Рішення № 8247540, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/72404.12.09 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенеро»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лія»

Простягнення 18937, 85 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача : Костюк П.В. –дов. № б/н від 16.11.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лія»про стягнення 9858, 84 грн. основного боргу, 6901, 19 грн. штрафу, 1148, 49 грн. пені, 852, 87 грн. інфляційних втрат, 176, 46 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 24-0450 від 20.12.1999 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав.

Ухвалою від 26.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.11.2009 року.

В судовому засіданні 16.11.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2009 року надав докази на підтвердження сплати боргу.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено на 04.12.2009 року.

В судове засідання 04.12.2009 року представник позивача не з’явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено як необгрунтоване.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник відповідача надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.12.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лія»було укладено договір № 24-0450 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3 Договору, постачальник зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону: гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, повідомляти абонента про зміну тарифів в п’ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження Держадміністрації м. Києва, а споживач в свою чергу зобов’язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п.1, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводиться виключно у грошовій формі. Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактичної спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації», тв. Кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента»в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою «Абонентом» теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

З огляду положень п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 23 167, 79 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 12001, 00 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9858, 84 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами за спірний період, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 9858, 84 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу, що підтверджується квитанцією № 53 від 22.10.2009 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи, а тому у відповідності до п.1-1.ч.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 9858, 84 грн. підлягає припиненню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Керуючись частиною 2 вищезазначеної статті, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 % в сумі 6901, 19 грн.

Частиною 2 ст. 22 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Оскільки відповідач не є суб'єктом господарювання державного сектора економіки в розумінні статті 22 Господарського кодексу України, порушені зобов’язання не пов’язані з виконанням державного контракту, виконання зобов’язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 6901, 19 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивач відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 1148, 49 грн. пені.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 767,07 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 852, 87 грн. та 3 % річних в розмірі 176, 46 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % та індексу інфляції, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 176, 46 грн. та індекс інфляції в розмірі 852, 87 грн. за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лія»( 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, код ЄДРПОУ 23494039) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 07 коп. пені, 852 (вісімсот п’ятдесят дві) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 176 (сто сімдесят шість) грн. 46 коп. 3 % річних, 116 (сто шістнадцять) грн. 55 коп. державного мита та 145 (сто сорок п’ять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лія»заборгованості в розмірі 9858, 84 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяО.М. Спичак

Дата підписання рішення

25.01.2010 року