання, яке буде нижче від нижчої санкції, передбаченої за більш тяжкий злочин - ч. 2 ст. 289 КК України, або призначення покарання з випробуванням.

Також суд враховує положення ч. 1 ст. 70 КК України, а саме, що покарання ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених у судовому засіданні особистісних відомостях, повинно бути призначено за сукупністю злочинів, а саме поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст. 177, 178 КПК України, підлягає залишенню без змін до набуття вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, а відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VІІІ) ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до строку призначеного за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 01.09.2017 по день ухвалення вироку.

Цивільний позов у провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати: на проведення експертизи 19/113/9-2/138е від 18.08.2017 у сумі 790,96 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, , оскільки витрачені на доведення його вини.

Речові докази: транспортний засіб - мопед марки «Delta», моделі Kanuni 50, 2008 року випуску, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , підлягає залишенню у володіння останнього, зі скасуванням накладеного на нього арешту на підставі ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. 7, 349, 368-374, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією належного на праві власності майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.01.2017 у виді 6 мясяців позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією належного на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбутого ОСОБА_1 покарання строк попереднього ув`язнення з 01.09.2017 до дня набуття вироком законної сили, виходячи з положень ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати: на проведення експертизи 19/113/9-2/138е від 18.08.2017 у сумі 790,96 грн. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.09.2017, на транспортний засіб мопед марки «Delta», моделі Kanuni 50, 2008 року випуску - скасувати, а зазначений транспортний засіб, який визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , залишити останньому.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя В.М. Олійник